Пояснимо читачам: Турул - міфічний птах (сокіл) древніх угрів. Його зображення було на гербі Атілли, і поступово перетворилося на основний геральдичний символ угорців. За легендою, під час війни угорського народу за визволення від австрійського гніту в 1703 році, саме завдяки Турулу (він приніс у дзьобі меч для князя Ференца Ракоці ІІ) угорці здобули першу перемогу в битві поблизу закарпатського села Вілок. Відтоді, значення цього символу поступово набуває відтінку не просто міфічного, а героїчно-патріотичного. На даний час націоналістичними партіями Угорщини він трактується як імперський символ відродження "Великої Угорщини"(в кордонах до Тріанонського мирного договору 1920 року, згідно якого Угорщина втратила близько половини своєї території, в тому числі і Закарпаття).
Та все ж, повернемося до суті проблеми. На урочистій церемонії відкриття пам'ятника слово взяв консул Угорської Республіки у м. Берегово Кароль Шерцер, який зазначив : "...встановлено скульптуру "Птиці Турул", що символізує герб Тячева, наданий королем Карлом І у 1329 році". Спробуємо розібратися: насамперед, на гербі Тячева зображено не Турула (сокола), а орла. Перша відома нам печать міста належить до 1608 року. На ній так званий "польський орел", зображений на гербі Польщі. Це пов'язано з тією роллю, яку Тячів відіграв у трансільвансько-польських економічних і політичних зв'язках XVI - XVII століть. На гербі чорний орел з висунутим язиком на фоні сріблястого кольору (а не угорсько-гунський сокіл Турул), і надано місту було герб на 300 років пізніше, ніж зазначив пан консул.
Отже, мотиви встановлення угорської символіки в Тячеві можуть бути пов'язані зовсім не з історичними аспектами. Тоді виникає запитання, а навіщо ж угорська символіка в українському райцентрі? Можна припустити, що це не просто випадковість, зважаючи на нещодавній прихід до влади в Угорщині радикальних націоналістичних сил. Нагадаємо: у квітні 2010 року в Угорщині відбулися парламентські вибори, на яких перемогу здобули партія правого спрямування Фідес (52 %), та радикальні націоналісти — партія Йоббік (19 %). Ось декілька витягів з програми партії Йоббік: "надання всім угорцям, що проживають на території України , другого громадянства", "ініціювання референдумів на приєднання етнічних земель до Угорщини" та ще декілька подібних тез. В контексті цього варто згадати, про встановлення 850 кілограмового Турула (розмах крил 4 метри) в Мукачівському замку, монумента на Верецькому перевалі, в честь "віднайдення угорцями батьківщини" та деякі інші події. Про що все це може свідчити? Чи маємо ми право назвати це своєрідним "культурним проникненням "? І до яких наслідків це може привести – нехай кожен читач вирішить для себе особисто.
На сьогодні можемо стверджувати лише одне: коли історична наука переходить на службу політикам, вона завжди перетворюється на інструмент для досягнення не зовсім благородних цілей. Отож, поважаймо чужу історію, водночас, ніколи не забуваючи власну.