Лікарі не заперечують, що вакцинація може дати не тільки передбачувані вакцинальні реакції, але і певні ускладнення, проте вона не дасть дитині стати інвалідом після інфекційної хвороби чи померти від неї.
В Україні питання щеплень регламентується Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Цим Законом визначений перелік обов’язкових в Україні профілактичних щеплень, а саме: для запобігання захворювання на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір.
Поряд з цим, відповідно до наказу МОЗ України від 3 лютого 2006 року № 48 ”Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”, визначені десять інфекцій, проти яких щеплення в Україні є обов’язковими. Крім згаданих і регламентованих Законом, передбачено щеплення від гепатиту В, паротиту, краснухи та гемофільної інфекції.
Усі вакцини, які включені до національного календаря профілактичних щеплень, закуповуються централізовано за кошти Державного бюджету. В основному це вакцини іноземного виробництва, які мають сертифікати і дозвіл на ввезення в Україну, оскільки українських аналогів цих вакцин немає. На сьогодні щеплення однієї дитини віком до року обходиться державі у суму близько 800 грн.
Завдяки науковим розробкам, кількість хвороб, проти яких здійснюється щеплення, збільшується, тобто постає питання щодо кількості ін'єкцій. Вирішенням цього питання стало створення нових комбінованих вакцин, коли за одну ін'єкцію дитина отримує декілька необхідних вакцин. В Україні зареєстровані п’яти- та шестивалентні комбіновані вакцини, які широко використовуються в усьому цивілізованому світі.
Зрозуміло, що перед тим як щепити дитину, її слід ретельно оглянути. Якщо виникають певні сумніви щодо стану здоров’я, потрібне додаткове обстеження, але врешті – решт, переконавшись, що дитина не має проти показів, її слід щепити.
Від яких саме хвороб пропонує вакцинацію вітчизняний календар щеплень і які із них є життєво необхідними?
Перш за все – це туберкульоз. Небезпечна, інвалідизуюча хвороба, яку протягом останніх років ми вже перестали називати "соціальною".
Мабуть, наше усвідомлення того, що ми щодня наражаємося на небезпеку тісного контакту з хворим на туберкульоз – на вулиці, в транспорті тощо, зумовило певне розуміння суспільством цієї проблеми. Тому найменший відсоток відмов від вакцинації саме від туберкульозу.
Наступне обов’язкове щеплення, яке пропонуємо дітям – це вакцинація проти дифтерії, правця, кашлюка та поліомієліту
Дифтерія в довакцинальний період на території України була однією з головних причин дитячої смертності. На неї хворіла кожна сота дитина. Масова вакцинація значно знизила захворюваність, крім того введення дифтерійного анатоксину запобігає перебігу дифтерії в тяжкій формі, з ускладненнями.
Результатом перших проявів антивакцинальних настроїв, що розпочалися у 80- роки минулого сторіччя, став спалах дифтерії в середині 90-х років, коли в Україні захворіло понад 19 тисяч осіб, із яких 700 померло. В Ужгороді пам’ятають страшну трагедію, пов’язану з смертю двох дітей із однієї сім’ї внаслідок дифтерії, батьки яких відмовилися від щеплення. Це стало гірким, але дієвим уроком. Вже наприкінці 90- х років охоплення вакцинацією дітей віком до 1,5 року, тобто тих, хто отримує повну вакцинацію та першу ревакцинацію від дифтерії, становило біля 99 %.
Кашлюк найбільш небезпечний для дітей грудного віку, особливо до 6 місяців життя. Крім того, через часті приступи апное (своєрідна затримка дихання на тлі кашлю) може виникнути незворотнє гіпоксичне пошкодження мозку. Тому доцільним є проведення вакцинації дітей у якомога ранньому віці— з трьох місяців. До речі, у США це щеплення проводять вперше у віці 6 тижнів життя.
Стосовно поліомієліту, то останнім часом це слово у багатьох на слуху у зв’зку тим, що ця грізна інфекція вже досягла наших сусідів – Росію. З 2002 року територія України має статус вільної від поліомієліту, але цього ми змогли досягти тільки завдяки широкій масовій вакцинації. В Україні протягом останнього десятиріччя застосовуються два типи вакцин проти поліомієліту: жива поліомієлітна вакцина, яка вводиться через рот у вигляді рідини, та інактивована, яка вводиться у вигляді ін’єкційі і є більш ефективною та безпечною. Ця вакцина входить до складу комбінованих вакцин. Дітям першого року життя вводиться через укол разом з вакцинами від інших інфекцій. Відмовляючись від щеплення дитини у трьохмісячному віці, ви наражаєте свою дитину на смертельну небезпеку. Адже цю хворобу можуть "завезти" як відпочиваючі в інших країнах, так і заробітчани.
Кір, проти якої слід щепити дитину вперше у однорічному віці, за оцінками ВООЗ щороку на планеті забирає життя у близько 500 тис. невакцинованих дітей. В Україні періодично спостерігався високий рівень цієї захворюваності.
Захворівши на паротит чи краснуху, ми навряд чи очікуватимемо найпесимістичнішого прогнозу, адже такої смертельної небезпеки, як дифтерія чи правець, ці захворювання не спричиняють. Але за ними приховується інша загроза, так би мовити, "репродуктивна". Адже хлопчик або підліток, не щеплений від епідемічного паротиту, захворівши на цю хворобу, вірогідніше за все буде мати ускладнення у вигляді запалення інших органів, серед яких найчастіше уражаються ті, які відповідають за його майбутнє батьківство. Так само і молода вагітна жінка, заразившись краснухою під час вагітності, навряд чи зможе відчути радість материнства. Вірус краснухи один із чинників, що призводить до народження мертвого немовляти або дитини з серйозними вродженими вадами розвитку.
Сьогодні батьки найчастіше не хочуть прищеплювати дітей від гепатиту В і гемофільної інфекції.
Найпідступнішим є те, що заразитися гепатитом В можна за різних обставин, коли ви, наприклад, робите манікюр, голитися, отримуєте прості медичні маніпуляції.
Особливо важлива ця вакцинація саме для тих дітей, які мають ті чи інші розлади здоров’я, адже потрапляння на операційний стіл чи необхідність якихось внутрішньовенних маніпуляцій завжди створюють ризик контакту організму невакцинованої дитини із вірусом гепатиту В.
Щодо гемофільної інфекції, то це захворювання може стати причиною важкого запалення мозкових оболонок та втрати слуху.
Тому у відповідь на Ваші вагання медики запевняють: щепитися необхідно. Адже ви можете бути спокійні, приводячи вашу дитину, яка не має щеплень, до садка чи школи тільки тоді, коли інші діти у групі або класі – вакциновані і не представляють загрози для вашої. А що трапиться, якщо по вашому шляху підуть інші сім’ї?
І наприкінці: якщо ви законослухняний громадянин свої держави, дозвольте нагадати вам ще один Закон України: "Про захист населення від інфекційних хвороб", згідно з статтею якого "дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється"…
2010-06-02 / 22:01:00
Вакцинація не панацея!
Якість медичних послуг, в тому числі і щеплень в Україні досягли критичної межі і ймовірність отримати патологію в наслідок щеплень вже давно перевищує ризик від інфекційних хвороб.
Я не проти вакцінації, але треба навести лад з медичним обслуговуванням, викорінити корупцію і перестати закупати експериментальні вакцини які випробують не не мишах і щурях, а на наших дітях.