Ректор МДУ Юрій Мигалина: До нас не йдуть діти, які їздять на лекції на джипах

Прогнозовано, що ректором його став знаний в області науковець та фахівець Юрій Мигалина. Саме він стояв на витоках такої визначної історичної події як виникнення в Мукачеві університету. Про новий вуз, про поточні проблеми та як проходить навчальний процес і буде наша розмова з ректором.

- Юрію Вікентійовичу, розкажіть, як пройшов процес об"єднання двох інститутів в університет?

- 27 серпня 2008 року Кабмін видав розпорядження, згідно якого два інститути – Гуманітарно-педагогічний та Технологічний об"єднуються в Мукачівський державний університет (МДУ). Оскільки університет – це вищий статус, то ставилися і відповідні вимоги до закладу – наявність наукового потенціалу, матеріальної бази тощо. У нас були спроби створити університет раніше, ми представляли всі необхідні документи, проте Міністерство згоди не давало.

Тепер це вдалося. Головна заслуга в цьому Закарпатської облдержадміністрації. Та це і зрозуміло, адже губернатор сам за фахом освітянин, доводити необхідність створення університету йому не треба. Рішення створити МДУ саме зараз було трохи неочікуваним для нас, хоча і готувались до цього давно. Простого об"єднання тут замало, тому потрібна була велика організаційна робота, вирішення фінансових та кадрових проблем. Ми провели всі відповідні заходи, перевели майновий комплекс Гуманітарно-педагогічного інституту з комунальної власності в державну.

Далі – питання щодо навчального процесу. Фактично студенти не відчули процес зміни вишів. Об"єднання йшло не так гладко, якби ми того хотіли. Комусь з Гуманітарно-педагогічного інституту не сподобалось, що очолити університет довірили саме колишньому ректору МТІ. Хоча, мушу запевнити, керівний склад підбирався об"єктивно, згідно здібностей кожного.

Це не всім подобалось, тому дехто вів деструктивну роботу. Наприклад, зі звільненням колишнього ректора МГПІ звільнили в один день 30 викладачів! Ви можете собі уявити, що це таке звільнити одночасно стільки людей під час навчального процесу? Це була спрямована акція на зрив навчального процесу, але ми виявились не такими слабкими і витримали цей удар, хоч він і був "нижче пояса".

Спільними зусиллями з іншими вузами таки змогли забезпечити навчальний процес і не зірвали жодну пару. Були і проблеми фінансування, адже закінчувався фінансовий рік. Добре, що допомогла обласна влада. З 1 січня вже розпочалось державне фінансування Мукачівського державного університету.

- Як давно виникла ідея створення університету в Мукачеві?

- Ще тоді, як МТІ став самостійним вузом. Ми ж були філіалом Технологічного університету Поділля (м. Хмельницький). При отриманні статусу самостійного вузу постало питання про створення університету. Але ми були недостатньо потужними: і кадрів не вистачало, і студентів. В другий раз нагадали про це в 2004 році, однак – знову невдача. Зараз немає Мукачівського технологічного інституту як і Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту – є Мукачівський державний університет.

- Закарпаття – область маленька. В Ужгороді вже є 2 університети. Чи зможе МДУ скласти конкуренцію?

- Ми, будучи ще інститутом, нормально співпрацювали із Ужгородським національним університетом. У нас чудове взаєморозуміння з ректором УжНУ Миколою Вегешем: обмінюємось досвідом, кадрами, допомагаємо один одному. Кілька викладачів працюють по сумісництву і у нас, і у них. МДУ і УжНУ між собою не конкурують, більшість спеціальностей, які є у нас, в Ужгородському університеті нема.

І навпаки. Наприклад, у них нема "швейних виробів", "взуття та шкірогалантерейних виробів", "дизайну одягу", "готельно-ресторанної справи". Навіть економічні спеціальності мають більш інженерний ухил, тому що готуємо спеціалістів для легкої промисловості. Наші інтереси не пересікаються, скоріше ми доповнюємо один одного. Завжди можемо домовитись щодо відкриття нової спеціальності, щоб не повторюватись.

- Які будуть факультети в новоствореному університеті?

- Це технологічний, туризму, педагогічний, гуманітарний, економічний та заочної форми навчання.

- Я так розумію, з кадровим потенціалом проблем нема?

- Так категорично заявляти не можу. Звичайно, професорів не вистачає. У нас працює 43 доктори наук, професори. Принаймні, це відповідає тим вимогам і нормам, які є у вищій школі. Але не маємо стовідсоткового забезпечення. Як вирішуємо це питання? Готуємо свої кадри. Ми посилаємо людей в докторантуру з педагогічних спеціальностей. Маю на увазі Педагогічний університет ім.Драгоманова в Києві, він готує найкращі кадри.

Будемо старатися, щоб в умовах нашого університету люди також мали змогу виконувати докторські роботи. Підготовка кандидатів наук нас вже не дуже хвилює. Лише в 2009 році 10-12 чоловік наших викладачів будуть захищати кандидатські роботи, значить нам їх вже вистачає. Ми ж відразу із заснуванням МТІ готували свій викладацький колектив. З першого ж випуску запрошували своїх найбільш здібних і так кожен рік.

- А з інших міст викладачів запрошуєте?

- Так, у нас працюють викладачі з Івано-Франківська, Рівного, Хмельницького, Ужгорода. Ми запрошуємо провідних фахівців на умовах сумісництва.

- Як щодо наукових досягнень, адже кожен університет може похвалитись ними...

- Як не дивно, навіть в тих умовах, коли наука практично не фінансується, у нас є непогані результати. За цей рік у мене і моїх колег вже є з десяток задекларованих патентів на нові вироби. Зокрема, "термостабільний сенсор газу", "оптичний сенсор фізичних величин", "датчик температури" і т.д. Вищої школи не може бути без наукової роботи, тим вона і відрізняється від інших. І все завдяки нашому ентузіазму. Може це і тому, що у нас багато молоді.

- Де проводяться заняття? Приміщення є?

- Є 4 навчальні корпуси, три були раніше в МТІ, один в МГПІ.

- А філії не збираєтесь відкривати?

- Наразі вони нам не потрібні. У Виноградові є Виноградівський державний коледж Мукачівського державного університету, де вчиться 1200 студентів, які поповнять ряди студентів МДУ. Створили ми також Мукачівський гуманітарно-педагогічний коледж Мукачівського державного університету. Тепер там 746 студентів. На сьогодні в Мукачівському державному університеті вчиться біля 6,5 тисяч студентів.

- Як у вас наразі з гуртожитками? Чи вдається забезпечити всіх бажаючих?

- Забезпечуємо гуртожитком практично всіх. Місто нам безкоштовно передало 5-типоверхове приміщення. Звісно, треба робити там ремонт. Вже зробили 3 поверхи, ще залишилось 2. Ще один корпус гуртожитку функціонує нормально.

- А як щодо бібліотеки?

- Там же в гуртожитку є і бібліотека. Вона укомплектована найновітнішою літературою. Є чудовий читацький зал. Все нове, що є в країні, купуємо. Навіть окремі студенти Ужгородського національного університету користуються нашою бібліотекою.

- А Інтернет?

- Без сумніву. Часи без Інтернету для нас вже забуті.

- Розкажіть, будь-ласка, хто ваші студенти і звідки вони?

- В основному, це вихідці із Закарпаття, здебільшого з Мукачева та районів області. З-за меж області дуже мало, зокрема з Івано-Франківщини, Хмельниччини, Житомирщини, Львівщини. Я би сказав, що у нас хороші студенти. До нас не йдуть діти, які їздять на лекції на джипах. Наші діти звикли працювати, тому й досить дисципліновані. Проте рівень підготовки, який дає школа, досить слабкий і з кожним роком стає все гіршим.

- Який відсоток студентів, які навчаються на бюджетній основі?

- У МТІ було 58% державних місць та 42% контрактних. А ось в МГПІ до об"єднання 82% державників і 18 % контрактників. Це звісно ненормально, через що мали серйозні проблеми з Міністерством. Виникло питання, яким чином платити стипендію? На сьогодні ми вирішили проблему. Далі – покаже життя.

- А контрактникам піднімали ціну за навчання?

- Піднімаємо кожного року з врахуванням індексу інфляції. До цього часу піднімали поступово. Зараз життя заставляє значно піднімати оплату.

- І наостанок, скажіть два слова про ваших випускників. Вони мають роботу?

- У нас є випускники, які стали керівниками серйозних організацій та установ. Зокрема, директор Виноградівської швейної фабрики Ігор Лакатош – із першого випуску студентів МТІ. Андрій Ковальчук – директор мукачівської філії "Райффайзенбанк Аваль" і інші. Попит на наших студентів є, але чим далі, тим з цим важче. Ми з самого початку пішли не простим шляхом, зробили прийом на різні спеціальності в мінімальній кількості людей.

"Туризм" – 30 чоловік, "Готельна справа" – 30 чоловік, "Швейні вироби" – 30 чоловік. Ми не беремо 100-150 чоловік на одну спеціальність, адже їм всім треба роботу знайти. Завдяки малим групам і підготовка фахівців краща. Ми ж маємо контакти з керівниками підприємств і стараємось працевлаштувати усіх випускників. Якщо вони не матимуть роботи, то для чого їх готувати?