У медичних картках мешканців медичного закладу - страшні діагнози: діти розумово і фізично відсталі. У 1994 році до інтернату завітали представники благодійної організації "Комітет медичної допомоги без кордонів", штаб-квартира якої у Парижі.
І в будинку-інтернаті почалися зміни: відремонтували приміщення, забезпечили потрібними комунікаціями, згодом оцінили базу закладу, рівень розвитку й потенціал кожної дитини. 1998 року розпочали виховну роботу з пацієнтами. Працетерапія - ось що призначили фахівці дітям.
Майстерні з умовними назвами "сад", "кухня", "ферма", "творення" та "швейна майстерня" утворюють відділення трудової терапії. Нині школу, мабуть, єдину таку в Україні, відвідують 60 мешканців інтернату. Останнім часом тут зменшили кількість годин трудової діяльності, замінивши їх уроками - гігієни, розвитку мовлення, вивченню алфавіту, математики, природознавства.
Також у закладі діють медико-виховне відділення, де навчають особистої гігієни та колективних ігор, а також прагнуть допомогти найбільш хворим дітям. Кардинальна зміна у ставленні до хворих дітей, індивідуальний підхід та інтенсивна робота дали свої результати: як каже директор інтернату Іван Бігунець, коли тут 50 відсотків мешканців були "лежачими", а решта "повзаючими", то нині з 186 мешканців паралізовані тільки 26. Протягом останніх п'яти років звідси перестали відправляти пацієнтів до дорослих психоневрологічних диспансерів, оскільки зміна оточення згубно впливала на дитину, а за свідченням статистики, вони на новому місці швидко помирали.
У планах керівництва - відкрити філіал Вільшанського будинку-інтернату для тих, кому вже виповнилося 18-20 років.
На ФОТО: Мешканці Вільшанського дитячого будинку-інтернату
Сергій ГУДАК, Укрінформ
28 лютого 2007р.
Теги: