Різдвяне послання Високопреосвященнійшого Феодора, Архієпископа Мукачівського і Ужгородського

"Слава в вишніх Богу і на землі мир,

у людях благовоління!" (Лк. 2, 14)

Возлюблені о Господі досточтимі пастирі, весь клір церковний, чесні іноки та інокині, боголюбиві браття та сестри! В цей святий і вельмирадісний день вітаю всіх вас з великим і світлим святом Різдва Христового!

З Божою допомогою дожили ми до Христового Різдва. Час святкування цього великого християнського празника породжує в нас найприємніші та найтепліші почуття, які ми переживали від ранніх років дитинства до свідомого сприйняття дійсності. Сьогодні всемогутній, вседосконалий Бог, з любові до свого творіння зійшов на землю і прийняв на Себе людську природу, навчаючи людину Божественного закону і звершуючи справу спасіння.

У цю святу ніч Бог дарував нам ні з чим незрівнянну радість знов і знов, як і два тисячоліття тому смиренним пастухам, доторкнутися до Великої Благочестя тайни – явлення у плоті Того, хто є Началом усіх Начал – Спасителя світу Господа нашого Іісуса Христа. Здійснилась найвеличніша подія, на яку рід людський чекав протягом багатьох століть. Господь зійшов із небес, щоб спокутувати гріхи світу і навіки поєднати людину з Богом. Бог Слово воплотився, щоб зробити нас "спільниками Божої природи" (2 Пет. 1, 4). "Син Божий став Сином Людським, щоб людина змогла стати сином Божим", – говорить священомученик Іриней, єпископ Ліонський (Проти єресей ІІІ, 10, 2).

В світлі Божої правди і святості, темними барвами проступає наша аморальна поведінка і вчинки, які часто перетворюють те, що повинно бути прекрасне, піднесене, найкраще у житті, – на жорстоке, холодне, небезпечне. Непривітна поведінка власників господи у Вифлеємі, які не прийняли Божу Матір перед пологами, жорстокість Ірода з року в рік знаходять своє продовження у наших гріхах. У різдвяний час ми з легким серцем хочемо це недобачити, стараємося про це не згадувати. І тоді зустріч з Богом у Його народженні стає для нас кризою, судом, джерелом внутрішнього неспокою, бо ж обдурити можна себе та інших людей, але не Господа Бога. Тож чи може людина, душа якої заплямована більшими чи меншими гріхами, втішатися Христовим Різдвом? Так, може! Адже Христос прийшов на землю для того, щоб вилікувати нас від гріха. Тому кожна людина здатна сповна відчути силу таїнства Різдва, однак тільки за єдиної умови, що прожене зі свого єства злі думки, слова, вчинки, – що щиро і правдиво визнає свої гріхи і покається в них. Очищене серце буде найбільшим даром для Немовляти-Христа.

Возлюблені о Господі браття та сестри! Рік, що минає, був для нашої єпархії по особливому визначним.

Найбільш значимою подією в житті Мукачівської єпархії став ювілей Мукачівського монастиря. Починаючи з перших місяців 2010 року було проведено науково-практичну конференцію, масові презентації книг, художньо-документальних та духовно-просвітницьких православних фільмів, що мають безпосереднє відношення до історії Мукачівського монастиря. В рамках святкування 650-річчя Мукачівського монастиря було звершено немало справ милосердя та доброчинності. Літургічною вершиною вшанування центральної обителі краю став приїзд та Предстоятельське Богослужіння нашого батька, Митрополита Київського і всієї України Володимира. Як і колись на Чернечій Горі, разом з нами молилися тисячі віруючих сердець.

На завершення свого Предстоятельського візиту Митрополит Володимир освятив нові дзвони першого в історії Мукачівської єпархії храму на честь святої великомучениці Анастасії Узоразрішительниці, на території управління виконання покарань № 9, що в місті Ужгород. Остання подія стала знаковою в установі. І ми свідчимо перед Богом, що з часу існування храму, позбавлені волі люди стали частіше звертатися до Бога і по іншому дивитися на світ і своє життя.

Літо цього року було неабияким теплим. Однак, як завжди це пора творчості і православного відпочинку. Завдяки потужній діяльності окремих пастирів нашої єпархії цього літа були проведені два традиційні літні табори.

В рамках роботи з молоддю здійснено багато паломницьких поїздок до святинь як України так і Росії. Цікавими були проекти по сходженню священнослужителів разом з молоддю на вершини гір Говерла та Чорна гора. Яскравою подією стала десята річниця з дня заснування Мукачівського молодіжного братства на честь преподобного Сергія Радонезького. Тенденція розвитку роботи з молоддю виражалася не лише у масових акціях, але й у скрупульозній роботі семінарів, з'їздів по обміну досвідом з колегами із-за кордону.

Окремою сторінкою літопису життя нашої єпархії стало освячення в день святкування річниці Мукачівського військового ліцею підвищеної фізичної підготовки новозбудованої каплиці в ім'я святого великомученика Георгія Побідоносця. Парадокс, але у вересні ми звершували повне освячення каплиці, будівництво якої було розпочате лише в травні. Ми вдячні Богу за всі Його милості до нас.

Милістю Божою популяризація церковного життя стала можливою не лише у просторі пастирського, богословського та соціального служіння, але й через засоби масової інформації.

Тісна творча співпраця єпархії та телебачення народила два унікальні фільми про Мукачівський монастир. Це художньо-документальна стрічка "Ключі від брами Господньої" та духовно-просвітницький фільм "Гора Боголюбивих ангелів".

Окремо слід відмітити, що наша єпархія на фестивалі ЗМІ у Києві стала лауреатом відразу трьох номінацій. Це все вселяє надію і віру в майбутнє.

Неабиякою відзнакою у цьому році стало наше перше Богослужіння у нововідкритому жіночому монастирі в с. Зарічево, що на Перечинщині. Край у якому ніколи в історії не було православного монастиря став своєрідним форпостом Православ'я не лише в Ужанській та Тур'янскій долині, але й форпостом віри північних кордонів нашої єпархії.

Отже, минулий рік приніс нам багато позитиву і добрих справ. Пріоритети залишилися ті ж самі. Це, перш за все, робота з молоддю та місіонерство в регіонах, де цього найбільше потребували люди. Завдяки самовідданій праці та ентузіазму священнослужителів нашої єпархії продовжилася робота в загальноосвітніх школах, дитячих школах-інтернатах, реабілітаційних центрах тощо.

У новому 2011 році ми святкуватимемо 100-річчя від дня народження відомого духівника Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря – архімандрита Василія (Проніна). Життєвий шлях цього подвижника є сильним стимулом для зміни нашого власного життя. Його постать займає достойне місце у формуванні аскетичного, богословського, культурно-просвітницького та наукового менталітету нашого краю. Праці отця Василія, які поєднують синтез науки і релігії є неперевершеними і заслуговують на пам'ять.

Дорогі у Христі! Ще раз і ще раз вітаю Вас з цим великим празником божественної самопожертви та любові до людей. Нехай це свято для кожного з нас буде сповнене радістю, надією та миром, джерелом якого є новонароджений Спаситель.

 Архієпископ Мукачівський і Ужгородський ФЕОДОР

Теги: Різдво, Феодор

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати