На Закарпатті щурі вбили солдата-строковика

За офіційною версією смерть 18-річного буковинця настала минулої п’ятниці, 9 березня,в наслідок клінічного лептоспірозу, вірус якого переноситься щурами..

До рідного села Чагор Глибоцького району з місця строкової служби у труні привезли 18-річного Павла Базюка.

Хлопець хотів зробити матері подарунок - приїхати на 8-ме березня. Труну із тілом привезли ввечері наступного дня.

Усе рідне Павлове село Чагор, що на Буковині, вражене і обурене. 18-річного хлопця всього п’ять місяців тому проводжали в армію, а нині - ховають.

За ці останні три дні в домі Павла побували майже всі, хто його знав. Його пам’ятають як доброго та порядного хлопця, який дуже хотів виконати свій державний обов’язок - відслужити в армії. Ніхто і не сподівався, що звідти він повернеться неживим.

Служив Павло у 18-му окремому мостовому загоні, що в місті Чоп з 26-го жовтня 2006-го року. Рідні розповідають, що армійською службою загиблий був не надто задоволений, хоча все дитинство мріяв носити військову форму.

Ярослав Базюк, брат солдата: «Казав, що погано йому там служиться. Били його тоже там. - Кому казав? - Всім казав - і мені, і мамі. Думали, минеться, поки привикне, освоїться».

Флорія Базюк, мати солдата: «Він жалівся мені: мама, мене болить поясниця, лежу в санчасті, мене ноги відказують, почки болять. Я йому казала: як це так? Павліку, що з тобою є? Дивляться там за тобою чи що? А трошки таблєточки, укольчіки, полежав і всьо».

Повідомили рідних, що з Павлом погано, коли хлопець вже був у реанімації обласної Ужгородської лікарні з діагнозом клінічний лептоспіроз. Павла під’єднали до штучної нирки, втім вона його не врятувала.

Мати і брат встигли побачити хлопця перед смертю. Але про те, що Павло може померти, лікарі не сказали. Запевнили, що йому вже краще.

Ярослав Базюк, брат солдата: «Він був весь жовтий. Говорили, здоровалися із ним, ще сміялися трошки. Казав, що почки його дуже болять, поясниця, спина вся».

Флорія Базюк, мати солдата: «В лікарні я дитину майже не впізнала. Дитина вся була опухша, жовта, ротик був запливчатий від крові. Мені сказали, що це хвороба, що вона переноситься щурами».

У Чагрі ніхто не вірить, що хлопець помер від хвороби. Навіть військовий комісар району.

Олег Галак, військовий комісар Глибоцького РВК: «Це моя суб’єктивна думка, але я не вірю в це. Як людина, як військовий комісар, як батько я не можу повірити в це, що із такої великої кількості людей могла захворіти одна людина. І як пояснив командир, у вівторок він захворів, в п’ятницю він помирає. Не знаю, мені це дивно, боляче».

Вбита горем мати солдата впевнена, що від неї приховують справжню причину смерті сина.

Флорія Базюк, мати солдата: «Які щурі? Я не вірю ні в яких щурів. Мені здається, що його просто там набили».

Командир військової частини, де служив Павло, запевняє, що солдатів у нього не б’ють. А де солдат міг заразитися лептоспірозом, офіцер не знає.

Олег Паламарчук, командир військової частини: «На даний момент, так як я вам і сказав, проводиться слідство. Працювала СЕС, проте в батальйоні вірусу лептоспірозу не зафіксовано. Особисто я кожного тижня знаходжусь в медпункті. Кожен тиждень».

Солдата у звільнення не відпускали. Тому інфекція, якщо вона була, потрапила в організм десь на території частини. Проте жодних запобіжних заходів, аби убезпечити від зараження решту 249 солдатів, не проводять. Хлопці і далі служать в цій частині.

У тому, що рядовий Базюк був хворий, там не сумніваються, і заперечують, що небезпечну хворобу просто не розгледіли.

Флорія Базюк, мати солдата: «Мені здається, що якби вчасно подивилися, то мою дитину можна було б врятувати. Мені здається, що просто ніхто за цими нашими дітьми там не дивиться. Тому я звертаюся до всіх матерів, у кого сини зараз в армії – поїдьте, подивіться, як там наші... ваші діточки, ваші сини. Я свою дитину не врятувала, то хоч ви врятуйте. Поїдьте, подивіться, як там вони, як себе почувають». //

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати