На перший погляд, начебто нічого незвичайного. Та коли врахувати, що в сучасних українських словниках імен подається лише сотня-дві питомо слов’янських, а в професора Чучки у словнику таких дві тисячі (!), то можемо говорити про ще один маловідомий пласт не тільки нашої філології, але й історії, етнографії, культури. Бо останнім часом ми так звикли до імен, що вже не відрізнимо, де слов’янські, а де – грецькі, римські, єврейські... Адже Михайло чи Василь для нас сприймаються як "свої", а Данило чи Ярина – як "дивні".
Пояснення тут просте: з прийняттям християнства починається поступове витіснення слов’янських найменувань, які стали вважатися поганськими. Адже хрестили дітей тільки іменами, які увійшли до церковної історії: святих і мучеників. А ми ж прийняли християнство після його тисячолітнього існування, тому й небагато доклалися до творення його спільної спадщини. Хай як парадоксально, але серед імен сучасних українців лише 5 % слов’янських, коли в тій же Сербії, наприклад, – до 50 %.
Одне із завдань мовознавця – не тільки показати нашу багату культурну спадщину, а й повернути її в сучасність, до активного обігу. Тому й задумав він свій словник не суто науковим, а науково-популярним.
Відомий мовознавець виконав величезну роботу, адже прогортав першоджерела від часів княгині Ольги до сьогодення. Всі слов’янські імена, що зафіксовані письмово за тисячу років, знайшли своє місце у цьому лексиконі. Ба більше – професор Чучка не тільки подає ім’я, а й описує, від чого воно утворене, з якого першоджерела взяте й навіть подає його в контексті (ілюстрації).
Словник стане справжнім відкриттям не тільки для українців, а й для всього слов’янського світу. Це безцінне джерело для всіх гуманітаріїв, які вивчають наше середньовіччя – істориків, філологів, письменників, культурологів. Наразі Павло Чучка вже завершив електронну версію праці і працює над її вичитуванням. До літа планує закінчити правку, написати об’ємну вступну статтю й почати шукати видавця для свого понад 500-сторінкого словника.
Поміж тим паралельно мовознавець працює ще над одним унікальним проектом – діалектчним словником українських сіл Ужгородщини. Це своєрідна данина шани рідним місцям, звідки походить лінгвіст. Картотека вченого містить близько 20 тисяч діалектних слів, більша частина котрих уже вийшла з активного обігу. Павло Чучка планує взятися до третього словника, щойно закінчить роботу над другим.
"Роботи багато, часу мало", – зітхає, всміхаючись, учений, який всі дні просиджує за своїм письмовим столом. Ми ж вітаємо знаного мовознавця з 82-літтям, яке Чучка відзначить 22 лютого, і зичимо йому насамперед здоров’я, аби всі його грандіозні задуми були втілені у життя на втіху всім нам та на славу Закарпаттю й Україні!
З роси й води вам, Павле Павловичу!