В Ужгороді будуть шукати "сусіда по склепу"

Пригадується епізод кількарічної давності, що стався у Перечині.

Проблема виникла через те, що при розпаюванні земель ніхто не подбав про відведення у соціальній інфраструктурі містечка додаткової землі під кладовище. А розширити діючий цвинтар не можна було. Дійшло до того, що працівники ритуального бюро, копаючи ями під захоронення, натикалися на кістки давно похованих людей.

Зрештою було прийнято рішення виділити під новий цвинтар ділянку за містом. Однак виникли непередбачувані обставини. Навколо кладовища обов'язково повинна бути 300-метрова санітарна зона. Утім, в умовах закарпатського малоземелля цієї вимоги мало хто дотримується, однак у Перечині група ентузіастів із прилеглих до нового цвинтаря вулиць, розпочала цілу кампанію щодо заборони поховань на новому місці. Урешті-решт санітарні лікарі також винесли вердикт: ділянка знаходиться на заболоченому узвишші, тож грунтові води стікають до колодців мешканців. Після облаштування цвинтаря вода стане непридатною для вживання. Поки точилися суперечки, помер черговий перечинець. Кілька спроб знайти для нього місце на старому кладовищі успіхом не увінчалися. Тож родичі померлого прийшли до тодішнього мера і поставили ультиматум: або хай дає дозвіл на поховання на новому цвинтарі, або труну з небіжчиком залишать в нього на робочому столі. Стомлений мер махнув рукою, і перше поховання відбулося. Втім, його опоненти справу так просто не залишили, тож і мер, і священик, котрий проводив обряд поховання, були оштрафовані санепідемстанцією. Ентузіасти ж розізлилися неймовірно і вирішили добитися справедливості самі. Тож увечері спробували ... викопати небіжчика. Звісно, ця новина дійшла і до родичів померлого, які, зі свого боку, озброївшись дрючками, вирішили не дати сплюндрувати могилу.

Після втручання правоохоронних органів, за всебічної підтримки ЗМІ справу вдалося владнати миром. Влада зробила дренаж землі та облаштувала стік води, тож захоронення на новому цвинтарі продовжилися.

На кожному цвинтарі навіть найменшого села є могили, про які вже давно всі забули. Потроху заростаючи травою, вони поступово зрівнюються з землею. Звісно, швидкоплинний час забирає родичів разом із пам'яттю про них. А є цвинтарі, де шану померлим плаче тільки вітер. Майже в самому центрі Мукачева колись був старий цвинтар, який був справжнім некрополем закарпатського єврейства: адже в повоєнні часи саме в Мукачеві вирував центр хасидського життя, а населення міста складало 47% євреїв. Коли розширяли "Мукачівприлад", то вирішили використати і цю ділянку. Могили знесли, з мармурових плит виклали постамент пам'ятника Леніну, але кістки потривожити не встигли. Протест світової громадськості таки вплинув на комуністів. Єдине, що вдалося врятувати, — це останки й пам'ятник Хаїма Шпіри, шанованого серед єврейства рабе, які перенесли на новий цвинтар. Нині на місці старого цвинтарю загороджене чисате поле. Але, знаючи про дедалі зростаючу ціну на землю, неважко спрогнозувати його майбутнє.

В Ужгороді померлими та наданням послуг їхнім родичам займається комбінат комунальних підприємств. Він же й відповідає за облаштування і підтримання порядку на 10 недіючих та існуючих цвинтарях міста. Найстарішими є Кальварія, де відбуваються тільки дозахоронення, та цвинтар на Капушанській, де поховання давно заборонили. Понад 40 років тому поруч почали зводити житловий масив, але кілька разів наткнулися на залишки старих поховань, тому роботи було тимчасово припинено. Більше того – аби законсервувати цвинтар, треба витримати термін у ціле століття з дати останнього поховання. За офіційними ж даними, останнє поховання тут відбулося 1983 року, хоча на той час вже діяв мораторій. Окрім того, є дані, що на цвинтарі є померлі на черевний тиф та інші інфекційні хвороби. Та й просто зрівняти з землею кладовище неможливо – потрібно провести перезахоронення, що тягне за собою серйозні фінансові труднощі. Тому наразі бюро ритуальних послуг просто підтримує на цвинтарі відносний порядок. Утім, фінансування з міського бюджету явно замало, аби тримати в чистоті всі 10 цвинтарів Ужгорода. Нещодавно на Кальварії, разом із корінням вивернулася стара верба, піднявши на поверхню останки із шести могил та знищивши пам'ятники. Нічого дивного, адже вік окремих дерев, які тут ростуть, — більше ніж століття.

На сьогодні гострою проблемою для міста є питання відведення землі під нове кладовище – за підрахунками, через кілька місяців цвинтар "Барвінкош" заповниться повністю.

Кілька років тому ентузіасти організували рух за будівництво крематорію, а в Ужгороді збиралися звести колумбарій (стіна для захоронення праху, отриманого після спалення). Однак громадськість цю думку не підтримала. Віруючі закарпатці до ідеї поставилися скептично: ми традиційно звикли віддавати тіла померлих землі, аби ті могли дочекатися Судного дня в опечатаних священиком могилах. Хоча з точки зору релігії спалювання хоча в окремих випадках допустиме. Як пояснив священник Сергій Уманців, у ситуації, що склалась у сучасних містах, коли місць для традиційних поховань просто не вистачає, кремація дійсно є виходом із ситуації. І церква не має заперечувати проти такого рішення.

Тим часом влада посилено робить вигляд, що намагається вирішити питання благоустрою на функціонування кладовищ: минулого тижня це питання навіть розглядалося в ОДА. Виявляється, ще минулого року ужгородські депутати прийняли рішення про можливість спорудження родинних склепів. Розмір склепів становитиме три на три метри і у них можна буде ховати до дев'яти осіб. Наразі незрозуміло, що робити тим, у кого в родині немає такої кількості осіб – певно, домовлятися із сусідами, тому що, за даними управління інформації та зв'язків із громадськістю ОДА, 25-річна оренда склепу обійдеться у 5 тисяч гривень. Одним словом, влада вже готова запропонувати мешканцям міста родинні усипальниці, але є одне „але": цитуємо із тієї ж офіційної інформації: „Наразі у комунального підприємства міської влади є ще одна проблема – пошук території для нового кладовища обласного центру". Одним словом, знаємо як виглядатиме склеп, скільки коштуватиме, зі скількома сусідами доведеться скинутися, аби оплатити його оренду, лише незрозуміло, де саме він буде знаходитися. У кожного на своєму городі?

Теги: кладовище, цвинтар, склеп, крематорій

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати