Весняні пали. Чи пробачить нам земля?

Через вікно дивлюся на пагорби, які раніше були вкриті виноградниками. Тепер там лише згарище. У Берегові оголосили місячник санітарного прибирання. Про його наслідки одразу дізнаюся – веду дітей до школи, а сам відчуваю, як смердять старі покришки, пластикові пляшки та інший непотріб, який безсоромно спалюють разом із травою за парканом…

За годину спалюємо те, що формувалося століттями

У певний період року крайо­ві міста і села перетворюються на суцільну "душогубку" – повсюди димлять вогнища. Восени у нас заведено спалювати опале листя, навесні – торішню траву. У цей період повітря навкруги стає важким і гірким, різко збільшується кількість випадків захворювань дихальних шляхів. Чомусь така "звичка" стала для тисяч українців уже нормою… І мало хто усвідомлює, якої шкоди завдає спалювання рослинних залишків людям і довкіллю.

"Тема дуже актуальна на сьогодні, – каже доцент кафедри плодоовочівництва і виноградарства біологічного факультету УжНУ Любов Маргітай. – Наприклад, прямуючи по автомобільній трасі від Чопа до Ужгорода, можна побачити чорні сліди спалювання сухої трави, "помилуватися" вогнищем і подихати їдким димом. Із цим треба якось боротися! Вважаю, що преса має велику силу. І якщо хоча б десять відсотків тих, хто прочитає цю статтю, не розпалять вогнища, то це вже буде великим досягненням у боротьбі за збереження довкілля!"

Чи задумувались ви над тим, що відбувається, коли ми спалюємо суху траву на узбіччях або солому після збирання пшениці, рослинні рештки на своїх присадибних ділянках?

Згорають усі органічні речовини, які мали би слугувати джерелом утворення гумусу. Залишається тільки невеличка купка попелу, який містить тільки неорганічні сполуки і є стерильним, бо не має нічого живого. Окрім того, під час горін­ня трави або соломи температура на поверхні ґрунту підвищується, тобто "стерилізується" найродючіший його шар товщиною від 2 до 5 сантиметрів.

Як гадаєте, скільки років потрібно, щоб утворився 2-сантиметровий шар чорнозему?

Учені вважають, що від 200 до 1000 років. Виходить, що за якусь годину ми можемо спалити те, що накопичилося тисячоліттями, і навіть коли виростуть наші діти й онуки, ця земля не встигне відновитися після вашого підпалу.
– Із давніх-давен людина вклонялася землі, адже без ґрунту є неможливим ріст рослин, без яких не може існувати тваринний світ і людина, – продовжує Любов Маргітай. – Рослини забезпечують людині їжу, одяг, будівельний матеріал… Насправді ґрунт – живий, це "шкіра" планети. А в кого підніметься рука запалити одяг і шкіру на живій істоті?

Кандидат біологічних наук також нагадує, що міць і сила держав, долі людських цивілі­зацій часто залежали від родючості ґрунтів. Історія свідчить, що коли пустіли землі, це призводило до загибелі цілих народів. Адже якщо не буде продуктів харчування, то і всі інші матеріальні цінності одразу втрачають будь-який сенс.

– Дехто вважає, що ґрунт не живий, бо мовчить, – каже Любов Маргітай. – Але ж ґрунт – це причина життя на нашій планеті. В одному його сантиметрі кубічному може міститися до трьох мільярдів мікроорганізмів, а також корені й насіння рослин, комахи, безхребетні й хребетні організми…
Ще екологи кажуть, що ґрунт – пам’ять планети. Земля мовчить, але ще довго "пам’я­татиме" все, що зробила людина. Тим, хто турбується про збереження і примноження родючості ґрунтів, вона щедро віддячує високими урожаями. А хто бездумно їх експлуатує, виснажуючи ще й підпалами, беручи з нього все, що можна, і не даючи взамін нічого, крім агрохімікатів, мстить дуже жорстоко…

Як боротися за життя і природу

– Шкода від спалювання лис­тя і сухої трави надзвичайно велика, – підтверджує україн­ський еколог Степан Жабка. – На превеликий жаль, українці рідко звертають на це увагу. Але уявіть: при згоранні тонни рослинних залишків у повітря вивіль­няється майже 9 кілограмів мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – найотрутніші для людини речовини.

Коли листя перегниває, необхідні для розвитку рослин речовини повертаються в ґрунт. А при згоранні утворюється зола. Незважаючи на загальноприйняту думку, зола – погане добриво, і це призводить лише до більшого збідніння ґрунту. Знищення природної листяної підстилки є запорукою збіль­шення у 2-4 рази промерзання верхнього шару землі.

При спалюванні трави або стерні на полях виникає загроза перекидання вогню на інші ділянки, що призводить до знищення диких рослин і тварин. Саме з цього починається біль­шість степових пожеж.
Існує також загроза загорань житлових будинків і лісів. Дим від вогнищ може утворювати смог, від чого погіршується видимість на дорогах, що призводить до збільшення кількості ДТП. Окрім того, потрапляючи у легені, він суттєво погіршує здоров’я людини. Задимлені населені пункти використовують для освітлення значно більше електроенергії.

За словами еколога Степана Жабка, керуючись статтею 50 Конституції України, яка гарантує кожному безпечне для життя і здоров’я довкілля, кожен із нас має законне право боротися із палами.
Якщо спалювання ведеться співробітниками житлово-комунальних управлінь, можна поскаржитись на них вищестоящим органам – наприклад, у міськвиконком. Якщо скарга не задоволена, слід звернутися в Державну екологічну інспекцію, пожежну службу, санітарно-епідеміологічну службу і прокуратуру.
Про підпал трави місцевими жителями можна повідомити дільничному міліціонеру або написати заяву відповідно до чинного Закону України "Про звернення громадян". При випалюванні сухої трави екологи рекомендують самостійно гасити полум’я підручними засобами, а якщо це неможливо – викликати пожежників.

За самовільне спалювання адміністративний кодекс України (ст. 77-1) передбачає штрафні санкції: від 170 до 680 гривень – для громадян; від 850 до 1700 гривень – для посадових осіб. За особливо великі збитки передбачена і кримінальна відповідальність.

Вмхід є – компостувати

Одне із можливих рішень – компостні ями, за допомогою яких можна отримувати органіч­не добриво. Для компостування листя складають у купи шириною 2 метри і висотою до 1,7 метра. Кожен із шарів не може перебільшувати 30 сантиметрів. На цю ж купу можна скидати пташиний послід, харчові решт­ки. Кожен із шарів присипають землею. Протягом літа компост 2-3 рази перелопачують. Він вважається готовим, якщо перетворився на однорідну темну розсипчасту масу. Використовувати компост у якості добрива можна вже через рік після закладки для прикореневого підживлення дерев і кущів.

"Наша держава володіє великим багатством – значними площами родючих ґрунтів, – зазначає Любов Маргітай. – Недаремно під час Великої Вітчизняної війни німці ешелонами вивозили наш український чорнозем. Зразок його зберігається в Парижі як еталон найродючішого ґрунту на планеті".

Маючи цей безцінний скарб, ми здатні побудувати сильну і міцну державу, працьовиті люди якої не йтимуть у найми, а, вирощуючи сільськогосподарську продукцію на родючих ґрунтах, годуватимуть не тільки себе, а й інші народи. Але це буде за умови, якщо ми збережемо наше багатство, не спалимо бездумно "шкіру" планети – гумус, що накопичувався протягом тисячоліть.
 

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати