Якщо хтось на Закарпатті хоче задатися питанням, де на Закарпатті мешкають українофобія і тліючий угорський ревізіонізм, йому варто , мабуть, в першу чергу завітати в офіс "КМКС" – Партії угорців України. Суть і харизму партійної політики в Україні, як відомо, визначають лідери. Політику KMKSZ визначає відсутність особистої харизми Міклоша Ковача – політика невиразного і в масштабах цілого Закарпаття практично непомітного, котрий, однак, надолужує в очах свого потенційного електорату радикальною проугорською риторикою.
Проугорською – не в розумінні користі для своїх угорських одноплемінників на Закарпатті. Бо якщо не мати на увазі перспективу відриву від України заселених угорцями закарпатських теренів, все, що робить пан Ковач, спрямоване на їх – угорців – ізоляцію і консервацію на нинішньому, аж ніяк не якісному рівні суспільно-культурного і матеріального буття. Все українське, від держави і до державної мови, для пана Ковача вороже. Досить лише згадати його часів президентських виборів – тобто річної давності – резонансні заяви, в яких Українську державу названо "ворожою фортецею". Кожного разу, в свій черговий "зоряний час", коли всіх українців, закарпатців і угорців зокрема починає затягувати політика, він пнеться зі шкіри, аби довести свою потрібність яскравими "патріотичними" заявами. Ковач-політик може бути затребуваний тільки тоді, коли закарпатські угорці дивитимуться виключно в бік сусідньої Угорщини. Якщо би вони стали повноцінною частиною українського суспільства – оволодівши українською мовою, отримавши доступ до загальноукраїнських учбових закладів і, відповідно, хорошу. добре оплачувану роботу, політик Ковач мусів би зійти з політичної арени і перекваліфіковуватися на інші способи заробити на прожиття. І саме цього він боїться найбільше. А тому його основна мета – законсервувати закарпатських угорців в їх нинішній позаукраїнськості, ізолювати від українських впливів, перетворити, по суті, в те, від чого він їх на словах застерігає – в "кілька тисяч копачів та прибиральників, які матюкаються по-мадярськи на слов'янському Закарпатті".
Ви сумніваєтеся? Даремно. Ось свіжі одкровення від пана Міклоша, відображені в черговій підписаній ним листівці. Варто тільки мати на увазі. що в побуті, серед "своїх", висловлювання пана Ковача – ще різкіші, ще радикальніші. І якщо в даній листівці про українське говориться як про щось чуже, то в тих приватних розмовах для українського вже взагалі немає жодного місця...
Шановна_
Сподіваємось, що Ви і Ваша сім'я поділяєте наші погляди стосовно того, що особа угорської національності має голосувати за угорську партію і про це Ви маєте розповісти Вашим знайомим. Ми, члени Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС), повинні пояснити людям, що кожен голос, відданий за українську партію та українського кандидата, послаблюють відстоювання інтересів угорців, загрожують нашому майбутньому, ускладнюють життя кожного угорця.
Не можемо залишитись байдужими до тих угорців, які цього не розуміють. Маємо півтора місяці, аби переконати їх.
Прошу Вас взяти участь у зборах, де буде обрано представників вашого міста для включення в виборчі списки. Завданням цих кандидатів буде переконати угорців, які ще вагаються. Кандидати, включені в виборчі списки, мають бути прихильниками угорської справи, і після виборів дисципліновано працювати як члени наших фракцій. Ці люди повинні бути авторитетними і їх авторитет має додавати нам рейтингу.
На початку жовтня стане відомо, які з партій будуть висувати своїх кандидатів. Це буде важкий період, тому що багато Ваших знайомих віддаватимуть свої голоси за українські партії і схилятимуть вас до цього.
Що б вам не казали, допоможіть нам пояснити нашим угорським співвітчизникам, що в той час коли вони віддають голоси, підносячи чиїсь амбіції, ми маємо будувати угорські школи, організувати Притисянський район та налагодити тісні зв'язки з Угорщиною.
У жовтні відзначимо День пам'яті революціонерів 1848-1849, 1956 років. Закарпатські угорці, давайте разом відстоювати свої інтереси, так як це робили наші попередники.
З повагою,
голова Ковач Міклош
.jpg)