Першими виявили соляну жилу в надрах Олександрівки чехи. На початку минулого століття Закарпаття було частиною їхньої держави. Тоді, щоб набрати з криниці ропи, шикувалися черги. Люди виварювали сіль і продавали її. Так, як робив це прадід жительки села Марії Голяк. Вона розповідає, що в той час люди жили тільки з ропи, щоправда тепер не варять, а тоді постійно брали і варили. По три, чотири дні тоді стояли в черзі.
Тепер сіль з ропи в Олександрівці і дійсно не виварюють. Використовують солону воду для закладки овочів. Також на ропі готують їжу домашнім тваринам. А шляховики взимку поливають ропою з колодязя дороги.
Пані Марія Голяк скаржиться: зараз воду з колодязя брати не можна. Тиждень лили дощі, а прісна вода розмиває розсіл. Пару років тому селяни спробували самостійно відремонтувати колодязь. Тепер це потрібно зробити знову. Сільський голова Олександрівки говорить: в бюджеті на відновлення унікального колодязя грошей не передбачено.
Вся сіль проблеми - відсутність грошей. І все ж, голову місцевої ради не покидає надія, що унікальний колодязь все-таки вдасться зберегти і для нащадків.
Віктор Злива
журік 2010-11-09 / 22:12:00
Гукани, блін! Мають таку церкву, мають такий унікальний колодязь - що їм ще треба для того, аби туристи туди валом валили?
Тому сільському голові за такі слова (що в бюджеті грошей нема на відновлення колодязя) треба яйця відкрутити! В чому проблема: пару дощок нема, руки з гузиці ростуть, чи мозги не працюють?