Беато, наразі ти проживаєш у Львові. Скажи, що змінилося в твоєму творчому житті з переїздом з Ужгорода і чому, власне, Львів?
Львів в моєму власному рейтингу міст стоїть на другому місці після рідного Ужгорода: відкрила його для себе 3 роки назад, коли поступила сюди до університету ім. І. Франка на післядипломне навчання. Місто одразу ж сподобалося! А на разі обставини склалися таким чином,що я отримала тут роботу по другій спеціальності –туризм та менеджмент – і переїхала до Львова вже на постійно. Хоча,мабуть,н майже не буває таких вихідних, яких би я не провела вдома Ужгороді. Окрім цього, Львів,як відомо, справжня мекка для творчих людей, тобто істотних сумнівів,чи варто їхати в мене,як творчої людини не виникало,причому з часом планую провести тут,і також в рідному місті персональну виставку та взяти участь в кількох проектах.
Чим відрізняється львівська "творча майстерня" від ужгородської?
От що я помітила, то це те, що у Львові дуже розповсюдженим є чорно-білий жанр. Але це і є зрозуміло, мешканці, сама архітектура міста спонукає до цього. І ще – захоплення плівкою. Дуже багато фотографів та фотоаматорів працюють саме з плівкою, що вплинуло й на мене: також відкрила для себе плівку й починаю потроху в неї закохуватись
Ближчим часом є плани брати участь в якихось виставках, конкурсах?
Як вже згадувала вище, маю на меті кілька фото проектів, персональну виставку та участь у виставках у Львові та Києві з осені цього року. Осіння пора буде активною в творчому плані після відпочинкового літа.
Чи є в твоїй колекції така фотографія, яка має особливу окрему історію?
О, історій багато, звичайно. Бувало, що й крали мої фотографії з виставок. Хоча, це скорше, плюс, значить, фотографії будуть приносити невідомому новому власнику радість. З останнього згадується випадковий фотосет з 9-ирічною дівчинкою Мартою, донькою колеги по роботі, з якою ми зробили кілька дуже цікавих фотографій на корпоративному пікніку на озері. Дівчинка виявилася надзвичайно артистичною, терплячою і слухняною моделлю-просто приклад для інших.
Ти орієнтуєшся здебільшого на портретах, є такі жанри, які ти ще хочеш освоїти, спробувати їх?
Так, звісно, портрети в пріоритеті, але дуже цікавить також фешн-фотографія, хотілося б попрацювати активно і в цій сфері.
Найскладніший для тебе момент під час фотографування людей?
Мені радше складно фотографувати в ситуаціях з кількома фотографами водночас, тобто, якщо це постановочна зйомка кількох фотографів з кількома моделями, оскільки в таких ситуаціях ти не один,і в таких умовах важко вибудовувати кадр власного бачення,увага моделей розпорошується..
Як ти вважаєш, існує таке поняття як фотогенічність, чи це міф? (Як виходиш з ситуації, коли людина нефотогенічна?
Власне, на мою думку, фотогенічність як така взагалом існує, але не буває нефотогенічної людини: вдалий ракурс можна знайти завжди!
В яких образах найчастіше просять пофотографувати клієнти?
Якщо це замовлення,то, зазвичай, просто портрети, на природі чи вдома, в модному одязі. А от якщо це фотосесія з моєї власної ініціативи, то тут вже можна фантазувати й щодо концепції й образів моделей без меж.
Під час зйомок з тобою траплялись якісь курйозні, смішні, чи навпаки трагічні випадки?
Навіть якщо й були, то щось несерйозне, бо одразу й не згадаю. Загалом, враження після зйомок і в мене, і в моделі позитивні, і це – головне. Причому, з моделлю залишаємося в професійно-дружніх відносинах.
В тебе є кумир, якого б ти хотіла пофотографувати?
Кумирів як таких скорше нема, ніж є. Подобається бачення Анні Лейбовітц. Її фотороботи близькі мені. Також намагаюся й люблю час-від-часу вивчати фотографії відомих закордонних майстрів.
Які критерії вдалого фото ти б виділила?
Якість, техніка виконання та ідея.
Є кадр, який ти шкодуєш, що не зробила?
Ось йду вулицею і бачу фото, і ,за традиціями відомого закону, саме в той момент не маю при собі фотоапарату. Таке буває.
Віра Власенко, РІО