На Хустщині відзначили 85-річчя з дня заснування Липчанського монастиря (ФОТО)

Про це Закарпаття онлайн повідомили в прес-службі Хустської єпархії УПЦ (МП).

Цього святкового дня в монастир прибув правлячий Архієрей – архієпископ Хустський і Виноградівський (УПЦ МП) Марк, якого радо зустрічали настоятельниця монастиря Ігуменія Євгенія (Микита) з сестрами святої обителі, духовенство єпархії.

Жіночий монастир, що в с. Липча, відомий далеко за межами Закарпаття. Як і в ті віддалені від нас часи 20-х років минулого сторіччя, так і сьогодні він являється твердинею православ'я. Історія монастиря починається з тих часів, коли на Закарпатті почалось відродження православної віри.

Як відомо Православна Церква на Закарпатті пройшла складний і тернистий шлях. Ця земля у складі Карпатської Русі  була освячена Православ'ям ще за сивої давнини. Численні археологічні знахідки римських монет кінця І - початку П століть свідчать про перебування на Закарпатті римських громадян, серед яких, без сумніву, були християни. А в могилах VП-VШ століть вченими-археологами серед ритуальних предметів знайдено символи християнства - візантійські хрести. Утвердили ж Православ'я на Закарпатті святі брати Кирил та Мефодій зі своїми учнями у другій половині IX століття.

Східний обряд і східну догматику карпато-русини утримували неушкодженими аж до середини XVII століття, коли 24 квітня 1646 р. у храмі Ужгородського замку 63 священики прийняли горезвісну унію з Римом. Останній православний єпископ Досифей, якого було осліплено, помер у 1734 р. в Угольському монастирі. По його смерті угорська влада не дозволила вибори нового православного владики.

Масовий рух за відродження прадідівської Православної Церкви на Закарпатті почався на зорі XX століття під керівництвом схиархімандрита Алексія (Кабалюка).

У 1924  р. монахиня Параскева (Юліана Прокоп), Марія Рацюк, Ганна Кемінь та Ганна Ізаєва відправилися в с. Іза до Владики Досифея з проханням заснувати жіночий монастир, де вони могли б нести свій чернечий подвиг. Єпископ запропонував їм їхати до Югославії, але потім вирішив підібрати місце під монастир в Марамороші. Місце допоміг вибрати ієромонах Пантелеймон (Кундря), який випросив його недалеко від с. Липча частково за плату, а частково як дар у Марії Зейкан.

Основну турботу по благоустрою монастиря взяла на себе монахиня Параскева, яка досить часто зазнавала переслідувань від угорських жандармів, але незважаючи ні на що вона непохитно стояла в православній вірі.

5 червня 1925 року відбулося освячення місця під монастир о.Амфілохієм, якого владика Досифей призначив Благочинним майбутнього монастиря.

Після освячення місця матушка Параскева з 20-ма молодими послушницями взялися за будівництво. Вони на своїх плечах носили будівельні матеріали: цеглу, пісок, дерево. До 1926 р.  монастир вже мав церкву, келії, кухню, трапезну, майстерню та налічував 45 сестер. У 1930 р. монахиню Параскеву було призначено настоятельницею монастиря і в листопаді Єпископ Досифей возвів її у сан ігумені. Чисельність насельниць до того часу була вже більш ніж вісімдесят монахинь. В монастирі було велике господарство, рибники і була навіть своя невеличка, але яка забезпечувала потреби монастиря, гідроелектростанція.

У 1961р. монастир було закрито, господарство розрушено і знищено. Більшість сестер почали жити по селах в домах селян, а деякі перейшли в Мукачівський жіночий монастир.

У 1990 р. монастир відродив своє існування. У власність монастиря передали деякі будівлі інтернату, який за цей час  оселився в приміщеннях колишнього монастиря. У цьому ж році настоятельницею монастиря призначили монахиню Ольгу (Вовканець). У 1991 р. було закладено церкву на честь Різдва Божої Матері, яку освятили у 1995 р.  У 2000 р. закінчили настінний розпис. У 2001 р. почалося будівництво дзвінниці та нової каплиці на честь Св. княгині Ольги.

16 грудня 2008 р., по закінченні богослужіння, настоятельниця монастиря ігуменія Ольга (Вовканець) поверталась з храму в спальний корпус. За монастирським звичаєм сестри обителі підійшли до ігумені під благословення. Ігуменія Ольга благословила всіх і почала підніматись на другий поверх у свою келію, але до неї вже не дійшла. На 81 році життя, настоятельниця монастиря ігуменя Ольга (Вовканець) мирно відійшла до Господа.

В монастирі зберігаються частиці мощей Преподобних Києво-Печерських та Оптинських старців, а також ікони з мощами свт. Феофана Затворника та прп. Феодора Санаксарського.

На сьогодні в обителі несуть свій послух 23 насельниці та три священнослужителі.

18 грудня 2008 р., після упокоєння ігуменії Ольги, виконуючою обов’язки настоятельниці Св.Рождества-Богородичного жіночого монастиря с. Липча, було призначено монахиню Євгенію (Микита), яка рішенням Священного Синоду УПЦ від 25 березня 2009 р. (Журнал засідання №11) була затверджена Настоятельницею і 27 травня цього ж року возведена Керуючим Хустською єпархією архієп. Марком в сан ігумені.

Теги: монастир, Липча, Марк

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати