Олексій Матіас: «Я не вперше в Ужгороді, і не вдруге, і, навіть, не втретє…» (ФОТО)

Співак і виглядав відповідним чином: був блідий і посміхався, було помітно, спроквола, через силу..

...Та все це було вже пізніше, а спочатку був легкий шок від від дзвінка Влада Лакатоша з проханням перенести через хворобу Матіаса зустріч, анонсовану в прес-центрі "Закарпаття", до ПАДІЮНу, де того вечора мало відбутися шоу "Містер Ужгород 2010", і де Олексій мав бути зірковим гостем в журі конкурсу. Спершу подумалося, що це просто якась "відмазка", "з'їзд". Що, можливо, Матіас був тільки придуманою "зірковою" приманкою. Виявилося – правда...

"– Ми тут, здається. виступали з "Фабрикою?...", – запитав Олексій, готуючись до розмови.

– Ні, не тут. "Фабрика" була в театрі. А це – Палац дітей та юнацтва, ПАДІЮН...

– Чесно кажучи, відрізнити важко...

Ще б пак, турне з міста до міста, сцена за сценою – хіба можна в такій гонитві запам'ятати і потім відтворити у пам'яті всі нюанси?..

– Велике дякую! – віронічно ідреагував Матіас на репліку, що прозвучала збоку, мовляв, він схожий на Майкла Джексона. – В останні роки, кажеш?... Це "хороший" комплімент... Він не дуже виглядав...

– Це, може, тому, що ти його пісню співав? В "Україна сльозам не вірить" один хлопчик теж її співав, але в тебе вийшло крутіше...

– Дякую. Цю пісню просто я вибрав, а хлопчикові, напевно, її дали...

– Олексію, ти вже вдруге в Ужгороді. Вперше ти приїжджав з фабрикантами, я знаю, що вам дуже сподобалося... Як тобі з новими відчуттями побувати в нашому місті?

– Не дивлячись на те, що я привіз до вашого міста сніг ( у цей час в Ужгороді справді падав густий сніг - ред.), мені дуже приємно перебувати тут. Тому що, по-перше, я не вперше в Ужгороді, і не вдруге, і, навіть, не втретє... Я тут бував і раніше. Єдине, що тепер стан здоров'я не відповідає моєму настроєві. Бо я дуже радий тут перебувати, і сподіваюся, що сьогодні запланований захід пройде успішно. Я намагатимусь не брати особливої участі, але буду присутній і, звичайно ж, отримаю від цього велике задоволення...

– Часом кажуть, що ми, закарпатці, якось відрізняємося від решти українців. Як би ти нас охарактеризував?

– Насамперед, якщо вдатися в історію, то тут колись була Угорщина... Україна мала інші кордони, вона їх розширила... Якщо ж говорити про людей, то це люди дуже привітні, які віддають якоюсь взаємністю... Це вітається не лише мною, це вітається усіма, хто буває у цьому місті...

Я не можу сказати, що для мене Ужгород чимось особливо відрізняється від інших міст Західної України. Зрозуміло, що тут – своя архітектура, своя ментальність. Але, все ж, Західна Україна – це для мене одне ціле, яке не можна ділити. І діалект схожий. Я так розумію, тут багато національностей...

Сказати, що у мене тут багато друзів, я, звичайно, не можу, але є люди, які мене підтримують,  мене приймають. Це важливо. Мені зараз лише 22 роки. Але я сподіваюся, що незабаром знайду тут якихось людей, до яких буду приїжджати і просто насолоджуватись спілкуванням...

Мені дуже подобається ментальність людей в Західній Україні...

– Це запитання тобі задають часто, адже твоє життя після "Фабрики" різко змінилося: як тобі бути у шоу-бізнесі? Тобі в якийсь спосіб доводиться завойовувати своє місце під сонцем, чи твоя аудиторія якась особлива, яка не пересікається з аудиторіями інших співаків?

– У будь-якому разі люди, котрі цінують мою творчість, відрізняються від тих, які люблять творчість інших виконавців, якимись смаками, музичними вподобаннями. Кожна людина суб'єктивна у своєму виборі. І зрозуміло, що мені хотілося б, аби за мою роботу мене любили. Це дуже важливо для мене. Це не до порівняння з тими моментами, коли людина виходить на сцену і просто хоче бути популярною. Я себе відношу до тих людей, котрі люблять свою роботу і хотіли би розвиватися в цьому напрямку в подальшому. Я тільки розпочав свій шлях, я тільки розпочав свій сольний проект, я тільки розпочав напрацьовки з колективом і так далі. Минув усього рік, і зрозуміло, досвіду в мене не так уже й багато. Але я вам скажу, що цей досвід здобутий, напевно, екстерном: те, що я отримував протягом цього року, не кожен артист, мабуть, отримує протягом – не знаю – десяти років...Чому? Бо це і ефірний досвід, і концертна діяльність, і так далі. Слава Богу, що трапилося саме так, що доля повернулася саме цим боком до мене, до справи, якою я живу...

Це важливі речі для кожної людини. Я вважаю, що кожна людина має бути на своєму місці. Чи, може, не має бути, але хотів би бути... Якщо вона себе почуває некомфортно в роботі, то це відображається на багатьох речах...

– Шоу-бізнес, це доволі специфічна сфера діяльності. Чи є довкола тебе достатньо людей, яким ти довіряєш?

– Заздрість і тому подібне я вважаю людськими слабостями. Та не мені засуджувати тих, хто, на мою думку, не правильно чинять. Цьому просто треба приділяти менше часу. Треба займатися власним самовираженням, а не волоктися за чиїмсь успіхом. Якщо ти самодостатній і морально стійкий, тобі легше приймати якісь рішення, легше бути незалежним у цьому житті. Заздрості та лицемірства і так вистачає у житті. Безумовно, це має місце в житті. І тому є, навіть, певне розчарування в деяких людях. Тобто, якщо ти не будеш незалежним у цьому житті, тобі доведеться дуже важко...

– Стосовно нового репертуару... Адже дві пісні – це, безумовно, замало...

– Так, безумовно... І зараз триває велика робота над репертуаром. Уже можу з впевненістю сказати, що записана пісня, на неї відзнято кліп. І зараз більше уваги приділяється манері виконання, неповторності, над доопрацюванням образу. Адже той образ, що склався на "Фабриці", потрібно доопрацьовувати...

– Вибач, що переб'ю, але тобі навіть журі часто говорило, що у тебе образ оцього ангела...

– Оцього, оцього ангела... Набридло мені це вже...

– Так який ти насправді? Який?..

– Я такий самий, як і всі. І кажу так завжди. Я людина, насамперед. Ангел, у моєму розумінні. це щось чисте, бездоганне, вище від усього...

– А які у тебе недоліки?

– У мене багато негативних рис, і багато позитивних. Обговорювати себе я не буду: не моя, мабуть, це справа. Те, яка я людина, я повинен доказувати вчинками. А мене хай характеризують інші. І це нормально, коли до тебе ставляться по-різному. Буває, що і я був неправий. Я людина, я можу робити помилки. Я завжди намагаюся поводитися з людьми по-людяному і віддавати...

– ... всього себе?

– Ні, не всього себе. Якби я всього себе віддавав, то... Швидше, віддячувати людям взаємністю...

– Ну і, насамкінець, побажай чогось нашій закарпатській молоді...

– Я бажаю їм щастя. Бо в щасті є все, що потрібно: і матеріальний достаток, і добрі людські стосунки, і кохання, і так далі.

Це побажання у мене абсолютно універсальне, я зичу чого абсолютно всім, і завжди...

Знайдіть себе у житті...

Підтримуйте творчість Олексія Матіаса, а він буде підтримувати вас...

...Усю другу половину розмови організатор "Містер Ужгород 2010" Влад Лакатош почувався, як на голках, і жестами намагався зупинити розмову. Із залу, де вже розпочалося шоу і оголошували склад журі, лунали захоплені вигуки глядачів.

– А можна мене гостем оголосити, а не журі? Бо я такий хворий... - тихим голосом попросив Олексій, підписуючи своє вітання читачам Закарпаття онлайн.

Але на це ніхто не відреагував...

А далі був конкурс Містер Ужгород 2010 і Матіас таки був членом журі...

Теги: Матіас, Містер Ужгород 2010, конкурс

29 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати