Закарпатські рятувальники переймали досвід угорських і румунських колег

У місцевого населення ще не згасли спогади про катастрофічні повені 1998 та 2001 років, наслідки яких потрясли весь Карпатський регіон, у тому числі й Угорщину, Румунію та Словацьку республіку, коли води гірських річок завдали значної шкоди народному господарству та населенню.

Особливо важливими на сьогоднішній день є питання забезпечення протипаводкового захисту в басейні річки Тиса, яке в більшій мірі стосується співпраці України та Угорщини. Відтворюючи події 1998 та 2001 років допомога Угорської республіки була неоцінима. В цих питаннях співпраця налагоджена на державному рівні вже давно.

Значних успіх у вирішенні спільних питань по запобіганню та ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру досягнуто й закарпатськими рятувальниками, які вже тривалий час тісно співпрацюють зі своїми угорськими колегами.

Прикладом може стати й останній візит працівників головного управління МНС України в Закарпатській області на чолі з керівником Іваном Гецянином до міста Ченгер (Угорщина), де в рамках святкування Дня цивільного захисту Угорщини розглядалися питання тристоронньої співпраці (Україна, Угорщина та Румунія) по запобіганню та реагуванню на різного роду надзвичайні ситуації, обмін досвідом роботи в частині організації служби цивільного захисту та протипожежного захисту населених пунктів, зокрема створення протипожежних формувань.

Що ж стосується останнього, то в цьому вже є деякі напрацювання. Зокрема, з грудня 2005 року в селі Дерцен Мукачівського району Закарпатської області запрацювала унікальна за своїми особливостями роботи добровільна пожежна команда. До слова, функціонує вона на добровільній основі - за рахунок пожертвувань місцевого населення.

Ідея створити пожежну команду виникла у місцевого пастора реформаторської церкви Миколи Жуковського, котрий за рахунок церковних коштів втілює в життя різні соціальні проекти по допомозі малозабезпеченому населенню.

Чотири роки тому релігійна громада викупила будівлю, в якій раніше розташовувалася контора місцевого колгоспу. Плани були грандіозні. Прихожани вирішили створити в ній соціальний центр допомоги малозабезпеченому населенню, де планується організовувати благодійні обіди, проводити роботу з молоддю та надання допомоги літнім людям.

І почалася робота.

- Оскільки, в Мукачівському районі виникає значна кількість пожеж – не раз горіло і в нашому населеному пункті - то мені спало на думку почати наш соціальний проект зі створення протипожежного формування, - розповідає пастор реформаторської церкви села Дерцен Микола Жуковський. – У 2005 році написав лист-клопотання в міністерство внутрішніх справ Угорщини з проханням посприяти у придбані пожежного автомобіля. Результат не забарився. За тиждень отримав позитивну відповідь у вирішенні цієї справи.

Пожежну машину знайшли в місті Тотобані. За угорськими стандартами вона, 1989 року випуску, вже вичерпала свій моторесурс і зберігалася на резервному майданчику однієї з місцевих пожежних частин. Угорські вогнеборці вирішили подарувати автомобіль для закарпатців. І у вересні 2005 року в Дебрецені на рівні представників МВС Угорщини, міського голови Тотобані та пожежників відбулася урочиста передача транспортного засобу в сусіднє Закарпаття.

З того часу спецавтомобіль «Чепел» угорського виробництва прописався в кількаповерховій будівлі майбутнього соціального центру. Але ж, техніка сама по собі нічого не варта. Серед місцевого населення знайшлося двадцять добровольців з числа яких було створено церковну добровільну пожежну команду, яку очолив сам духовний наставник громади – пастор Микола Жуковський.

Новобранців пожежної справи відправили на стажування до професіоналів Тотобані, щоб перейняти досвід роботи з іноземним обладнанням. Потім усі працівники пройшли курс тактичної підготовки у боротьбі з вогняною стихією та ліквідації різного роду надзвичайних ситуацій при Мукачівському районному управлінні ГУ МНС України в Закарпатській області.

Власними силами дерценці також доукомплектували пожежний автомобіль обладнанням українського стандарту. Сьогодні в ньому є і спорядження для рятування людей на воді (рятівні жилети), і бензопила, 6 апаратів захисту органів дихання, засоби освітлення, переносні мотопомпи і т.ін.

Особливістю цієї команди є те, що несення служби пожежниками здійснюється на дому. Викликати пожежників можна за двома телефонами мобільного зв’язку, які передаються позмінно. Номери цих телефонів роздано по сільським радам, магазинам, школам, будинках культури та серед населення. При отриманні тривожного повідомлення про пожежу піднімається по тривозі чергова варта й на протязі десяти-п’ятнадцяти хвилин автівка вже слідує до місця виклику.

Весь особовий склад працює на громадських засадах. Олександр Матей – начальник варти МПК Дерцен розповів: “Це кожен з нас для себе вирішував. Я наприклад не мав бажання стати професійним пожежником і отримувати за це окрему платню.... Я вважаю себе відповідальною людиною і мені не байдуже дивитися на людську біду. Якщо хтось потребує допомоги, то я неодмінно зроблю все, що залежить особисто від мене, щоб врятувати людське життя, чи матеріальні цінності”.

- Дерценська добровільна пожежна команда залучається на допомогу професіоналам ще у п’яти населених пунктах: села Форнош, Жнятино, Нижній Коропець, Павшино Мукачівського та село Гать Берегівського районів. При необхідності залучається і до гасіння пожеж в інших населених пунктах – розповідає начальник Мукачівського районного управління ГУ МНС України в Закарпатській області Іван Канчій. - Всі працівники дуже серйозно та відповідально відносяться до роботи. Цьому підтвердження - відзнаки головного управління МНС України в Закарпатській області. Приміром, за проявлену мужність під час гасіння складної пожежі, що сталася 31 січня поточного року в Мукачівському офтальмологічному центрі, де брали активну участь і дерценські вогнеборці. - На сьогоднішній день вони мають деякі проблеми із забезпеченням паливно-мастильними матеріалами, адже фінансування здійснюється за рахунок пожертвувань прихожан реформаторської церкви, яка зараз переживає не найкращі часи. - Ми сьогодні спрямовуємо всі зусилля на те, щоб вона й надалі функціонувала та будемо й надалі підтримувати їх морально й матеріально, адже разом ми робимо велику справу – захищаємо край від руйнівної стихії, - наголосив Іван Канчій.

А щодо питання створення протипожежних формувань у сільській місцевості на території області, зокрема і таких як дерценська церковна добровільна пожежна команда, то воно не втрачає свою актуальність, вважають у головному управлінні МНС України в Закарпатській області. У цьому плані велика надія покладається на порозуміння та підтримку органів влади та місцевого самоврядування. Адже на сьогоднішній день основною проблемою, передусім, є віддаленість населених пунктів від місць дислокації підрозділів Державної пожежної охорони. Судіть самі, коли пожежному автомобілю доводиться долати 30-40, а то й і 70 кілометрів гірського бездоріжжя, то про ефективність боротьби з вогняною стихією говорити вже не доводиться, адже автомобілі встигають хіба що лише на згарище. І подібні протипожежні формування відіграють неоціниму роль саме у приборканні стихії на ранній стадії горіння.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати