Від проблем не позбавишся. Але їх можна замінити... з допомогою новітніх психологічних методик

– Пане Вікторе, я вже не вперше беру інтерв’ю у психолога. На вашу думку, як розрізнити фаховість і нефаховість?

– Насправді, функції психологічної допомоги виконують різні фактори: від розмови з сусідом, спілкування у сім’ї, ЗМІ тощо. Велику роль відіграє церква й так звані "народні" методи, екстрасенси, ворожки. Але у цьому широкому спектрі соціальних взаємин чимраз більше функцій виконує й наукова психологія, в арсеналі якої є різноманітні напрямки і методи.

– На наших теренах поширена саме наукова психологія?

– Звісно, не так як у країнах Заходу, де вона почала розвиватися раніше. Але маємо навіть куточки світу, де взагалі не знають про таку науку. Загальна ж тенденція – до психології звертаються тим частіше, чим більшою стає роль індивідуальності у суспільному житті. Чим індивідуальнішою стає людина, тим частіше вона звертається до психології як методу, що займається індивідуальністю. До прикладу, в Середньовіччя психологічної науки не було взагалі, бо тоді поведінку людини повністю регламентувало суспільство: община, клани, соціальні стани, традиції. Класичною ілюстрацією тут може бути твір Шекспіра "Ромео і Джульєтта". Конфлікт відбувається через те, що представники різних сімей не вільні у своїх діях, водночас у період Відродження посилюється людська індивідуальність. Тож коли виникають подібні конфлікти у суспільстві, тоді зароджуються й відповідні знання.

– Ви згадали, що психологія має багато напрямків. Які можна виділити?

– Сучасна західна психологія поділена на сфери практично, як у нас медицина: хірургія, терапія тощо. І не тільки за об’єктами (дитяча, сімейна), а й за методами. Усі вони в своїй основі мають два фундаментальні підходи: біхевіоризм (у нас він найбільше поширений під назвою "павловська психологія") — це психологія поведінки, яку розглядають як функцію. Тобто якщо людині задати якусь форму поведінки, то організм і психіка діють відповідним чином. Популярні нині психотренінги якраз належать до цього напрямку психології. Вони застосовують тренування для набуття певних навичок пристосування, реакцій. У даному випадку клієнт бере пасивну участь у сеансах, натомість психотерапевт активно на нього впливає. Найбільшого поширення у цьому сегменті набуло так зване "нейролінгвістичне програмування". До речі, створили цей напрямок не психологи, а американські математики-програмісти, та у США його взагалі не вважають напрямком психології.

Другий великий напрямок витікає з протилежного уявлення. В основу психологічної допомоги ставиться сам суб’єкт, процеси зароджуються і розвиваються на базі самої особистості, а навколишнє середовище впливає на неї опосередковано. Функцію виконують різні механізми: генетичні, душевні (психотип, архетип тощо), та головне, що всі вони закладені в людині до народження. Іншими словами, якщо однакові стимули застосовувати до різних людей, то реакції їх будуть різними. Цей напрямок тому й назвали "клієнто-центрована психотерапія". Вживана за традицією до нього назва "психотренінг" є некоректною, бо у цьому напрямку роль ведучого зовсім інша – він у групі фактично є її учасником, лише на початку виконує організаційні функції, а відтак, користуючись своїм досвідом, лише полегшує іншим долати проблеми.

– Тобто ідея в тому, що людина сама розбирається в собі й полегшує собі життя?

– Не зовсім так. Як правило, людина звертається до психолога з якоюсь конкретною проблемою: не може влаштуватися на роботу, налагодити взаємини в колективі, має непорозуміння у сім’ї тощо. Як правило, ці негаразди вирішують, з’ясовуючи, хто що сказав, що зробив і як треба поводитись. Це так звана "побутова" психологія: розмови зі знайомими, сусідами і надання якихось порад. Як на мене, такий метод у психології – найбільш неефективний. Хоча, якщо проблема поверхнева, то нема чого заглиблюватися, бо деколи людині треба просто виговоритися і цього достатньо.

Клієнто-центрований метод виходить із того, що будь-яка проблема закладена в самій особистості. Якщо людина знайде в собі потенціал (а він обов’язково є у кожного, та через безліч причин не використовується), зніме побоювання, страхи, додасть упевненості, то автоматично буде вирішувати свої проблеми сама. До прикладу, можна зовсім не говорити про наявні непорозуміння у мами з донькою, але у процесі консультування у жінки самостійно виникнуть рішення цих проблем. Тобто опертя у цьому методі робиться не на вирішенні конкретних негараздів людини, а на розвитку особистості, яка отримує здатність автоматично вирішувати свої проблеми. До речі, парадокс фундатора клієнто-центрованої психотерапії полягав у тім, що він декларував, мовляв, "що ефективніше психолог працює, тим менше він заробляє". Мається на увазі, що якщо психолог ефективно допомагає вирішити проблеми особистості, то він стає їй не потрібний. Правда, так само автоматично виникають інші проблеми, але вже не на тому рівні.

– Хочете сказати, що людина, все ж, навіть із допомогою такої методики не може позбутися того, що її непокоїть?

– Ні, може. Але треба розуміти, що негаразди були, є і будуть завжди, але вони різних рівнів. Скажімо, нині для більшості людей найбільшою проблемою є заробляння грошей. Пам’ятаєте назву фільму "Багаті теж плачуть"? Тобто після того, як людина заробить купу грошей, у неї обов’язково з’являються інші проблеми, та вони зовсім протилежного порядку. Доки переймаємося чимось, навіть гадки не маємо, що може виникнути, коли подолаємо нинішні негаразди.

– Знаю, що цим методом психотерапії користуються підприємці саме з метою заробляння грошей...

– Він справді більше популярний серед заможних людей, бізнесменів. Цьому є пояснення. Коли конкретні проблеми матеріального характеру, професійної реалізації вирішені, то людина замислюється над особистісним розвитком, хоче сформулювати мету життя, думає, навіщо їй бізнес, як далі реалізовувати майбутні плани. Це не конкретизовані завдання, а саме особистісні. Тут найкраще допомагає саме метод клієнто-центрованої психотерапії, бо він універсальніший і глибший. Водночас це не означає, що він не придатний для вирішення конкретних людських проблем.

– На Закарпатті, здається, цей метод ще не поширений. У нас є спеціалісти з цього напрямку психології?

– Наскільки я знаю, немає. Хоча чимало психологів із ним знайомі. Глибинна психологія потребує великої підготовки самого фахівця. Не тільки професійної, а й особистісної. Тобто цей метод не можна застосовувати, якщо ти сам не пройшов спеціальне навчання і постійно не практикуєшся з колегами. Загалом для того, аби психотерапія набула поширення, спершу має вирости покоління фахівців. Нині відбувається саме такий процес. Більшість учасників різноманітних навчань і тренінгів – самі психологи.

Теги: психолог, проблема

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати