Папський щорічник "Annuario Pontificio" відносить Мукачівську єпархію до русинського обряду

Католицизм в Україні представлений кількома структурами. Найчисленнішою з них є Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ). Крім того, в Україні діють єпархії Римо-Католицької Церкви, а на Закарпатті існує Мукачівська греко-католицька єпархія, яка адміністративно не пов’язана з УГКЦ.

Загальна кількість католиків за "Annuario Pontificio" станом на 31 січня 2010 року становить в Україні 4 902 294 чоловіка. 2009 року щорічник вказував цифру 4 801 879 чоловік. Отже, за версією Ватикану кількість католиків в Україні за рік зросла більше ніж на 100 тисяч осіб.

 УГКЦ нараховує в Україні 3 710 729 членів, а кількість римо-католиків оцінюється Ватиканом у 811 565 чоловік. До складу Мукачівської греко-католицької єпархії входить 380 000 чоловік. Таким чином, з загальної кількості українських католиків більше 80 % (4 090 729 чоловік) складають вірні східного обряду.

Нагадаємо, що до складу сучасної Католицької Церкви входять Церкви двох обрядів: східного та західного. "Annuario Pontificio" розподіляє східні обряди на п’ять груп: 1) олександрійська, 2) антіохійська, 3) вірменська, 4) халдейська або сірійсько-східна, 5) константинопольська або візантійська. Цей поділ цілком відповідає чинному Кодексу канонів Східних Церков (Codex Canonum Ecclesiaram Orientalium, CCEO), за яким до родини східних обрядів віднесені ті, що "походять з Олександрійської, Антіохійської, Вірменської, Халдейської і Константинопольської традицій" (CCEO 28, § 2).

"Annuario Pontificio" вказує, що до візантійської традиції належать тринадцять національних різновидів цього обряду, які організаційно оформлені в чотирнадцять національних Католицьких Церков різного статусу. Тому, наприклад, обряд білоруський, український, російський та русинський розглядаються у щорічнику як організаційно самостійні . Це допомагає зрозуміти і особливий статус Мукачівської греко-католицької єпархії, яка, як зазначено, організаційно не пов’язана з УГКЦ. "Annuario Pontificio" відносить Мукачівську єпархію до русинського обряду ("Rito Ruteno"), у той час як УГКЦ віднесено до обряду українського ("Rito Ucraino").

Таким чином, вказана класифікація пов’язана не лише з літургічним аспектом терміну "обряд", але й з його організаційно-адміністративним наповненням, властивим Католицькій Церкві. Це стає ще більш очевидним, якщо звернути увагу на те, що з точки зору "Annuario Pontificio" русинський обряд не тотожний не лише українському, але й словацькому ("Rito Slovacco"). Як відомо, територіальний поділ греко-католиків у Східній Словаччині та Закарпатті є певною мірою умовним. Він пов’язаний з неодноразовими політичними змінами в цьому регіоні протягом ХХ століття. Фактично Прешовська греко-католицька митрополія в Словаччині є донькою Мукачівської єпархії. Прешовська єпархія була виділена зі складу Мукачівської 1818 року. Тому фактично ці дві адміністративні структури мають спільну історію, а їх паства в етнічному відношенні мало чим відрізняється. Тим не менше, сьогодні вони розглядаються як дві окремі Католицькі Церкви, які належать до різних варіантів візантійського обряду та адміністративно не пов’язані між собою.

"Annuario Pontificio" вказує, що Мукачівську греко-католицьку єпархію очолює Апостольський адміністратор "ad nutum Sanctae Sedis" (до відкликання Святим Престолом) титулярний єпископ Бононії Мілан Шашік. Однак 17 березня 2010 року (вже після виходу щорічника з друку) папа Бенедикт XVI призначив Мілана Шашіка постійним єпископом Мукачівської єпархії. Його єпископська інтронізація на Мукачівську кафедру відбулася в Ужгороді 24 квітня 2010 року.

Статистична карта католицької України

Загалом на сьогодні в Україні (як і 2009 року) діють 7 єпархій Римо-Католицької Церкви, 9 єпархій та три екзархати УГКЦ та Мукачівська греко-католицька єпархія, що має, як зазначено, особливий статус. Нових адміністративних структур Католицькі Церкви протягом минулого року на території України не створювали.

Що стосується кількості парафій, то Папський щорічник фіксує їх незначний зріст. Якщо 2009 року "Annuario Pontificio" вказував на існування на території України 4 293 католицьких парафій (усіх обрядів), то щорічник 2010 року надає цифру 4 305, з них 3 024 — це громади УГКЦ, 917 — громади Римо-Католицької Церкви і 383 — громади Мукачівської греко-католицької єпархії.

Слід зазначити, що, як і торік, офіційна статистика Ватикану суттєво відрізняється від української державної статистики. Так, за даними Держкомнацрелігій на 1 січня 2010 року в Україні діяло 3 597 громад Греко-Католицької Церкви та 904 громади Римо-Католицької Церкви. Таким чином, за державною статистикою загальна кількість католицьких парафій в Україні складає 4 501, тобто майже на 200 парафій більше, ніж за версією Ватикану. Причому, якщо розбіжності у кількості громад Римо-Католицької Церкви зовсім незначні, то по відношенню до греко-католиків різниця в статистичних даних досить помітна. Крім того, в державній статистиці громади Мукачівської греко-католицької єпархії не виділені в окрему групу. Вони зараховані до загальної кількості українських греко-католиків.

Не зайвим буде нагадати, що 2008 року за "Annuario Pontificio" в Україні діяло 3 438 греко-католицьких парафій (з них 3 067 входили до складу УГКЦ, а 371 — до складу Мукачівської греко-католицької єпархії). Отже, за офіційною статистикою Ватикану у період з 2008 по 2009 рік кількість парафій УГКЦ в Україні зменшилася на 73 одиниці. Якщо заглянути до статистики по окремих єпархіях, то стає зрозуміло, що падіння кількості громад зафіксовано лише в Львівській єпархії. Якщо 2008 року щорічник вказував на наявність тут 386 парафій, то 2009 року їх виявилося 277.

"Annuario Pontificio" 2010 року знов дає цифру 277. Ми вже звертали увагу на цей незрозумілий факт 5. І якщо рік тому можна було гадати, що йдеться про елементарну технічну помилку, то тепер, коли цифра 277 повторена вдруге, підстав вважати це хибою майже не лишилося. Виходить, за версією Ватикану, після 2008 року на Львівщині сталося різке зниження кількості громад УГКЦ. При цьому державна статистика України цього зниження не зафіксувала.

В усіх інших католицьких єпархіях кількість парафій за минулі два роки майже не змінилася. Також слід визнати досить стабільною загальну картину розповсюдження католицизму в Україні. УГКЦ лишається Церквою західного регіону країни. В єпархіях, що охоплюють Галичину та частково Буковину, знаходиться 95% усіх парафій УГКЦ (2 862 з 3 024 парафій). Загальна площа цих єпархій становить 55 719 км², тобто 9,23 % від території України. На усій іншій територій України, за офіційними даними Ватикану, діє лише 162 парафії УГКЦ. Таким чином, не зважаючи на активні дії УГКЦ з розвитку своїх ієрархічно-адміністративних структур у Центральній та Східній Україні, ця конфесія і на сьогодні лишається переважно регіональною Церквою Галичини.

Вища католицька освіта

Певною несподіванкою для українського читача може стати розділ щорічника, присвячений католицьким науковим інституціям та вищим навчальним закладам. Цей розділ зветься "Культурні інституції" ("Istituzioni Culturali"). Тут наведено повний перелік Папських Академій та університетів, католицьких університетів, вищих церковних навчальних закладів (інститутів, факультетів тощо), семінарій та колегій, що діють в усьому світі. Жоден з католицьких навчальних закладів в Україні в цьому масштабному переліку не згадано. Виникає просте питання: чому? Адже відомо, що в Україні діють кілька католицьких вищих навчальних закладів, що офіційно визнані Ватиканом. Зокрема, це Український католицький університет у Львові та Інститут релігійних наук св. Томи Аквинського в Києві.

Щоб знайти відповідь на це цікаве запитання, слід взяти до уваги особливості католицької системи вищої освіти. Тут не час, і не місце детально її характеризувати. Зазначимо лише, що згідно з канонічним правом Католицької Церкви усі її вищі навчальні заклади розподіляються на католицькі університети (інститути, факультети), церковні університети (інститути, факультети) та інститути релігійних наук.

Кодекс канонічного права Римо-Католицької Церкви (Codex iuris canonici, CIC) і Кодекс канонів Східних Церков містять практично тотожні визначення католицького університету та церковного університету. Мета католицьких університетів — розвивати постійну, публічну і універсальну  "присутність християнського світогляду … у вивченні всього розвитку вищої культури" (CCEO 640, § 1, пор. CIC 807-814). Тому в католицьких університетах вивчаються та культивуються усі існуючі науки, але їх опанування обов’язково має базуватися на християнському світогляді.

Церковні університети мають "глибше й науково досліджувати божественне Об'явлення і те, що з ним пов'язане, систематично тлумачити й оцінювати істини Божого Об'явлення", а також належно підготовляти своїх студентів до майбутнього церковного служіння (CCEO 647, пор. CIC 815-820). Крім того церковні університети й факультети "наділені правом надавати академічні ступені, які мають канонічні наслідки" (CCEO 648).

Що стосується статусу інститутів релігійних наук, то він в канонічних документах визначений менш чітко. Так, наприклад, 821 канон Кодексу канонічного права наголошує, що "Конференції Єпископів, а також діоцезному єпископу слід піклуватися, щоб там, де це можливо, створювалися вищі навчальні заклади релігійних наук, в яких би викладалися як богословські дисципліни, так і інші, що мають відношення до християнської культури". Згідно з документом Конгрегації католицької освіти, виданим 2008 року, інститути релігійних наук — це формація, викликана потребами світських віруючих. Головна мета цих закладів — готувати кандидатів для різних світських посад та служіння в Церкві, а також викладачів релігії для всіх рівнів, нижче університетського 6.

Якщо католицькі університети в усіх країнах світу намагаються інтегруватися до національних систем вищої освіти та здобути державне визнання, то для церковних університетів та інститутів релігійних наук це завдання не є першорядним.

Враховуючи цю класифікацію, слід зазначати, що Український католицький університет у Львові (УКУ) та Інститут релігійних наук св. Томи Аквинського суттєво відрізняються один від одного.

З точки зору Ватикану Інститут релігійних наук св. Томи Аквинського є філією Папського університету св. Томи Аквінського "Angelicum" у Римі та, відповідно, знаходиться під патронатом Домініканського ордену. Інститут має право надавати університетський ступінь магістра релігійних наук. Він повністю спонсорується університетом "Angelicum" та видає своїм випускникам диплом Папського університету "Angelicum". Важливо відзначити, що в цьому інституті можуть навчатися не лише католики, а й члени Православної Церкви. Диплому державного зразка Інститут Св. Томи не видає. Отже, з точки зору Ватикану цей інститут не є самостійним навчальним закладлм. Він діє в структурі університету "Angelicum". Тому відомості про нього і не подаються в "Annuario Pontificio".

Що стосується УКУ, то практично з самого початку свого існування університет докладав зусиль, аби здобути державне визнання та інтегруватися в національну систему вищої освіти. В УКУ діє не лише філософсько-богословський, але й гуманітарний факультет. Відповідно до рішення Державної атестаційної комісії України від 24 квітня 2007 року університет визнано акредитованим за III-IV рівнем з напряму "Філософія" (за спеціальністю "Богослов’я (Теологія)") та напряму "Історія" (за спеціальністю "Історія"). Разом з тим УКУ має дозвіл Конгрегації католицької освіти у Римі на здійснення богословської освіти та надання академічного титулу бакалавра церковних наук (Sacrae Theologiae Baccalaureatus, S.T.B.). Однак цей дозвіл був наданий ad experimentum (заради експерименту). Така форма ліцензії є тимчасовою та передбачає її поновлення кожні п’ять років. Сьогодні ініційовано процес визнання УКУ самостійним університетом sui juris (свого права). Але поки що університет цього статусу не отримав. Тому УКУ теж відсутній в офіційному переліку католицьких вищих навчальних закладів в "Annuario Pontificio".

Теги: католицизм, церква, Ватикан

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати