Що би не казали клоуни, які чомусь називають себе міжнародними спостерігачами, таких брудних виборів наша область ще не знала. Левова частка голосів була куплена. Причому навіть цю брудну технологію не змогли здійснити технічно, у належний час. Були випадки, коли виборців підкуповували просто у день голосування, на підході до виборчих дільниць. Таких виборців тяжко звинувачувати. Бо взяти гроші і проголосувати за таких же продажних депутатів – це дуже мудро з кількох причин.
По-перше, від таких народних обранців нічого не можна буде вимагати. Ні впорядкованих вулиць, ні освітлення, ні прибраних дворів, нічого. Оце "воно" тупо голосуватиме за все, що йому накажуть згори. За дерибан міської і сільської землі, за розтягування комунального майна, за розкрадання місцевих бюджетів. Воно ішло у ради виключно заради цього. Воно має у носі своїх виборців. Воно зобов'язане служити виключно своїм господарям. Страждатиме від того, комплексуватиме, плакатиме, але служитиме. Крастиме не для себе, а тягтиме все хазяям. Така вже холуйська доля. То ж які там накази виборців?! Про це можна забути. "Та ми самі раби, – відповідять депутати. – Нам сказали іти за мандатом. Сказали, що за нас усе куплять, наше діло просто відкривати рота і робити "чі-і-і-із". Ми і не дуже-то хотіли, але нас примусили, викрутили нам руки, зробили з нас клоунів. Сплюндрували наш авторитет, зароблений роками і десятиліттями. Ми самі жертви і ні за що не відповідаємо. Ми бідні маріонетки, яких смикають за нитки, прив'язані до найболючіших місць. Ми залежимо не від виборців, а від наших ляльководів. І взагалі – подайте тепер нам!" Cкільки правди у таких заявах – то вже таке. Головне, що вони звучатимуть. Ота вся депутатська братія литиме крокодилячі сльози і вимагатиме співчуття до себе. Вони же за все заплатили – то які проблеми.
По-друге, ті, хто витратив на виборах гроші, обов'язково захочуть повернути їх назад. Звісно, із відсотками. Здеруть із тих, кому давали. Хто отримав 150, поверне 300, хто 200, з того 400 і так далі. Робитиметься то через завищення цін у крамницях і на базарах, через підвищення різноманітних комунальних тарифів. Ручні депутати проголосують за що завгодно. Вибори – це найбільш дохідний лохотрон. Якщо виборці погоджуються у нього грати, вони вже програли. Бо за умовами гри, виграє завжди той, хто за кулісами. Вихід один-єдиний: не спокушатися на дармові гроші, не грати. Бо виграти просто неможливо. Можливо тільки зберегти своє. Але це виключно за умови, що ти не підходиш до шахраїв, не вступаєш з ними у жодний контакт. Коли ж вступив, то начувайся. Зараз продажні виборці відчують це на власній шкурі. Втім непродажні – теж, але в останніх буде хоч якась моральна компенсація.
По-третє, виборці, які проголосували за 100-300 гривень, тепер матимуть можливість роками кусати собі лікті, що їхній сусід узяв більше, а вони отак прокололися. Матимуть можливість розпитувати направо і наліво, скільки то коштувало насправді, скільки за те можна було зідрати. Матимуть можливість розмірковувати, чому вони такі дурні й узяли так мало. Зможуть набити морду сусідові за те, що взяв більше і не повідомив їм про реальну кон'юнктуру ринку. Зможуть почуватися обманутими жертвами злочинного режиму, який самі же і нав'язали на власну голову.
На наступних виборах (парламентських) можна заломити удвічі вищу ціну. Краще, звичайно, утричі. Хоча навряд чи хтось стане платити. Бо якщо так справи підуть далі, то вибори втрачають смисл. Просто збереться кілька олігархів, запросять іноземних аудиторів. Ті з'ясують, хто найкрутіший, він і сформує парламент із своєї челяді. Без усіляких витрат на виборців. Шість років тому електорат піднявся на захист свого волевиявлення, нині же він тупо продав свої голоси. Швидше за все, це було зроблено востаннє. Бо кому тепер такий електорат взагалі потрібен. З ним більше можна не рахуватися.