Ужгород віднині Uzhhorod, Закарпаття - Zakarpattia

Напередодні виборів і в час, коли треба думати, як вивести державу з кризи й економічного занепаду, наш уряд ухвалив ну просто життєдайну постанову "Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею". Алілуя! А втім, геть іронію! Тепер принаймні вже знатимемо, як офіційно правильно писатися в закордонних паспортах, бо ж іноді з нас світ сміявся… Правда, спеціалісти-мовознавці кажуть: це однаково, якби уряд узявся людям рецепти ліків виписувати...

"Як скажу вкраїнське слово по-…"

Кабінет Міністрів постановою від 27 січня затвердив офіційну транслітерацію українського алфавіту латиницею. За цим документом, нашій букві Aа відповідатиме латинська Aа, Бб – Bb, Вв – Vv, Гг передавати слід як Hh, Ґґ – Gg, Дд – Dd, Ее – Eе, Єє – Ye (на початку слова), ie (в інших позиціях), Жж – поєднанням Zh zh, Зз – Zz, Ии – Yy, ІІ – Ii, Її – сполученням Yi (на початку слова) та i (в інших позиціях), Йй – Y (на початку слова), i (в інших позиціях). Решта випадків транслітерування: Кк – Kk, Лл – Ll, Мм – Mm, Нн – Nn, Оо – Oo, Пп – Pp, Рр – Rr, Сс – Ss, Тт – Tt, Уу – Uu, Фф – Ff, ХХ – Kh kh, Цц – Ts ts, Чч – Ch ch, Шш – Sh sh, Щщ – Shch shch, Юю – Yu (на початку слова) та іu (в інших позиціях), Яя – відповідно Ya та ia. Для м’якого знака й апострофа еквівалентів нема.

Для чого та транслітерація, спитає пересічний читач? Треба, панове, дуже треба. У всьому має бути порядок, а в документообігові – і поготів. Власне, саме цієї сфери постанова найбільше й торкається. Бо ще донедавна українці мали в офіційних документах, насамперед закордонних паспортах, купу варіантів "інтерпретації" латинкою своїх прізвищ. Причому так на власний розсуд трактували їх чиновники. Іноді виходили з власного уявлення, а не з приписів. Розказував знайомий, що його ім’я в різних документах фігурує неоднаково: виявляється, пана Юрія можна записати по-ненашому кількома варіантами: Yuriy, Yurij, Yurii, Juriy, Jurii тощо. Але як то все потім вичитувати? Особливо жителям інших країн? Їм то що: зазвичай-бо користуються усталеними у світі правописними законами (або ж власними), тож під наші їм нема сенсу прилаштовуватися. І виходить, як у такому випадку. У чеській імміграційній поліції стояв у черзі чолов’яга на прізвище Чуєв. У закордонному паспорті – Сhuev (або Сhuyev). Казус вийшов через те, що в чеській мові буквосполука Ch читається, як і в німецькій, – [х]. Коли поліцай його викликав, то на всю чергу з громадян країн екс-СРСР крикнув: пан Xyєв!.." Яка була реакція гомо постсовєтікус, не важко уявити...
За довідником, транслітерація – це механічна передача слів однієї мови засобами іншої графічної системи, тобто букв однієї писемності – літерами іншої. Система насамперед потрібна, аби правильно передавати свої назви за кордоном. У всьому світі до цього підходять із розумом, приміром, у літературній, бібліотечній і телеграфічній практиці існують різні національні системи транслітерації української кирилиці з використанням національних правописів (скажімо, система Бібліотеки Конгресу США – ALA-LC).

Сам собі транслітератор…

В Україні ж пита¬ння транслітерації так досі й не бу¬ло узгоджене. Будь-який виш чи інститут у нас вважав себе компетентним у цьому питанні, то й відповідно пропонував своє. Хоч створювалися й спеціальні державні органи, що мали дати лад у цій сфері. Так, зокрема, Комісія з питань правничої термінології, спираючись на подання Інституту української мови НАН України, 19 квітня 1996 року затвердила нормативну таблицю для відтворення українських власних назв засобами англійської мови у законодавчих та офіційних актах.

Щоправда, на академіків начхав Кабмін, який 2007 року при затвердженні технічного опи¬су та зразка бланка паспорта грома¬дянина України для виїзду за кордон керувався не знати яким стандартом і зобов’язав використовувати в паспортах нового зразка свою "оригінальну" транслітерацію. "Оригінальність" виявилася... в зближенні з російським стандартом: адже літери Г та Ґ постановили передавати буквою G, літери І, Ї та Й – латинською І.

Крім згаданих транслітераційних систем, затверджених чиновниками високого рангу, відомі приклади й інших, скажімо, Термінологічної комісії з природничих наук Київського національного університету від 1994 року.

Мовознавці кажуть, варіантів ще вистачає. Та ідеальну систему створити вельми складно. А такою вважатиметься транслітерація, що в найлегший спосіб дозволить недвозначно повернути  латинку знову в кирилицю. Щойно затверджена цього якраз не забезпечує. Брак еквівалентів апострофа й м’якого знака, використання латинської літери І для передачі 3-х наших букв (й, і, ї) таку оборотність унеможливлює. Скажімо, Мар’їне перетвориться на Marine, а назад може бути відтворене як Маріне. Щодо літери Ї, то обраний спосіб транслітерування взагалі незрозумілий: навіщо цю букву передавати двояко, якщо в нашій графіці вона однозначна (завжди передає поєднання звуків й+і), на відміну від Я, Ю, Є, котрі можуть позначати то два, то один звук, залежно від позиції в слові.
Утім є й позитивні моменти постанови. Нарешті чітко впорядкували, як передавати латиною "г",  "ґ" і "х" – їм відповідатимуть "h" і "g" "kh". Тобто відтепер Богдан однозначно слід писати як "Bohdan", Ґалаґан – як "Galagan", а Харків – як "Kharkiv". Букво¬сполучення "зг", до речі, відтворюється як "zgh", бо "zh" відповідатиме українському "ж". Тобто "Ужгород" віднині писатимемо як "Uzhhorod", а не на російський копил – "Uzhgorod".

По кризі – алфавітом?

До речі, майже одразу після оприлюднення постанови на сайті його відвідувачі оцінили нововведення, як то кажуть, по заслугах. Глас народу варто повторити: "За весь час існування цього Кабміну – то справді єдина постанова, яка полегшила життя людей, перемогла кризу"... "Зайшов у магазин, а там хліб по 16 копійок… Мені кажуть: Кабмін нову постанову прийняв, щось про транслітерацію латиницею, от усе й здешевіло. Така ж ситуація й на заправці. І ніхто вже не бере грошей за лікування. Навіть ДАІшники хабарів не беруть. ОЦЕ ПОСТАНОВА! Своєчасна, якраз на боротьбу з кризою!!!"

Такі закиди розумієш. Адже, попри плюси нової транслітерації, мінуси ж теж очевидні. То чи варто схвалювати недозрілий документ? Чом би не проконсультуватися й узгодити сумнівні речі з тим же ж Інститутом української мови – найавторитетнішою в цьому питанні установою? Та й невже більш нагальних справ, крім як видати на-гора недопечений млинець, уряд не мав?

Нововведення таїть, між іншим, і не зовсім приємне для пересічного громадянина підводне каміння. Найбільше проблем виникатиме, вочевидь, у тих, хто  частенько їздить за кордон. І нас, закарпатців, це насамперед стосується. Приміром, уявіть ситуацію: техпаспорт на авто у вас записано на ім’я Andriy, а в закордонному паспорті по-новому будете Andrii. Спробуйте-но довести поліції, що авто справді ваше... Разом із затверд¬женням нової транслітерації іноземній, мав бути вироблений і механізм, що узгодив би колишні написання з новими. Тож проблем співвітчизникам таки не уникнути…

Теги: транслітерація, латиниця, алфавіт, паспорт,

12 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати