Василь Звонар: «65 років тому ми перестали бути занедбаною окраїною»,

- Василю Юрійовичу, кажуть, що велике бачиться з відстані. Ви безпосередній учасник подій, що передували утворенню Закарпатської області в складі України. Як ви і ваше покоління сприйняло це тоді, і як, на вашу думку, ця подія 65-річної давнини вплинула на подальший розвиток нашого краю?

— Дійсно, велике бачиться з відстані, а ще — у порівнянні. Утворення Закарпатської області як одного із повноправних адміністративно-територіальних регіонів України — історична і логічна закономірність. Це дало можливість реалізувати волю народу, задекларовану в Маніфесті про возз'єднання краю з матір'ю-Україною, який одноголосно прийняв І з'їзд Народних Комітетів Закарпатської України. Зрештою, відкрилася можливість перейти до конкретних дій у вирішенні питань, пов'язаних із розвитком економіки і розв'язання соціально-культурних проблем.

Звичайно, не все відбувалось легко, гладко, просто. Були певні перегинання, надмірне адміністрування, не завжди враховувався менталітет закарпатців. Особливо це болісно проявилося у період колективізації. Вважаю, що надто різкою, а часто і невмотивованою були дії влади у питаннях релігії, духовності. Всяке траплялося. Та найголовніше те, що уперше за всю свою історію Закарпаття перестало бути занедбаною окраїною, околицею, до якої в держави просто не доходять руки.

- І в чому це проявилося?

 — Перш за все у становленні промисловості. На Закарпатті, і в моєму рідному Іршавському районі виросли сучасні підприємства, продукція яких була дійсно на висоті. Сформувалися потужні галузі народного господарства: лісова, деревообробна, сільськогосподарська. З якими б критичними мірками не підходити до самого історичного факту створення Закарпатської області, але для того, щоб вона стала краєм квітучих садів і виноградників, потрібна була, безперечно, велика праця, а ще допомога, підтримка з боку всієї України.

А щодо соціальних питань, то тут позитивів теж чимало. Для прикладу візьму тільки гірські села, де люди отримали умови для навчання, охорони здоров'я, культурного розвитку. Пишаюся тим, що вихідці із Закарпаття на всеукраїнському, міжнародному рівнях реалізовують свої здібності в різних галузях освіти, науки, мистецтва, структурах державної влади. В створенні незалежності Української держави, її подальшому утвердженні закарпатці також сказали своє слово, внесли свою вагому частку в справу державотворення, вирішення питань розвитку економіки, соціальної сфери, духовності.

У нас кажуть: "Давня слава нову любить". А це означає, що, відзначаючи сьогоднішній ювілей, згадавши добрим словом колишні досягнення, ми повинні разом, всім миром трудитися над тим, аби і в нашій області, і у всій Україні жити ставало з року в рік краще, заможніше. Ми разом — велика родина. А великій родині, в якій панує злагода, взаєморозуміння, взаємопідтримка, під силу великі на користь і на радість усім нам справи.

Теги: возз’єднання, з’їзд Народних Комітетів

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати