Румунські спецслужби «замовили» у закарпатських контрабандистів... фуру зі зброєю

Закарпатські контрабандисти погодилися зустрітися з газетярем, щоб розповісти про офіцера прикордонної поліції Румунії – "франтієри", Оскара. Вони сподіваються, що після розголошення його таємної діяльності він від них відчепиться. "Якось, – розповідав один зі співрозмовників, 52-річний житель села Діброви Тячівського району Михайло (імена з певних міркувань змінено. – Авт.), – я віз цигарки, й мене на тому боці (в Румунії. – Авт.) "прийняли". Почали бігати, питати, як я наш кордон проїхав, кому за це "давав". Мовчу й нічого не відповідаю. Тоді й з'явився Оскар. Каже: "Я все вирішу, поїдеш додому своєю машиною. Пізніше в Україні зустрінемось, з тебе – "поляна" та дівчатка...".

Незабаром, продовжував розповідати Михайло, Оскар приїхав до нього погостювати. Під час застілля румунський офіцер-прикордонник запропонував Михайлові спільний бізнес. Михайло відповів, що про справи на п'яну голову не говорять. Зранку прогнали "дівчаток" й говорили вже на тверезу голову. Румунський гість пропонував вельми вигідний бізнес. Якщо Михайло має можливості "вирішувати питання" на українському боці кордону, казав Оскар, він береться вирішувати всі питання на румунському боці. Мовляв, можеш везти відкрито цигарки, й ніхто тебе не зупинятиме. Зрозуміло, що Михайло на цю пропозицію клюнув. Адже "робота" з цигарками, як контрабандисти називають свою нелегальну діяльність, приносить чималі прибутки. У Румунії пачка, скажімо, "Честерфілду", яку в Україні купуєш гривень за шість, коштує 30 гривень. Перевіз на той бік десять ящиків з цигарками – маєш кілька тисяч євро чистого навару.

Михайло почав користатися послугами Оскара, й справді жодних проблем на румунському кордоні не мав. "На пункті пропуску, – розповідав, – підбігав їхній прикордонник, брав у мене паспорт, десь відбігав, знову підбігав й тупо тягнув мою фуру повз апарат". Та за все слід платити. Під час чергової зустрічі Оскар почав вимагати від Михайла розповісти йому про знайомих українських прикордонників, їхні статки, сім'ї, особисті недоліки. "Я на таку "розкрутку" не повівся, – розповідав Михайло. – Пізніше дізнався, що Оскар постійно крутиться серед наших. А Юркові, чув, запропонував перевозити зброю...".

"Зі мною Оскар познайомився в одному з наших "кабаків", – долучився до розмови 39-річний дібровець Петро. – Підійшов, сказав, що працює у "франтієрі". Я подумав – нормальна людина, може щось "вирішувати", і запросив його в гості до свого готелю у Буковелі. Потім почали на його машині, спортивному "Пежо", працювати, – цигарки потрохи возити. Я вирішував питання на цьому боці, а на їхньому мене зустрічав Оскар. Заробляли непогано, та я вирішив трохи заробити ще й на "зеленці" (лінія кордону. – Авт.). Оскар повідомляв мені, коли їхні наряди приходять у певну точку, коли звідти йдуть. І в ці "дірки" ми кидали цигарки. Прибутки ділили п'ятдесят на п'ятдесят. Кілька разів він допомагав мені виручити наших хлопців, яких затримували румуни. Щоразу, завдяки Оскару, вони поверталися додому на власних машинах.

Все було чудово, та якось він почав вимагати, аби я знайшов когось з наших, щоб його на румунському боці "прийняли". Тобто я мав "підставити" своїх. Тоді й вирішив розірвати з Оскаром відносини. Та нещодавно він почав мені телефонувати й вимагати, щоб я дізнався, куди подівся Юрій. Та Юрко тоді якраз запив. Я телефонував його тестю, іншим рідним, але вони не могли його знайти. Нарешті приїхав сам Оскар і зустрівся з Юрком у моєму готелі. Чув, як вони обговорювали питання про контрабанду зброї. Після цього зрозумів, що від Оскара слід триматися якнайдалі...".

Хто такий Оскар?

Скільки існують кордони, стільки існує й контрабанда. А там, де проклали контрабандні стежки, обов'язково з часом з'являлися й "шпигуни" – агенти різноманітних спецслужб. Вони або використовують контрабандистів "утемну", переправляючи їхніми каналами щось секретне, або ж беруть цю незаконослухняну публіку на такий гачок, з якого жодна "риба" не зірветься.

Оскар, про якого розповідали закарпатські "роботяги", з'ясувалося, добре відомий його українським колегам. Така людина справді працює в румунській "франтієрі". Тривалий час Оскар був лише водієм начальника інспекції прикордонної поліції повіту Марамуреш. Та в подальшому він закінчив спеціальні поліцейські курси й став офіцером Клузького регіонального відділу кримінальної поліції. Вчили новоспеченого офіцера, мабуть, непогано. Бо він став асом "поліцейських підстав", пов'язаних із проникненням у злочинні угруповання, що займалися ввезенням наркотиків та їх розповсюдженням у Румунії.

Одна з таких операцій завершилася невдало. Навесні 2009 року в Бухаресті співробітники поліції Румунії проводили спецоперацію, під час якої планували затримати "на гарячому", під час ввезення у країну партії кокаїну, громадянина Італії. Наркотики в італійця, за сценарієм спецслужб Румунії, замовив український "наркоділок". Цю роль грав один із завербованих Оскаром закарпатських контрабандистів – Юрій. Та операція з невідомих причин провалилася. Проте Юрій став відомий у міжнародних злочинних колах як крутий злодійський авторитет...

Працюючи у спецслужбі Румунії, Оскар не забував і про власне збагачення. Маючи відповідні повноваження, під виглядом вербування агентури влаштовував "коридори" для українських контрабандистів та отримував відсоток від їхніх прибутків. З часом возити цигарки з України в Румунію взялася навіть дружина Оскара. А незабаром вона стала співвласником одного з приватних готелів на гірськолижному курорті Буковель (Івано-Франківська область). Та останнє завдання, яке поставили Оскару його шефи (цілком можливо, не з "франтієри", а з іншої спецслужби), перекреслило його кар'єру...

Операція "Зброя"

Контрабандист Юрій, якого розшукував Оскар, як згадували у своїх розповідях дібровці, потрапив "на гачок" румунського офіцера за сталою схемою. Його затримали у Румунії з наповненою контрабандними цигарками вантажівкою, яку за це мали конфіскувати. Та завдяки Оскару українець повернувся додому з машиною. Потім румунський офіцер зачастив до нього у гості й став допомагати "перекидати" цигарки через кордон. Пізніше попросив розповідати конфіденційну інформацію про українських прикордонників. Ще пізніше на прохання Оскара Юрій зіграв роль українського наркоторговця.

Та якось Оскар запропонував Юрію таке, що у того волосся стало дибки. "Потрібна зброя, – довірливо шепотів Юрію румунський "товариш". – З вашим "Укрспецекспортом" замовник зв'язуватися не бажає. Ти ж маєш хороші знайомства серед ваших кримінальних авторитетів. Їм не важко купити офіцерів якоїсь військової частини та дістати зброю. Ти нічим не ризикуєш. Лише зведи нас з авторитетами, які погодяться виконати наше замовлення. Надалі обійдемося без твоєї участі". Причому йшлося не про кілька десятків стволів чи гранат, які Юрій справді міг би "дістати". Оскар замовляв цілу фуру автоматів Калашникова, пістолетів ПМ, снайперських гвинтівок СВД, набоїв до них, переносних зенітно-ракетних комплексів, гранатометів. Цю зброю, казав румун, замовив якийсь громадянин Ізраїлю, який має намір продати її на Балканах.

Юрій – людина "бита", тож помітив, що під час останньої розмови про зброю Оскар крутить у руках дивну авторучку, яка насправді могла бути записувальним пристроєм. Причому румун будував розмову так, що, прослухавши запис розмови, стороння людина подумала б, що не Оскар, а Юрій ініціює контрабанду та продаж на Балканах зброї.

Свій незаконний бізнес – цигаркову контрабанду – закарпатські знавці таємних стежин звикли називати "роботою". За цю "роботу" можуть конфіскувати автомобіль, дати кілька років умовного терміну. А за контрабанду зброї, та ще й у таких масштабах, міркував Юрій, "світить" до десяти років ув'язнення. Ще й можуть додати статтю "за державну зраду"... І бувалий контрабандист після недовгих роздумів побіг "здаватися" до рідних прикордонників. Уже за їхньою порадою Юрій "запив по-чорному". Оскар спочатку намагався його розшукати через спільних знайомих та незабаром (мабуть, визначені керівництвом терміни підтискали) був змушений приїхати черговий раз в Україну й шукати нових охочих зайнятися збройним бізнесом у середовищі контрабандистів. Та кожен його крок вже таємно фіксувався.

Незабаром МЗС України висловило демарш МЗС Румунії щодо дій спецслужб останньої на теренах України. У демарші йшлося про те, що румунські спецслужби "намагалися використати громадян України, налагодивши канал контрабанди зброї з метою його подальшого викриття – для висвітлення недосконалості системи охорони кордону українськими прикордонниками, а також для створення негативного іміджу України на міжнародному рівні".

Операція "Зброя" румунським спецслужбам не вдалася. Та скільки ще "оскарів" працює у прикордонні?

Теги: зброя, контрабандист, спецслужба

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати