Міжгірські вчителі занепокоєні соціальною деградацією школярів

В умовах економічної розрухи, в період переходу до ринкових відносин відбувається процес моральної та соціальної деградації певної частини учнівської молоді, надмірне захоплення негативними формами комерційного бізнесу, низькопробними зразками вітчизняної та імпортованої зарубіжної культури. Тому вже сьогодні (бо завтра вже може бути пізно) необхідно поставити питання про виховання громадянина країни, звертаючи особливу увагу на підростаюче покоління.

Актуальність громадянського виховання підтверджує опитування молоді, проведене Міністерством освіти і науки у кількох містах України серед старшокласників, учнів ПТУ, студентів технікумів і вищих навчальних закладів на тему проблеми "Хто ми, для чого ми?" Наведу тільки деякі запитання та відповіді на них.

"У чому ви бачите сенс життя?" Відповіді: "Перемогти в боротьбі за існування. У накопиченні капіталу".

 "Що для вас Батьківщина?" Відповіді: "Це те, що неможливо зрадити!", "Це те, що важко відірвати від серця, якою би вона не була". Але були й такі відповіді: "Раніше Батьківщина була чимось значним, але зараз вона мені ні про що не каже", "Зараз у людей умертвили почуття Батьківщини. Люди прагнуть виїхати за кордон". Такі думки висловлювала значна частина школярів.

Виховання рис громадянськості — досить актуальне питання. Воно не може бути турботою тільки педагогічних колективів і вищих навчальних закладів. Це проблема й турбота всієї країни! Обмежитись тільки громадянським вихованням ми не можемо. Громадянське виховання — це єдність правових, соціальних, духовних проблем і воно великою мірою залежить від політичної стабільності в державі.

Педагогічний колектив Пилипецької ЗОШ І-ІІІ ступенів приділяє значну увагу громадянському вихованню учнів як на уроках, зокрема гуманітарного циклу, так і позаурочних заходах.

Перед школою стоїть складне і відповідальне завдання — сформувати в учнів комплекс громадянських якостей, глибоке розуміння ними належності до українського народу, до своєї Батьківщини.

Проблема громадянського виховання завжди привертала до себе увагу філософів, педагогів і психологів. Відомий український педагог В. Сухомлинський перший (за радянських часів) звернувся до громадянського виховання як до головної педагогічної проблеми. У своїй книзі "Народження громадянина" подається така система педагогіки, яка б оптимально впливала на громадянський розвиток особистості.

Початкова школа виконує роль фундаменту, на якому будується вся система громадянського виховання школярів, формування в них любові до рідного краю, України та історичної пам'яті.

Вчителі початкових класів нашої школи, вивчаючи курс "Я і Україна" формують в учнів потреби до пізнання світу і людини, виховання патріотизму і поваги до Української держави. Прагнуть, щоб молодші школярі усвідомили себе частиною народу, виховують в них любов до рідного села, краю.

Важливим засобом громадянського виховання є вивчення символіки нашого народу. Знайомство з народними та державними символами відбувається вже в першому класі, яке постійно поглиблюється в ході проведення виховних годин та ранків ("Національні символи України", "Наші обереги", "Червона калина").

Вчителька 3-А класу Г.І. Воробець на виховній годині "Український рушник у народознавчих звичаях і традиціях" наголосила учням, що не було, здається, жодної в Україні оселі, не прикрашеної рушниками. Хоч би яке убоге судилося їм життя, а все ж естетична принада знаходила місце в помешканнях — хай то була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя, приземкувата мазанка чи курна хата — всюди палахкотіли багатством кольорів рушники. "Хата без рушників, — казали в народі, — що родина без дітей".

Підвалини патріотизму і почуття національної приналежності й свідомості закладаються у родині. При цьому важлива взаємодія виховних впливів родини і школи. Тому у своїй роботі намагаємось постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками, залучаємо батьків до шкільного життя дітей. Співпраця батьків, дітей і вчителів позитивно впливає на формування класного колективу, виховання в учнів людяності, поваги до старших, доброзичливого відношення до товаришів.

Найбільші можливості для виховання в учнів громадянських якостей мають уроки історії. Весь їх зміст, структура, форми і методи спрямовані на формування в них національної свідомості, патріотичних поривань, почуття належності до українського народу, громадянської позиції — саме такими критеріями керуються у своїй роботі вчителі історії.

Вивчаючи у 7 класі тему "Витоки Київської Русі", вчителька Г.М. Гошпер підкреслила, що всі без винятку історики визнавали її як високорозвинену, цивілізовану, як на той час, могутню державу з економічною основою, політичною системою управління (віче, збори громадян), певною територією, яка в різні часи то розширювалася за рахунок приєднання земель, то зменшувалася внаслідок поразок у війнах і пізнішої роздробленості.

Громадянські якості формуються в процесі безпосередньої участі учнів в позаурочний час. Одним з найкращих позакласних заходів, що проводяться в школі, є вечір повноліття "Посвята в громадяни України". Свято проходить у рамках Тижня правових знань. Запрошуються працівники правоохоронних органів та місцевого самоврядування, батьки. Батько і мати підносять на рушникові хліб і сіль — дар усього нашого народу, щоб у достатку жили, здоровими та щасливими були ви — наші діти. Хай же щастить вам на вашій життєвій ниві.

...Хочу окремо зупинитися на відкритій виховній годині "Я — громадянин України", проведеній у 11-Б класі класним керівником Г.Ф. Жабей.

Книжкова виставка з теми-заходу, прапор, герб України, клас, прикрашений плакатами, народні символи, вбрання учнів налаштували кожного на роздуми про обов'язок перед Батьківщиною і роль самовиховання у формуванні громадянської зрілості.

Вся розповідь Ганни Федорівни з елементами довідок носила патріотичне та громадянське виховання. У формі евристичної бесіди класний керівник разом з учнями пройшли шляхом до щастя, до самовизначення. А для українського народу він був довгим і тернистим.

На виховній годині йшла бесіда і про те, що з відродженням державності відродились і державні символи: гімн, прапор, герб, які уособлюють історію України, її сутність.

В голосі учнів відчувалась впевненість і віра в те, що прийде час, коли наше життя наповниться щастям, спокоєм, теплом, працею і відпочинком — тим, що робить життя людським. Щоб кожен з гордістю міг сказати: "Я — громадянин України", адже у руках вони вже тримали паспорт, документ, що посвідчував їхнє громадянство, зрілість.

Підсумовуючи сказане, Ганна Федорівна ще раз наголосила одинадцятикласникам про те, що нема для нас життя без України, бо Україна — це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна — це мати, яку не вибирають як і долю, бо Україна — це пісня, яка вічна на цій землі.

— Вихованець стає громадянином тільки тоді, — підкреслював В. Сухомлинський, — коли він живе долею Вітчизни.

Усі, хто готується стати корисним громадянином, повинні спочатку навчитися бути людьми, тобто бути скромними, простими, совісними, працьовитими, милосердними. Ці загальнолюдські якості зосереджені в народному досвіді, у мудрій народній філософії, до якої має постійно вдаватися педагог під час проведення заходів громадянського змісту.

Іван Безега, заступник директора з виховної роботи Пилипецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

 
 

Теги: школа, учні, виховання, патріотизм

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати