Як облаштувати мисливське господарство Закарпаття

Олександр ВАЙС, голова облорганізації УТМР:

— Сучасне полювання, як будь-яка господарська галузь, потребує фахівців: мисливствознавців, єгерський персонал, людей, які вирощують дичину, оберігають її від хижаків, хвороб, голоду і браконьєрів. Сьогоднішні проблеми дикоїприроди спричинили аж ніяк не мисливці. Головна причина — в необдуманій людській діяльності: осушенні боліт, вирубуванні лісів, випалюванні стерні та сухої трави, неконтрольова-ному використанні пасовищ,
різноманітного виду забрудненнях.

Висока чисельність мисливської дичини цілком сумісна з активним полюванням на неї. Досвід розвинутих зарубіжних країн свідчить — існує прямий.позитивний зв'язок між рівнем розвитку мисливського господарства і чисельністю мисливської фауни.

За облорганізацією УТМР закріплено 573 тис. га мисливських угідь та 210 га водойм. На сьогодні наша громадська організація є найбільшим їхнім користувачем і об'єднує 5 тисяч мисливців і рибалок. Кожна районна організація веде своє господарство як окремий користувач. Ужгородська, Виноградівська, Іршавська, Хустська перебувають на
самостійному балансі. Можемо констатувати ріст поголів'я окремих видів дичини. На Виноградівщині фермери вже подають на райорганізацію УТМР до суду за потраву сільгоспугідь кабанами!

Закарпаття — унікальний у мисливському плані регіон. Ми маємо угіддя для фазана і для оленя благородного, є всі передумови до інтенсивного ведення мисливського господарства з максимальною віддачею.

УТМР виходить з того, що ведення господарства має базуватися на функціонуванні первинних ланок — мисливських колективів. Саме первинний колектив, який є господарем, а не споживачем мисливських угідь, не стане рубати гілку, на якій сидить, і на належному рівні вестиме мисливське господарство.
Володимир МАШУРА, заст. начальника управління лісового господарства:

— Мисливське господарство — повноцінна галузь господарювання будь-якої країни. Складових його частин дуже багато. Це і мисливське собаківництво, мисливсько-стрілецький спорт і, насамперед, культура ставлення до природи. Змагань, пов'язаних із полюванням, є набагато більше, ніж самого полювання. До прикладу - змагання по імітації голосів диких тварин та птахів, змагання єгерів, коли вони демонструють свої знання по визначенню
слідів, голосів птахів навіть по одному перу чи залишкам шерсті.

Проблемою №1 залишається чисельність благородного оленя. Це єдиний представник мисливської фауни, чисельність якого є мінімальною. Пернатої дичини на території Закарпаття, зокрема фазана, можливо, найбільше на території усієї Європи. Після зупинки роботи фазанарію поблизу с. Шаланки поголів'я дикого фазана стабілізувалось і почало рости до параметрів, яких не досягало за всі часи. Маємо
пікову за останні 50 років чисельність зайця-русака — 32 тисячі особин. Звичайно, після цього буде спад. Це — природні циклічні коливання.

Незважаючи на те, що щорічно в області добувається близько 30-40 особин вовка, чисельність його є критичною і потребує контролю. Даний хижак уже завдає шкоди не тільки мисливському, але і фермерському господарству. У Закарпатській області є державні структури, які безпосередньо займаються мисливським господарством. Це Ясінянське, Великобичківське, Брустурянське, Мокрянське, Загатянське державні лісомисливські господарства,
вольєр «Нове Село» в Берегівському районі, де проводиться розмноження копитних тварин. Зокрема, тільки тут проводиться робота по інтродукції лані.
Є перспектива створення вольєрів для утримання копитних. Випуск 20-30 голів копитних поліпшив би ситуацію з поголів'ям. Крім того, вольєр дає змогу задоволення потреб тих, хто має „жагу до полювання". Крім того, досвід зарубіжних країн свідчить, що саме в такий спосіб заробляються кошти для мисливського господарства. Такі
вольєри мають бути значними за розмірами, не менше 200 га, з відповідними умовами для утримання тварин і організації полювання.

Перспектива мисливського господарства області — відтворення мисливської фауни і тільки при наявності відповідної кількості — полювання. Не можна добути того, чого нема.


Анатолій ПОЛЯНОВСЬКИЙ, заст. начальника управління екології:

— Сьогодні ми сприймаємо мисливські угіддя в стереотипі минулих часів. І це головна проблема. Область має мільйон двісті сімдесят тисяч гектарів, з них за мисливськими товариствами закріплено 990 тис. га. Водночас Товариства
мисливців та рибалок — вторинні користувачі. Спеціально відведена земля для ведення
мисливського господарства лише державним лісомисливським господарствам.

Управління є державним органом контролю за використанням природних ресурсів, до яких відносяться і мисливські тварини. Позиція Держкомлісгоспу зрозуміла, але вона стосується всієї території України. Для Закарпаття властиві певні відмінності, тому ми повинні враховувати біологічні особливості окремих видів і самі регулювати строки полювання. Торік начебто спільна точка зору була знайдена.

Я думаю, що назріла необхідність проведення „круглого столу" з усіма мисливцями по визначенню питань, як будуть полювати наші мисливці. Ми маємо обговорити питання по переселенню тварин, селекції, покращенню умов їх існування.

В області практично не розвинуте вольєрне господарство. На мою думку, ми повинні мати такі господарства і в рівнинній частині. Це дасть можливість якісно проводити інтродукцію, утримувати стійку чисельність мисливських
тварин. Очевидно, що надання в користування мисливських угідь має проводитись на конкурсній осноєі. Товариства, які не зможуть підтвердити свій потенціал, будуть змушені поступитися більш організованим.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати