На Закарпатті люди ще лише звикають до автопрокату

Хоч насправді така послуга існувала ще в Радянському Союзі, коли автопрокатні пункти існували при великих заводах і підприємствах. Після розвалу СРСР в Україні кілька разів пробували відновити автомобільний прокат. Проте і 1991-го, і  97-го року щось ставало на заваді. Найімовірніше – фінансові кризи, які мучили країну в ці періоди.

Тож по-справжньому цей вид послуг зумів розвинутися лише в 2000-х, а два роки тому з’явився нарешті й на Закарпатті. Щоправда, і цього разу по підприємцях вдарила криза, та поки що вони тримаються.
В ужгородському автопрокаті нині є 7 автомобілів економ-  та середнього класу. До першого належать "Деу Ланоси" та ВАЗівські моделі, до другого – "Х’юндай" і "КІА". Директор підприємства Володимир Яворський розповідає, що бізнес цей – сезонний, до того ж тісно пов’язаний із туризмом.

"От нещодавно ажіотаж був на Великдень. Я й сам не зумів поїхати на свята до батьків – машин забракло. Замовляли транспорт туристи, а також заробітчани. Загалом, наявність послуги винаймання авто залежить від розвитку туристичної сфери, тому, до прикладу, вона більш популярна на Франківщині, де й з туризмом справи кращі", – розповідає пан Володимир.

До 2008 року таких послуг у нас узагалі не надавали. Немає конкурентів в області й тепер. Нібито пробували відкритися, але щось не вийшло. Це не такий простий бізнес, як може видатися на перший погляд, мовляв, купив авто й здаєш його, клопотів не маючи. 

 "Насправді, підводних каменів вистачає. Так, страхувати прокатні машини доводиться за нормами підвищеного ризику. Якщо донедавна, страховка "Каско" становила 8 % вартості авто, то тепер – 10. Нещодавно придбали нову "Ладу Калину", яка коштує 60 тисяч гривень, ще 6 тисяч довелося віддати за страховку. За два роки були три серйозні аварії з участю автомобілів компанії, причому одну машину розбили так, що відновленню вона вже не підлягала. Але найбільше клопоту – через штрафи, особливо за порушення, зафіксовані "Візиром". Приходить повідомлення про порушення правил з міліції, скажімо, через тиждень – а клієнт на той час вже давно повернув машину і поїхав. Доводиться їх платити самим", – розповідає співрозмовник.

Починав Володимир Яворський із трьох автівок, нині їх, як уже згадувалося, – 7: "Число машин розраховується з кількості жителів. Світові компанії йдуть у міста, що мають понад 150 тисяч населення – тоді цей бізнес для них рентабельний. Для нашої області 7–8 автомобілів – оптимальне число. На свята, можливо, потрібно й більше коліс, але настає міжсезоння – і клієнтів немає. А автівки все ж таки взято в кредит, і за них доводиться платити".

Мертвими місяцями для прокатників є, наприклад, жовтень, листопад, грудень. У січні через свята й гірськолижний сезон клієнтів більшає. У лютому-березні знову нема попиту. А потім настає Великдень, травневі свята, літо – і попит знову зростає. Відповідно, за ці активні місяці прокатники компенсують неврожайні періоди. Найчастіше просять моделі економ-класу – насамперед "Ланос", натомість іноземці бояться брати "Лади": їх лякає вже сама назва. Також досить популярна "КІА" – вона для тих, хто полюбляє комфортніші автівки. "Здебільшого людям просто потрібні колеса – про те, щоб справити враження, думають насамперед заробітчани, які просять: дайте "Мерседес" чи "Фольксваґен" – щось таке, аби можна було в селі показати".

Пан Володимир зауважує, що є плани взяти автомобіль вищого класу. Але головне, щоб це було рентабельно. "Мерседес" цієї категорії орієнтовно коштує 30 тисяч євро. Відповідно лише страховка потягне на 3 тисячі. Плюс дороге обслуговування. Відповідно, вартість прокату такої машини має становити близько 150 євро на добу. Тож наразі компанія вирішує потреби тих, хто хоче престижне авто інакше. Якщо клієнти просять таку машину, компанія домовляється з власниками подібних автомобілів. Вони не віддають своє авто на прокат, а кермують самі, тобто водночас є й водіями.

Та все ж, зізнається автопрокатник, криза досить боляче відбилася на його галузі підприємництва. "Щоб цей бізнес був вигідний, потрібно, аби щонайменше 60–70% днів у році машини перебували в оренді. У мене особисто таке завантаження є. Прибутки не надто високі, але на рівень рентабельності вийти можна. Багато ж представництв в інших регіонах мають серйозні проблеми. Бо на машини брали доларові кредити, а ціну після здешевлення гривні підняти не можуть, оскільки люди тоді відмовляться брати".
Та й загалом, потрібен час, аби в нас звикли до автопрокату, усвідомили, що, на відміну від таксі, а автобусів – і поготів, орендована машина дарує головне – свободу пересування.
 

Теги: автопрокат

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати