У Мукачеві вшанували жертв сталінських репресій

На зміну одному тоталітарному режиму прийшов другий. Слідом за армією-визволителькою йшли беріївські кати зі СМЕРШу, які тільки за національною ознакою чи релігійними переконаннями відправляли до Сибіру, на Колиму, в Казахстан ні в чому не винних людей, багато з яких так і не повернулись до рідних домівок. Ми повинні це пам'ятати й тому щороку в листопаді відзначаємо скорботну дату – День пам'яті жертв сталінських репресій.

Мітинг-реквієм у дворі дитячої художньої школи ім. Міхая Мункачі, звідки в сорок четвертому році минулого століття відправляли в так звані трудові табори тисячі мукачівців, відкрила голова міського осередку КМКС, депутат міської ради 6 скликання Ольга Гайдош. Відтак своєрідні сторінки історії територіальної громади Мукачева перегорнув викладач ЗОШ № 3 ім Лайоша Кошута Бейла Попович. Зі спогадами про ті гіркі часи виступив голова обласного осередкув німецького товариства "Відродження" Золтан Кізман. Серед присутніх на мітингу-реквіємі була і представниця мукачівської родини Гесенбергер – Магдалина, яку 10-місячною відправили з мамою в Сибір. Повернулась додому аж через 12 років сиротою. І таких зруйнованих тоталітарним режимом доль було багато.

Ця дата, події майже 70-річної давності повинні бути застереженням усім тим, хто сьогодні має наміри встановити авторитарний режим, переслідувати людей за їх переконання, мову, демонструють нетерпимість до представників національних меншин, зазначив у своєму виступі заступник міського голови Мукачева Ігор Радиш.

– На дворі XXI століття, але людиноненависницькі ідеї з далекого, здавалося б, минулого в декого ще й досі живі, продовжував він. – Тому ми, територіальна громада Мукачева, повинні, як і в усі епохи нашої спільної історії, бути згуртованими перед загрозами авторитаризму і тоталітаризму, щоб не допустити повторення гіркого минулого.

Ми прагнемо наблизитись до Європи і одним із кроків на цьому шляху є демократизація суспільства. Так, сьогодні є чимало, як їх називають, інакомислячих, людей, які критикують владу, але міська влада Мукачева, зокрема, завжди знаходить можливість спілкування з цими людьми, прислухається до їх зауважень і побажань. У практиці нашої роботи не може бути й мови про будь-які навіть натяки на гоніння чи переслідування за національними, релігійними чи політичними ознаками. Так і має бути.

Позиція новообраної міської влади на чолі з міським головою Золтаном Золтановичем Ленд'єлом в національних, релігійних та інших соціальних питаннях залишається незмінною: перед Богом всі рівні і всі мають однакові права і обов'язки – розбудовувати рідне місто і нашу державу. Ми, мукачівці, законно пишаємося нашим менталітетом – толерантністю по відношенню до ближніх, згуртованістю в складних ситуаціях. Згадаймо лише повінь 1998 року, коли угорці давали прихисток потерпілим від повені, приміром, росіянам, німці допомагали українцям, ми разом стали на боротьбу зі стихією. Але у нас, на щастя, більше приємних подій. Як приміром, минулими вихідними, коли ми всі були учасниками п'ятого міського фестивалю національних культур "В родині єдиній". На сцені міського Будинку культури виступали русини, угорці, євреї, росіяни, словаки, болгари, німці. Й тому і в радісні години, і в миттєвості біди ми завжди будемо разом, бо ми мукачівці.

На завершення свого виступу Ігор Ралиш запропонував вшанувати пам'ять жертв сталінських репресій хвилиною мовчання. Разом зі священослужителями римо-католицької та реформатської громад присутні помолилися за невинних жертв сталінських репресій. Пісню-реквієм виконали учасники хору угорськомовних пенсіонерів Мукачева. Присутні запалили свічки пам'яті і поклали вінки до пам'ятника жертвам сталінських репресій.