Завершилася 5-річна каденція Генерального консула Угорщини в Ужгороді Вілмоша Сікловарі

Редакція газети "Вісті Ужгородщини" щиро вітала пана консула з високим визнанням, і взяла в нього ексклюзивне "прощальне" інтерв'ю.

– Розмову хотілося б почати з особистого. У 1977 році Ви закінчили Будапештський економічний інститут. Як же стали з "господарника" дипломатом?

– Відповідь проста. Того часу кадри для дипкорпусу відбирали в основному із трьох вишів: Московського університету ім. Ломоносова та Будапештських наукового та інституту економіки. Поступаючи в останній, я свідомо готувався до кар'є-ри дипломата. Відбір був досить суво-             рий. Спочатку необхідно було скласти спеціальний "вступний" іспит, а відтак пройти відповідні тримісячні дипломатичні курси, які теж завершувались екзаменами. По їх успішній здачі мені присвоїли перший (найнижчий) дипломатичний ранг – помічник аташе.

– А зараз у Вас який?

– Тепер він звучить так: надзвичайний посол і виконуючий міністр.

– Нам відомо, що Ви вільно володієте англійською, російською та болгарською мовами. Звідкіля знання останньої?

– Її полюбив і вивчив ще за часівстудентських років, коли по одному семестру "штудіював" у Софійському університеті. А відтак мав можливість удосконалювати її, працюючи дві  каден-ції заступником Посла Угорщини в Болгарії. Перед призначенням на Закарпаття був представником у Боснії та Герцеговині.

– П'ять років Ви  очолювали Генеральне консульство Угорщини в Ужгороді. Як оцінюєте розвиток угорсько-українських відносин між державами і нашим регіоном зокрема? З якими враженням покидаєте     Закарпаття?

– Скажу відверто, що везу з собою виключно приємні спогади про перебування в Україні, і ваш край та його мешканців, у першу чергу, в тому числі й про Ужгородщину. Тут проживають працьовиті й гостинні люди, котрі вміють і хочуть щось робити для процвітання свого регіону. Угорсько-українські відносини розвиваються плідно. Звичайно, були і проблеми, але позитиву більше. З тих пір, як я приступив до виконання своїх обов'язків в Ужгороді, протягом 2006–2007 років проведено ряд зустрічей на рівні глав держав, урядів, парламентів, міністрів закордонних справ. Це дуже важливо, адже стосунки між країнами-сусідами зовсім інші, ніж з віддаленими державами. Точки дотикання набагато тісніші й питань для спільного розв'язання більше. Отож, контакти  інтенсивніші. На жаль, однак, був період (між 2008 та 2009 роками), коли наші відносини дещо пригальмувались.

Прикметно, що зараз вони знову на піднесенні. Не бачу жодної такої проблеми, яка б тепер була перепоною у розвиткові двосторонніх зв'язків. Нове керів-ництво Угорщини та України  прагне далі поширювати їх. Інтенсивнішими стали й міждержавні та міжурядові перемовини. Приміром, президент Угорщини Пал Шмідт у жовтні цього року побуває з офіційним візитом у Києві. Зрозуміло, він відвідає і Закарпаття. 6 жовтня в область приїде спікер угорського парламенту Дєрдь Кевер. Обговорюється також зустріч ще в нинішньому році міністрів закордонних справ двох держав. Це дуже важливо, бо після таких інтенсивних переговорів завжди слідують вагомі досягнення в розвиткові відносин.

– А чого вдалося добитися на Закарпатті?

– У ході перемовин на високому рівні завжди обговорюються й питання угорської меншини, що проживає в краї. Вирішено багато її проблем, зокрема в галузі освіти, збереження культурних традицій, мови тощо. Наприклад, значний резонанс мали нещодавні "Замкові ігри" в Паланку. Наша мета – включити їх у Європейську Міжнародну  Спілку замкових ігор. У ході перемовин з губернатором краю Олександром Ледидою та Мукачівським міським головою Золтаном Лендєлом попередньо  домовились, що фінансування наступних "Замкових ігор" буде передбачене в місцевих бюджетах, і, звичайно, через скарбницю угорського МЗС.

Помітні зрушення і в економічних відносинах, які через світову фінансову кризу дещо погіршились. До кінця року відбудеться засідання спільної угорсько-української економічної комісії, де ана-лізуватимуться конкретні шляхи прискорення взаємовигідного співробітництва в даній галузі. Адже основа будь-яких плідних стосунків, насамперед, економічна. Якщо двигун не працює, то транс-портний засіб можна штовхати, навіть запрягти коня, але все рівно він рухатиметься надто повільно.

– Чи відомо вже, хто конкретно змінить Вас на посту Генконсула?

– Призначенння нового керівника будь-якої дипмісії – досить тривалий процес. Потрібно дотриматися певних процедур: подати заявку на акредитацію, отримати дозвіл країни-приймальниці тощо. А поки обов'язки очільника Генконсульства виконуватиме мій заступник Томаш Віціан. Що ж стосується мене персонально, то, мабуть, дипломатичну роботу продовжу в департаменті Балканських країн МЗС Угорщини.

– Дозвольте завершити  нашу розмову знову з особистого. Чи продовжать стезю батька Ваші сини?

– Молодший після отримання диплома юриста вже рік працює в МЗС. Старший – лікар-кардіолог, хірург, нині практикує в Регенсбурзі (Австрія).

– А чим любите займатись у вільний час?

– Коли такий є – парусним спортом. Орендую яхту і "курсую" по Дунаю чи на Балатоні.

Користуючись нагодою, хотів би від щирого серця вітати читачів "Вістей Ужгородщини", а в їх особі – всіх жителів району. Я знаю і читаю вашу газету. Тому проситиму колег, що залишаються на Закарпатті, надсилати мені її й надалі в Угорщину. Бажаю мешканцям Ужгородщини вагомих успіхів у всіх починаннях, миру і благодаті.

Теги: консул, Угорщина, каденція, Вілмош Сікловарі

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати