Сімейне свято без сім'ї. Як відзначають Великдень ті, хто не може його зустріти в родині

Квитки на поїзд чи автобус напередодні свят доводиться брати за кілька місяців наперед – інакше їх просто не вистачить. Та й живуть люди в очікуванні свята ледь не з самого початку Великого посту.

В УВП молитва потрібна

Напевно, особливо сумно в цей пері­од тим, хто з різних причин не може провести Великдень у колі сім’ї. Без родини доводиться святкувати хворим, які лежать на стаціонарі в лікарні, дітям у дитбудинках, військовослужбовцям, ув’язненим тощо. Радує, однак, що керівництво таких установ, християнські конфесії чи просто співчутливі люди намагаються все одно влаштувати цим людям свято.

Так, Великдень уже давно відзначають в обласній клінічній лікарні ім. Новака, – каже головний лікар цього закладу Юрій Яцина. Буває це по-різному: або паски освячують безпосередньо на території лікарні, або ж греко-католицька громада приносить хворим уже освячені. Пасочки в ці дні пацієнтам видають замість хліба. Хоча, звичайно ж, ті, хто має можливість бодай на день залишити лікарню на свята, відпрошуються від лікарів і повертаються додому, – розповідає Юрій Юрійович. Як правило, близько 40 % пацієнтів на Великдень залишають медзаклад.

Такого привілею позбавлені "мешканці" Ужгородського відділу виконання покарань, тобто УВП. Однак, ув’язнені, які знаходяться під слідством чи відбувають покарання за скоєні злочини, також мають можливість відзначити свято Воскресіння Христового.

"Великдень ми святкуємо вже досить давно. Участь у його відзначенні в УВП беруть греко-католицька та православна церковні громади. Вони забезпечують нас і пасками, і яйцями, які обов’язково отримує кожен ув’язнений. Священики приходять до наших підопічних не лише на Великдень, але й на Різдво, Водохреща тощо", – розповів "Замку" заступник начальника ужгородського УВП Владислав Вербич.

За словами Владислава Володимировича, життя саме підказало їм, що слід повернутися обличчям до церкви: "Робота душпастирів дуже потрібна саме тут, адже люди, які перебувають у в’язниці, зробили ті чи інші погані вчинки. Тому молитва на цій території особливо цінна. Ув’язнені самі просять, аби представники церкви приходили до них, тому що вони ізольовані від суспільства й не можуть самі піти до храму. Справа не лише в обрядах. Люди, які мають бажання висповідатися, поговорити зі священиком, за нашими спостереженнями, не порушують дисципліни. Пам’ятаю одного чоловіка, екстрадованого з Чехії. Він розповідав, що вдячний долі за те, що засуджений до позбавлення волі. Бо в іншому випадку життя б його склалося зовсім не так. Ішов таким шляхом, що, цілком можливо, вже б давно його й не було. А так і не встиг накоїти більшої біди, і живий зостався".

Зрештою, кілька років тому на території УВП вирішили збудувати капличку. "Якось сама по собі виникла така думка, причому, можна сказати, що "невчасно" – в період економічної кризи, – згадує Владислав Вербич. – Будів­ництво взяв на себе один з обласних благодійних фондів, але не зумів повністю профінансувати, тому залучали також й інших спонсорів. Тим не менше, за рік ми каплицю практично завершили. 28 квітня 2009 року освячували фундамент, а 28 листопада – вже хрест".

Що ж до Великодня, то паски освячують у приміщенні на території УВП, після чого священик відвідує всі камери. Буває, що ув’язнені хочуть, аби їм окропили й іншу їжу, і просять про це душпастиря. Освячують паски у неділю – після богослужінь у храмах.

Випадків, аби ув’язнені раптом відмовлялися від пасок, не було. Як правило, вони це сприймають дуже позитивно. Але траплялося, що "мешканці" УВП просто не розуміли цього обряду. Багато хто навіть уявити собі не міг, що таке може відбуватися у в’язниці.

Як і годиться добрим господарям

Солдати української армії почали відзначати Великдень у своїх військових частинах практично відразу після розпаду Радянського Союзу. Тож можна говорити, що це у військовослужбовців уже давно стало гарною традицією. "Звичайно, що освячуємо паски! – дивується такому питанню заступник командира з виховної роботи 128-ої окремої гвардій­ської механізованої Туркестансько-Закарпатської двічі Червонопрапорної бригади підполковник Євгеній Коваленко. – У неділю до наших частин завітає священик й окропить військові кошики". За словами підполковника, тиждень перед Пасхою солдати проводять так, як і годиться добрим господарям: білять, фарбують, висаджують квіти, прибирають територію. Словом, наводять перед святом лад. Що ж до пасок, то замовляють їх централізовано на хлібокомбінаті, а от усі інші складові пасхального кошика, включно з крашанками, готують власноруч.

Напевно, найщиріше радіють святу Пасхи маленькі діти. Тому вдвічі прикріше за діток-сиріт та позбавлених батьківської опіки, які не можуть відзначити світле свято в колі родини. Замінити батьків їм намагаються виховательки дитбудинків. "Відколи я тут працюю, Великдень ми відзначали завжди", – каже старша вихователька Закарпатського обласного будинку дитини Клара Куштан. – До свята ми готуємося заздалегідь. Оформляємо по-святковому фасад будинку, діти разом зі своїми наставниками прикрашають великодньо-весняні куточки, в центрі яких традиційно стоїть паска. Також вони вивчають пасхальні пісеньки та віршики. А зранку 6 квітня у Будинку дитини відбудеться свято "Найсвітліший день", на якому малечі розкажуть про Воскресіння Христове та подарують великодні презенти. "Окрім пасочок, які діти сприймають як звичайний хліб, ми вже традиційно випікаємо їм булочки-"потятка", як це колись робили закарпатські мами своїм чадам", – пояснює Клара Василівна. Однак, які подарунки вихованці отримають, залежить уже від благодійників. "Ми завжди раді вітати в себе добрих гостей, до яких наші малята не байдужі. Хочу сказати, що спонсори, як правило, допомагають і на Великдень, і в інші свята".

Для тих наших читачів, які хочуть допомогти сиротам та покинутим гарно відзначити свято, публікуємо реквізити Будинку дитини: м. Свалява, вул. Б. Хмельницького, 1, р/р 35429004000913. УДК в Закарпатській області. МФО 812016, код 01992660.

Теги: аска, священник, святкування

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати