"Якщо треба щось зробити для користі країни, це потрібно робити, не оглядаючись на партійність того, хто здатний здійснити необхідне", - в інтерв'ю "Профілю" Віктор Іванович повторив тезу, якою часто користується останнім часом.. Адже саме він, за нашими відомостями, і є тіньовим модератором процесів, що відбуваються саме у тій частині політикуму, яка виявилася сьогодні обділеною державними посадами і, по суті, ігнорувана новою владою.
- Вікторе Івановичу, що ж насправді трапилося з опозицією в Україні за кілька останніх місяців?
- Опозиції в європейському розумінні сьогодні в Україні немає. Є кілька політичних сил і політиків, на рахунку у яких сьогодні лише декларації їх опозиційності. Тут, правда, треба розрізняти партії, які реально впливають на виборця (зокрема, БЮТ і "Наша Україна"), і партії, по суті, одного депутата-лідера: Юрія Кармазіна, Миколи Катеринчука, Володимира Стретовича, Бориса Тарасюка. Ще кілька громадських діячів і призабутих політиків нині скористалися прорахунками влади для того, щоб заявити про себе. Але вони не розуміють, що насправді відбувається в країні, не знають настроїв суспільства, а їхні ідеї не мають нічого спільного з демократією, бо заперечують іншу точку зору, що неприпустимо в демократичній державі. При цьому немає ні яскравих ідей, ні зрозумілої мети, ані плану конкретних дій. Звідси непродумані заяви, нечисленні мітинги, взаємні образи та інші непривабливі речі. А Юлія Тимошенко, зробивши ставку на таких союзників, по суті, розгорнулася на 180 градусів і вперлася в стінку, виявилася не те що у вчорашньому дні - в минулому столітті.
- Тобто Народний комітет захисту України не зможе відповідати своїй назві?
Комітет захисту України - це, по суті, самодіяльний хоровий колектив, в якому один із солістів захотів стати ще й художнім керівником, і головним диригентом. У сучасному світі ці всі заклики "давайте рятувати" вже не здатні ні підняти людей на протест, ні справити хоча б мінімальне враження на владу. Зверніть увагу на абсолютно спокійну реакцію влади на Комітет: крім глузування, я не побачив навіть найменшої тривоги.
- Ви вважаєте, тепер влада в бік такої опозиції і не чхне?..
- Події розвиваються так, що зараз на ідею ефективної і відповідальної опозиції в Україні деякі з не дуже мудрих спікерів влади поспішають покласти могильну плиту. Але цього не варто робити хоча б тому, що нікуди не подівся потенціал впливових політичних сил, які не згодні з діями влади. Вони зараз оговтаються і запропонують новий опозиційний формат. Ось тоді влада вже не зможе не помітити опозицію, у якій буде і мета, і ідеї, і план дій.
- Напевно, через таке тривале очікування такого нового формату тенденція "здаватися владі" дійшла вже до райрад - з місць щодня рапортують про вхід опозиціонерів до коаліції з регіоналами...
- Не треба перебільшувати масштаби "здачі на милість переможців". Дійсно, таке відбувається, але не з політичних міркувань, а з корисливих цілей. Так було і в 2005-му, коли частина нинішніх "господарів життя" працювала з командою Ющенка і дуже уважно прислухалася до всіх його побажань. Тепер маятник гойднувся в інший бік. Прикро, але нічого дивного тут немає. Але, природно, не можна так стверджувати з приводу всіх регіональних еліт. У центрі, а особливо на заході України, у "регіоналів" немає більшості в місцевих радах. Не всі представники місцевої влади, що виражають думку своїх виборців, у тому числі і на сході, в захваті від дій влади. Навряд чи кожен луганський підприємець радітиме конкуренту з Росії, якого заведе в Україну нинішній уряд. Це якщо не згадувати про масове несприйняття гуманітарних нововведень тандему Табачник-Семиноженко, для наочної ілюстрації цієї тези достатньо, щоб один з них з'їздив до Тернополя або до Львова.
- З урахуванням обсягу призначень на всіх рівнях, що відбулися і продовжуються відбуватися, чи може відбутися повна зміна державної еліти? Чи можливо при цьому оздоровлення державного організму?
- Тотальні призначення на керівні посади в центрі і на місцях виключно з "регіонального городу" не тільки не оздоровлять наш політикум, а підвищать температуру владного організму. Так і до гарячки, згортання крові може дійти! Повністю змінити еліти можна тільки тоді, коли після приходу до влади однієї команди іншу в повному складі кидають за грати. Однак в Україні це неможливо. У нас існуючі противаги по лінії схід-захід мають позитивне значення. До речі, не варто очікувати й того, що з виборами до Верховної Ради, позачерговими або 2012 року, ми отримаємо якісно оновлену політичну еліту. Еволюція нашого політикуму повільна і проходить в далеких від демократії ціннісних координатах. У нас багато подвійних стандартів і обману, тотальна безвідповідальність, корупція, тіньове фінансування партій. Тому, власне, зміна політичних поколінь відбудеться тільки тоді, коли суспільство вперше дасть вотум довіри політичним силам, які сповідують і втілюють єдину цінність - Україну. Не в телероликах і на білбордах, а практично. Тоді люди зможуть повірити їм вдруге і видати політичний мандат. Мій прогноз - нова якість українських політичних сил і влади проявиться не раніше 2015 року. До того часу будемо змушені жити з тими, хто в нас є.
- Чи відповідає, у зв'язку з описаною перспективою, сьогоднішня поведінка Юлії Тимошенко очікуванням її виборців?
- Тимошенко не можна списувати з рахунків, принаймні зараз. Інша справа, що якщо вона і далі буде експлуатувати ліві погляди і популізм, її електоральна основа критично скоротиться. Хоча серед її виборців є міцне ядро тих, хто любить Тимошенко просто за те, що вона така є на світі. А головна загроза для Юлії Тимошенко полягає в самій Тимошенко: вона всіх вважає своїми конкурентами, тому і веде себе відповідним чином. Тому, незважаючи на риторичні заклики, вона і не змогла стати одним з об'єднавчих елементів опозиції.
- Чи свідчить перспектива виклику Юлії Володимирівни до прокуратури про наявність у діючої влади продуманого плану боротьби за єдиномислення?
- Влада зараз буде робити все можливе, щоб Тимошенко нервувала. Очевидно, що витягнуте на світ тухлу справу не має на меті довести склад злочину і відповідно покарати фігурантку. А ось обмежити її активність, скувати свободу пересування, нарешті, через деякий час винести обвинувальний вирок і дати умовний термін - такий розвиток подій цілком ймовірний.
Тут для Тимошенко теж готують пастку: вона буде постійно говорити про репресії, але ніякого ув'язнення не піде, і тому їй поступово перестануть вірити. Якби її дійсно хотіли посадити у в'язницю, то розслідуванням того, куди уряд Тимошенко витрачав бюджетні кошти, зайнялися б не якісь сумнівні американські контори, а авторитетні міжнародні компанії, причому в тісній взаємодії з вітчизняними правоохоронними органами. І тоді в судовому вердикті не було б сумнівів. А так затіяний аудит - інструмент тиску на Тимошенко, а не компетентна перевірка.
- Як ви "зі сторони" оцінюєте перший квартал роботи нової влади: скоро - 100 днів роботи Віктора Януковича на посаді президента, уряд працює два з половиною місяці... У яких з дій державного керівництва України, можливо, закладені "міни", здатні вибухнути?
- Часу минуло достатньо, щоб дозволити собі говорити, що обіцяні реформи все ще на стартових позиціях. І це якщо повірити, що влада дійсно готова їх здійснювати, в чому, на жаль, є підстави сумніватися. Насамперед, прийнято витратний державний бюджет з прихованим дефіцитом. Його склали таким чином, щоб надати МВФ прийнятну цифру для отримання нової кредитної лінії. Насправді ж у бюджеті залишилися величезні діри, а джерелом їх покриття передбачаються ті ж іноземні запозичення. Далі: поповнювати бюджет уряд передбачає перевіреним способом - через збільшення податків і акцизів. Але це зростання буде не стимулювати економіку, а обвалювати цілі галузі, бити по середньому класу і заганяти економіку в тінь. Не можна вичавити з худої корови 50 літрів молока. Уряд же намагається з нерозвиненої економіки зібрати жирні податкові вершки. Антикризові заходи в більшості європейських країн передбачають скорочення бюджетних витрат на соціальні програми, їх перенесення на більш пізній термін. А наш уряд заявляє, що готовий підняти зарплати бюджетникам не на якусь зрозумілу суму, а в рази. Також в Європі інвестують в інфраструктурні проекти, у реальний сектор, в інноваційні технології, а в нас не заявлено жодну з таких програм. Ще й пенсійні витрати збільшуються без пенсійної реформи. Але економіка не може заробляти гроші тільки для того, щоб постійно піднімати асигнування на тих, хто не створює матеріальних благ і не надає послуг. На те, щоб з державного бюджету фінансувати допомогу тим, хто не хоче заробляти собі на життя і просто оголошує себе бідним! Якщо велика частина державних доходів піде "на їжу", еволюція країни забуксує.
- Але, можливо, є розрахунок на російські енергоносії та інші преференції...
- Так, уряд постійно заявляє про виграш від зниження ціни на російський газ. При цьому чомусь не говориться про необхідність демонополізації газового ринку, залучення в нього приватного капіталу, створення внутрішньої конкуренції пропозицій. Адже на Заході не президенти та уряди займаються поставками газу, а приватні енергокомпанії. До речі, у всьому, що відбувається, проявилася деяка схожість між Ющенком і Януковичем. Перший Віктор не зміг провести радикальних реформ, а другий поки що не виявляє бажання нарешті їх почати. Один був теоретиком, другий іще не став практиком. При цьому були прийняті кілька державних рішень, які вже створили загрозу національним інтересам, безпеці та цілісності держави. У день укладення Харківських угод я попереджав, що вони таять у собі загрозу втрати Криму і є першим кроком для подальшого загострення сепаратизму, зміцнення півострова як анклаву російських інтересів. І ось факт: менш ніж через місяць в Севастополь повертаються співробітники російських спецслужб. І явно не для участі в параді...
Повністю згоден з думкою другого президента України Леоніда Кучми: не варто з кондачка братися за державні справи. Ніщо не заважало Януковичу порадитися зі своїми попередниками, корона не впала б. Взагалі, щоб уникнути помилок йому варто було б регулярно обговорювати свої плани у сфері державних інтересів і з Кравчуком, і з Кучмою, і з Ющенком - тими, кому народ довіряв рішення питань подібного рівня. Потрібен також діалог президента з експертним середовищем, неурядовими організаціями, лідерами громадської думки. Поки ж на рішення Януковича впливає прем'єр Азаров і дуже вузьке коло людей з Адміністрації президента. Такий підхід, по суті, прирікає главу держави на нові провали. Яких, впевнений, в більшості своїй можна було б уникнути.
- Яка ж найближча політична перспектива в країні?
- Зараз і в найближчому майбутньому політику в країні багато в чому буде визначати економіка. Якщо чинній владі вдасться провести непопулярні, але необхідні перетворення, досягти видимих результатів своєї роботи, вона отримає громадський мандат на подальше існування. Якщо ж країна опиниться в економічній прірві через популізм влади та небажання змін, тоді на перший план вийдуть політичні сили з вимогою зміни влади.
- Як ви ведете своє партійне будівництво і як оцінюєте перспективи "Єдиного Центру" на найближчих парламентських виборах, коли б вони не були?
- Маленька репетиція у нас буде вже через місяць, 20 червня, на місцевих виборах. "Єдиний центр" висунув і підтримує 66 кандидатів. Їх результат стане індикатором того, наскільки близькі виборцям наші гасла та ідеї. Після цього і займемося довгостроковим прогнозуванням.