Закарпатець Степан Лемко видав книгу про село Бороняво

Бороняво: колоритна назва, чи не так? Різні існують версії, як вона виникла. Одна – що від слова "боронити", друга – що від першого поселенця на прізвище Боронявин, третя – що там жив-був чоловік, котрий виготовляв і продавав борони.

270-сторінкова книга містить три розділи. У першому подані хроніки села та ігуменів давнього унікального василіянського монастиря, його майже 300-літню історію, прізвища тих односельчан, які загинули в Другій світовій війні, зворушливі спогади про дитинство, а також біографії близько 40 видатних боронявців. У другому розділі – поезії, присвячені рідним, близьким, друзям, натомість у третьому – публіцистичні твори. Як слушно зауважує в післямові кандидат педагогічних наук Марія Томишин-Кухта, книга не претендує на високий науковий чи художній статус, але водночас має важливе  пізнавальне й виховне значення. Аксіома: любов до великої батьківщини завжди починається з любові до малої.

За два останні десятиліття в Закарпатті вийшло немало аналогічних видань. Приміром, "Хуст над Тисою" І. Губаля,  "Нижнє Селище: земля і люди" О. Довганича і М. Пригари, "Ромочевиця" М.Алмаші, "Перечин" Й.Ганича, Ю.Кула, Ю.Шейка, "Нарис історії села Дубрівка Ужгородського району" М. Гурзана, "Селище Буштино" Д.Копинця, "Великі Лучки" Ф.Рубіша та В.Рубіш-Чучвар, "Сторожниця" М.Токаря, "Велятино" Т.Висіцької, "Солочин" Ф.Кулі та В.Кулі, "Дубриничі" Ю.Шейка, Й.Ганича, В.Маца, "Тур’ї-Ремети" Ю.Кула, "Новоселиця" М.Рейпаші, "Бобовище" Д.Болдижара та ін. "Моє рідне село" Степана Лемка зайняло своє особливе місце в цьому благородному ряді.

Теги: Бороняво, книга, видання, село, поезії, Хустщина

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати