До Великодня Марія Хававка із закарпатських Тур’їх Ремет розписувала по 200 яєць

Жінка зустрічає мене біля хати, притримуючи собаку. Запрошує до літньої кухні. На печі стоїть консервна банка з парафіном.

— Нехай розігріється, а яйця я вже зварила, — каже Марія Андріївна.

Приносить із сусідньої кімнати тарілку із розписаними яйцями.

— Ці вже три роки стоять, — показує сині, червоні, блакитні, зелені та фіолетові з узорами квітів, ялинок та весняних котиків. — Зізнаюся вам, що писанки, мальовані у Великодню п’ятницю, можуть стояти по кілька років. А для сього треба встати зранку в п’ятницю, умитися, помолитися Богу і, не ївши та навіть не пивши води, сісти розписувати яйця. От сі, — підносить до вуха одну з писанок і калатає нею, — засохли всередині. Чуєте, як колотить? Сі мальовані саме у Велику п’ятничку.

На печі чути кипіння парафіну. Марія Андріївна кладе консервну банку на стіл і виймає із шухляди маленьку паличку із наконечником.

— Се називається писало, — показує. — Зроблене вже років з десять тому. То чоловік робив: маленьку круглу паличку треба зверху розколоти і туди засунути металевий наконечник зі звичайної шнурівки, а зверху обмотати тоненьким дротиком. Моя мати розписувала яйця швабликом (сірником. — ”ГПУ”), а сим писалом легше набагато.

Одна жінка приносила доброго вина. Кума давала мені сушенок

Марія Хававка черкає сірником і запалює змотаний довгий шнурок, вмочений у парафін. Потім занурює туди писало, розігріває його над вогником і малює на яйцях візерунки.

— Люблю дуже малювати ялинки, — каже писанкарка. — То притаманне нашому карпатському краю. Малюю міцки (котики. — ”ГПУ”), підсніжники, нарциси.

Через 10 хв. Марія Андріївна кладе готову писанку на тарілку.

— А тепер треба її зафарбувати, — пояснює. — Раніше фарб не продавали, то ми або свіклою, або іншими природними барвниками закрашували. А тепер доста є різних фарб. Я або в циганів купую, або дочка з міста привозить.

Розповідає, що писанки розмальовували ще її мати та бабуся. Натомість її єдина донька Ганна не хоче вчитися.

— Але як я вже не зможу писати, то й вона буде мусити, — хвалить її. — Мені за сорок років на кожен Великдень зносили люди по 200 яєць. Я їм казала, принесіть по два–три яйця, то намалюю вам, а вони — по 10–15. Як починала-м у середу, то було що й у суботу ввечері ще малювала. А потім дивлюся — всі писанки розібрали люди, а нам і не лишилося.

Питаю, як віддячували люди за роботу.

— Дякували та й усе. Одна жінка приносила доброго вина. Кума давала мені сушенок. Від других я ніколи нічого не брала, — зізнається.

Марію Хававку досі запрошують до сільської школи на уроки трудового навчання.

— Учу дівчат розписувати писанки, — хвалиться.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати