Чи не всі мешканці Дюли вирощують червону ягоду. До того ж у доволі серйозних обсягах: приміром, не дивина за раз зібрати більше ста кілограмів ягоди з ділянки. Секретами вдалих врожаїв діляться неохоче, зазначають тільки, що шанують насіння сортової полуниці з-за кордону, і не кажуть, скільки заробляють за сезон. Втім, подейкують, що з вдалого врожаю місцеві фермери можуть годуватися чи не весь рік. Вирощують у селі зо 15 сортів ягоди (саме так - ягода - називають тут полуницю), сезон триває близько місяця. Зараз полуниця набула найкращого смаку - щодня машини з дюлівським символом вирушають до Ужгорода і Мукачева, найбільші ж продажі місцеві фермери мають в інших регіонах - закарпатську полуницю куштують і в Києві, і у Львові, і в Тернополі.
Нині ж ягідна пора добігає кінця. Свято в Дюлі завершує цей не найкращий полуничний сезон: через затяжні дощі чимала частина врожаю погнила. Чи не тому власне ягоди на святі було не так вже й багато. Гостям навіть не вдалося придбати собі досхочу полуниці додому, хоча дехто саме для цього прихопив кошики. Втім, частували полуницею і різноманітною смакотою із нею гостей охоче. Для любителів була навіть ягідна самогонка, яку варили у спеціальнім пристрої просто на фестивалі. Ну а найбільше відвідувачам фесту смакували "черегі" (пончики) зі свіжим полуничним лекваром, тим паче, що кожен охочий міг взяти участь у його приготуванні - допомогти господарям свята помішувати ароматне повидло.