У 1968 році загинув Юрій Гагарін, на Олімпіаді вперше з’явився талісман

"Перемен  требуют наши сердца" – співав легендарний Віктор Цой.  Ця фраза  може бути своєрідним девізом 1968 року. Почалося все з Мартіна Лютера Кінга. Лідер ненасильницького руху опору проти расизму, нобелівський лауреат премії Миру активно боровся  за рівні права негрів і білих. За що й був убитий Джеймсом Ерлом Реєм. І хоча вбивця переконував, що діяв самостійно, громадськість запідозрила, що це політичне замовлення. Почалися масові заворушення по всіх США, які так чи інакше зачепили більше ста міст. Тільки у Вашингтоні натовп зруйнував 1200 будинків. Для того, щоб стабілізувати ситуацію, в столицю довелося ввести 13 тисяч військових. Заворушення вдалося припинити, проте результати його були невтішними – декілька тисяч арештованих по всій країні та сотні тисяч доларів збитків.

  На  черзі була Франція. 13 травня країну паралізував загальний 24-годинний страйк, в якому взяли участь 10 мільйонів  французів. Одночасно в Парижі проходила  демонстрація, що зібрала майже 800 тисяч  людей. У той же день Сорбону захопили студенти, які оголосили її "автономним і народним університетом". Молодь бунтувала проти консервативних поглядів своїх батьків. Але попри таку романтику нової революції, учасники висували цілком конкретні вимоги: відставка Шарля де Голя, а також 40-годинний робочий тиждень, вихід на пенсію у 60 років та мінімальна зарплатня в 1000 франків. Народне піднесення протривало недовго. Перемовини уряду, профспілок і підприємців закінчилися підписанням "Генеральної угоди", яка передбачала суттєве підвищення зарплат. У результаті соціальна криза у Франції призвела до зміни уряду, відставки президента де Голя і глобальних змін у суспільстві.

Весною  також стартували реформи в Чехословаччині. Суттєво послабилася цензура, почалося створення багатопартійної системи. Чехословаки збиралися будувати соціалізм із "людським обличчям". Проте період політичного лібералізму закінчився швидко. Вночі з 20 на 21 серпня країни Варшавського договору ввели в ЧСРР  300 тис. солдатів і майже 7 тис. танків. Свої війська відправила Польща, Угорщина, але все ж таки найбільші сили надіслав СРСР. Лише Румунія відмовилася брати в цьому участь. Вторгнення відбулося напередодні з"їзду компартії ЧРСР, на якому й мали ввестися реформи. З"їзд зрештою відбувся на одному із заводів і зміни були прийняті, але це вже не мало значення. Сотні поранених, 72 загиблих, тисячі арештів та хвиля еміграції по всій країні – такі наслідки "Празької весни".

"Чорна" Олімпіада

XIX літні Олімпійські ігри в Мехіко  теж стали ареною для суспільного  протесту молоді. За 10 днів до олімпіади студенти організували марш вулицями столиці, в якому взяло участь 15 тисяч чоловік. Влада ввела війська, провела масові арешти. Загинуло декілька сотень студентів.

Уперше  в історії Ігор учасники змагань  навмисне порушили Олімпійську хартію. Чорношкірі американські спортсмени Томі Сміт і Джон Карлос (золотий і бронзовий призери з легкої атлетики) на церемонії нагородження під час виконання гімну США демонстративно опустили голови і підняли стиснуті кулаки у чорних рукавичках. На прес-конференції легкоатлети висловили протест проти расизму та расового розподілу в США. Через це обох виключили з команди США і вигнали з Ігор.

Ще  одним таким випадком став виступ абсолютної чемпіонки Олімпіад 1964 і 1968 років, чехословацької гімнастки  Віри Чаславскої. На церемонії нагородження під час виконання гімну СРСР вона опустила голову і відвернулася. Після чого спортсменка роками не могла виїхати і брати участь у міжнародних змаганнях. Але на десятиліття стала для Чехословаччини символом протистояння СРСР.

На  цій Олімпіаді вперше з"явився офіційний  талісман Ігор. Правда, організатори не здогадалися дати йому ім"я, тож  Червоний ягуар Мехіко залишився  в історії безіменним. Хоча нинішні  мексиканці стверджують, що його звали  Майя.

Переможцями Олімпіади стали США (107 медалей), СРСР із 91 нагородою був другим. Відзначимо, що для Радянського Союзу в цьому році це один із небагатьох позитивних моментів. Перед тим країна попрощалася з першим космонавтом Землі Юрієм Гагаріним, який загинув під час тренувального польоту. Пізніше академік Сахаров, опублікувавши у "Самвидаві" меморандум "Роздуми про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу", оприлюднив практично цілому світу, що в СРСР тривають процеси, які радянська влада намагається придушити будь-яким способом. Поширений у світі багатьма мовами, меморандум викликав широкий міжнародний резонанс. У ньому Андрій Сахаров прямо і недвозначно назвав Сталіна українофобом.
Ватерлоо  в Нижньому Солотвині

1968 рік став надзвичайно плідним  для Закарпаття. Область поступово  газифікувалася. Зводилися нові  будинки і цілі мікрорайони. Реставрують ужгородський замок: обновили міст, частину оборонних стін і бастіонів, а також внутрішній двір замкового комплексу. Затвердили генеральний план забудови Ужгорода до 2000 року. Цікаво, що майже все вдалося зреалізувати. Із запланованого побудували Будинок побуту на площі Петефі, обласний драмтеатр, спорткомплекс "Юність", студмістечко і міську лікарню на БАМі. Чомусь не звели кінотеатр на 800 місць на площі Кирила і Мефодія та не облаштували пляж у районі стадіону "Авангард".

Не  відставала від обласного центру й область. У Солотвині відкривають  обласну алергологічну лікарню  на базі місцевого солерудника. Там  же й починають перші наукові  дослідження по галотерапії. На Берегівщині  завершують монтаж обладнання бурильних  машин, які мали дістатися до покладів термальних вод. Басейн, який побудували на тому місці, і сьогодні функціонує в Берегові.

Безцінні  надра краю зробили закарпатцям  ще один подарунок. Неподалік Рахова в урочищі Кам"яний потік почали розробляти поклади рідкісного чорного мармуру. Перші експериментальні партії каменю одержали будівельники Тбіліського та Київського метрополітенів.

У цьому ж році уряд УСРС прийняв  Постанову про органiзацiю "Карпатського  заповідника" на площі 12,6 тис. га. У  майбутньому це допомогло врятувати не один вид флори чи фауни від знищення. А проблема охорони карпатської природи гостро постала вже тоді. У 1968 році на обласній нараді Українського товариства мисливців і рибалок обговорювали те, що в мисливських угіддях різко зменшилися популяції тварин і птахів. До того ж навіть у тих, де полювання було під забороною протягом декількох років. Виявляється, на Закарпатті в той час важко було здибати звичайного зайця-русака. Мисливці погодилися, що до такої гнітючої ситуації могли призвести отрутохімікати, які активно використовувалися у сільському господарстві, та сільськогосподарська техніка, яка розорювала нори і гнізда під час польових робіт. Мисливствознавці домовилися, що терміново потрібно розробити заходи з охорони й примноження фауни.

Проте фауну не тільки охороняли, але й непогано на ній заробили. Звірогосподарство біля Хуста утримувало 1200 норок, і тільки за 1968-ий рік у Київ звідси відправили хутра на 177443 крб. Закарпатське "м"яке золото" було такої високої якості, шо його навіть відібрали для міжнародного аукціону. 

Щодо  якості, то, здається, закарпатські товари того часу нічим не поступалися імпортним. Наприклад, Ужгородський плодоовочевий  завод відправляв до Японії фруктовий  джем. І не дещицю, а цілі 45 тисяч  банок. 

У краї на той час вирощували таку кількість фруктів, що в цьому ж році збудували найбільший в області холодильник – фруктосховище місткістю в 700 тонн.

А для того, щоб закарпатці культурно  відпочили від наполегливої праці, з концертною програмою на декілька днів приїхав сам Муслім Магомаєв. Артист навіть погодився провести  додаткові концерти на прохання прихильників.

Ще  однією знаковою подією для області  стали зйомки батального кінофільму "Ватерлоо" Сергія Бондарчука. За Нижнім Солотвином, що під Ужгородом, з"явився дороговказ "на Ватерлоо". 125 га території віддали у розпорядження директору стрічки Петру Свиридову  та італійцю Маріо Абуссі. Група радянських й італійських спеціалістів довго шукала потрібну місцину по всьому СРСР.  Зупинилися на Закарпатті, а вже пізніше поїхали до справжнього Ватерлоо. Митці були приємно вражені тим, що місцевості майже ідентичні. У навколишніх колгоспах розбили поля на клаптики і спеціально засіяли різними культурами для того, аби створити контраст на схилах пагорбів. Для відтворення історичного тла навіть висадили молодий ліс. Побудували штабквартири Наполеона і Велінгтона, заїжджий двір. Італійські інженери та архітектори залишилися дуже задоволеними роботою наших майстрів. В інтерв"ю "Закарпатській правді" вони розповіли, що закарпатці їм сподобалися своєю працелюбністю і щирістю. 

До  речі, останню чесноту краян добре  ілюструє інший випадок. У селі Руське Поле Тячівського району водій під час проведення меліоративних робіт знайшов справжній скарб – давньоримські монети. Проте до часу, поки про знахідку довідалися спеціалісти, вона "схудла" – залишилося всього 30 монет. Більше половини знайденого водій роздав знайомим і друзям. Отакий-от альтруїзм по-закарпатськи...

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати