Відбулося традиційне журналістське паломництво деканатами Мукачівської греко-католицької єпархії

Поїздки рідним краєм з владикою Міланом  Шашіком, єпархом Мукачівської греко-католицької єпархії, для журналістів вже стають доброю традицією. Завдяки Його Преосвященству працівники мас-медіа пізнають єпархіальне життя в різних куточкам Закарпаття, а через них і прості вірники мають змогу здійснити мандрівку шпальтами газет чи телевізійним ефіром по церквах й монастирях Срібної Землі. Минулого літа журналісти разом із владикою здійснили дводенну подорож Хустщиною, Міжгірщиною та Воловеччиною, а цієї зими відвідали храми правобережного Ужгорода.
 
Теперішнє паломництво,  яке відбулося 29 травня, пролягло Перечинським та Великоберезнянським деканатами.
 
Першим на черзі стало село Кам’яниця Ужгородського району, у якому мирно уживаються три конфесії: греко-католики, православні та новопротестанти (методисти). Є навіть декілька римо-католиків. Греко-католицька громада відновилася у селі в 1991 р. Після невдалих перемовин про почергове богослужіння у своїй колишній церкві, збудованій у 1934 р. у центрі села, громада вирішила збудувати нову. Спочатку спорудили у 2005 р. з ялиці тимчасову каплицю, а тепер довершують біля неї невеличку церкву, освячення якої заплановано на празник Верховних апостолів Петра і Павла - 12 липня цього року. За словами єпископа Мілана, по області ще є 5 храмів такого типу, особливістю яких є невеликі розміри. Специфіка ж цього храму полягає у дерев’яних балках  під гостроверхим склепінням.
 
Другим пунктом подорожі став Перечин – невеличке містечко з великою історією.  Спочатку відвідуємо римо-католицький храм св. Августина 1906 р. Діяв він і в радянські часи як єдиний римо-католицький храм для цілого району. Тут таємно вінчалися, хрестилися і здійснювали миропомазання і греко-католики. Останній отець Августин Горват сховав у церкві мертики 2600 дітей, яких було охрещено за 40 років заборони греко-католицької церкви. Служба тут за побажанням громади здійснюється словацькою мовою. Свого часу парохом тут був і владика Мілан. Поряд з церквою знаходиться пасторальний центр, де вже 20 років працюють отці-лазаристи. У центрі діють літні табори для дітей. Звідси молоде покоління ходить в гори і знайомиться з духовним життям.

Торкнутися мощей св. Миколая та почути спів двох хорів – дорослого і молодіжного можна у храмі св. Миколая Чудотворця. Це перша церква, яку освятив владика Мілан, будучи єпископом. Почали споруджувати її у 1998 р. після невдалої спроби встановити почергове богослужіння з православною громадою у храмі св. Миколая Чудотворця, збудованому у  1763 р. у центрі міста, і завершили у 2003 р. Вів будівництво відомий будівничий з Тур’я Пасіки Михайло Молнар, який у ході робіт удосконалив проект храму, надавши йому теперішнього вигляду. За це вдячні вірники встановили на фасаді на його честь пам’ятну дошку.
 
Щоб побачити весь Перечин як на долоні, досить піднятися на гору Гурку, що знаходиться неподалік центру. Колись підступи до неї були захаращені сміттям. Тепер тут охайне кладовище, а на верх веде впорядкована хресна дорога з квітковими клумбами та 15 капличками. Завдяки останній - "Ісус Воскреслий" вона не закінчується смертю як звичайна хресна дорога. На самій вершині гори встановлено 9,5-метровий дубовий хрест. Всі ці перетворення стали можливими завдяки коштам приватного підприємця Штефана Вальо із  Словаччини.  Тепер перечинці та  гості міста можуть насолоджуватися чудовими краєвидами, псують які викиди місцевого лісохімзаводу.
 
Пан Штефан, який вже 14 років живе на Закарпатті, має у місті свою деревообробну фабрику, яка є другою по величині фірмою у Перечині. Але, крім своїх прибутків, він опікується не тільки духовними справами. Чоловік  намагається покращити екологічну ситуацію в місті. Півроку тому на своїй території в 3 га поблизу фабрики зробив озера, які планує перетворити  на резервацією для птахів. Укріпив узгірок, щоб не було зсувів, засадивши його близько 3 тисячами дерев. Зробив дренаж ділянки, де знаходиться міське кладовище. Ґрунтові води підходили настільки близько до поверхні, що вода просто виливалася з гробів.
 
Чудово уживаються у одній будівлі каплиця св. Климентія, Папи Римського та дитячий садок. Занедбане колишнє приміщення дитячих ясел взялися привести до ладу сестри-василіянки за допомогою благодійників з Австрії та Німеччини. Каплиця була освячена владикою Міланом 8 грудня 2007 р. на свято св. Климентія, а група "Бджілки доброти" ДНЗ "Веселка" почала діяти  з лютого 2009 р. Наразі 4 сестрички опікуються 21 дитям віком з 3 до 6 років, а ще 40 стоїть на черзі. Таким чином вирішили проблему у мікрорайоні з дитсадками, яких у місті всього два.
 
Вразила своєю відданістю греко-католицька громада с.Зарічево, що на Перечинщині, яка 16 років молилася просто неба біля свого старого храму, який нині належить православним. Бувало священику доводилося цілу службу тримати руками чашу, щоб її не здув сильний вітер. Уже  третій рік громада молиться у військовому наметі, пристосованому під капличку (вміщає аж 110 чоловік). Літом тут нема чим дихати, зате в холодну пору тут не так зимно, як надворі. Тішить одне - скоро біля намету добудують церкву і вірники спокійно зможуть віддавати молитви Богу. Такі  незручності не заважають  людям приходити на службу, їх кількість вже переважила тих, що ходять до церкви у центрі села.

Великоберезнянщина зустріла нас дощем. Прихисток ми знайшли у василіянському монастирі у Малому Березному, вежі  старовинної церкви якого видно ще здалеку. Монастир, заснований у 1742 р.,  з 1806 р. є відпустовим місцем, куди приходять прочани з усієї Ужанської долини. За радянських часів монастир був закритий. Приміщення переходили від одного навчального закладу до іншого, а церкву використовували як  господарський склад, тож розписи на стінах (в т.ч. і пензля Й.Бокшая 1933 року) були знищені.   Не збереглася  і багатюща монастирська бібліотека, яка була зібрана протягом кількох століть василіянами. З відновленням у 1991 р. греко-католицької громади, починається і активна відбудова монастиря, яка пов’язана з діяльністю ігумена о. Павла Райчинця.  Тож монастир, в якому живуть 10 монахів, знову став центром численних паломництв. Так, на свято Преображення Господнього у Малому Березному відбувається зліт християнської молоді.

Відвідали журналісти і будівництво храму в  греко-католицькій ромській громаді Блаженного Зеферіна, що у смт. Великий Березний. Допомагають ромам у будівництві священники-волонтери з Італії, які минулого року приїжджали влітку і цього навідаються на 2 тижні у липні. Отці також займаються з дітьми, які вже з нетерпінням чекають на їхній візит.
 
Пощастило нам також побачити дві чудові пам’ятки архітектури. Окрасою села Кострино є дерев’яний храм Покрова Пресвятої Богородиці (1645 р.). Ця бойківська церква є одним із шедеврів дерев’яної архітектури ХVІІ ст., що охороняються державою. Побудована на пагорбі, вона природно вписується в навколишній ландшафт, що високо оцінили японці, які були у захваті від споруди.  Не менш прекрасною є і дерев’яна церква св. архистратига Михаїла (1745 р.) у с. Ужок (крайня точка Закарпатської області). Вона є  своєрідною візитівкою краю, однією з найцікавіших споруд бойківського стилю. Храм минулого року було внесено до списку  пам’яток ЮНЕСКО. Тож не видно, що тут завжди повно туристів (ми якраз зустріли польську групу).
 
Якихось 700 м і ви у нейтральній смузі, за якою кордон з Польщею. Так близько з іншою країною сусідують селяни Верховини Бистрої – єдиного села на Великоберезнянщині, яке сповідує одну віру – греко-католицьку.  Сільський храм св. Петра і Павла  є прикладом еклектики – суміші стилів. Спроектував її єпархіальний архітектор Еміліан Егріші – автор 2 підручників по бетонним конструкціям, який намагався відтворити національний колорит у бетоні. На Закарпатті побудовано 20 церков за його проектами.
 
Ось така невеличка частка цікавих місць  Мукачівської греко-католицької єпархії. А попереду ще чекає кількаденна поїздка святими місцями Західної України.
 

Храм у селі Кам’яниця

Римо-католицький храм св. Августина у Перечині

Кімната для дітей у пасторальному центри біля римо-католицького храму св. Августина

Церква св. Миколая Чудотворця у Перечині

Мощі св. Миколая Чудотворця

Хресною дорогою. Гора Гурка, Перечин

Хресна дорога на горі Гурка, Перечин

На горі Гурка

Майбутній розплідник птахів у Перечині

Штефан Вальо із  Словаччини біля укріпленого берегу

Каплиця св. Климентія, Папи Римського та дитячий садок у Перечині

Будівництво греко-католицького храму в  с.Зарічево

Монастир ЧСВВ у Малому Березному

Владика Мілан спілкується з ромською громадою Блаженного Зеферіна у смт. Великий Березний

Храм Покрова Пресвятої Богородиці у Кострино

Ужоцька церква

Храм св. Петра і Павла  Верховини Бистрої

Теги: греко-католик, владика Мілан, паломництво

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати