"Довгожитель" міліцейського слідства на Закарпатті

ЯК СТОЛЯР-ЧЕРВОНОДЕРЕВНИК СТАВ СЛІДЧИМ

-- Іване Івановичу! Яким був ваш шлях у міліцію?

-- Родом я зі села Герцівці  Мукачівського району. Десятирічку закінчив у 1955 році, далі навчався у мукачівській  профтехшколі, де здобув фах столяра-червонодеревника.  Згодом був Мінський лісотехнічний інститут. Але через безгрошів’я змушений був покинути навчання, а восени забрали мене в армію.

Коли  демобілізувався  (під час служби я здобув фах радіомеханіка) у 1959 році,  пішов працювати в Ужгородський аеропорт радистом. Паралельно готувався вступати на загальнотехнічний факультет Ужгородського університету.  Але склалося  по-іншому...

Якось я поїхав у Мукачево  і там зустрів свого колишнього директора школи Жупана, який на той час був уже другим секретарем райкому партії. Він поцікавився моїми справами і запропонував бути слідчим. Готували слідчих тоді в Ленінграді або в Івано-Франківську. В Ленінграді був інститут прокурорських слідчих, а в Івано-Франківську -- спеціальна середня школа МВС УРСР. Я погодився, де ближче. Дали мені  скерування  з комсомолу і, за путівкою УВС, потрапив я у відповідний навчальний заклад.

Службу розпочинав у тодішньому ОБХСС (нині служба БЕЗ)  Мукачівського міськвідділу міліції оперуповноваженим. Через півроку призначили старшим “опером”. Начальником  тоді  в нас був  Рябченко -- фронтовик, досвідчений оперативник. А нині покійний генерал-лейтенант  Сірик (багаторічний начальник закарпатської міліції) очолював у той час  Мукачівський  міськвідділ міліції. До речі, Володимир Михайлович тоді був лише  старшим лейтенантом. 

У 1962 році мене послали на 4-місячні курси криміналістики в Київську вищу школу міліції. Після того я  працював експертом криміналістичної  лабораторії. З 1966 року --  призначений слідчим Берегівського, відтак  Мукачівського райвідділів міліції. Остання посада  в міліції, з якої я пішов на пенсію, була – начальник слідчого відділу УВС.

УЧИТЕЛІ ТА УЧНІ ПОЛКОВНИКА ЛЕНДЄЛА

-- Вас можна назвати “довгожителем” закарпатського міліцейського слідства,  адже  ви очолювали  цей підрозділ  13 років. Кого з відомих правоохоронців краю  вважаєте своїми учнями, а в кого ви самі вчилися працювати?

-- Слідчий відділ закарпатської міліції був створений в 1963 році. Тоді  слідчих було мало,  зате  роботи вистачало. У деяких районах було  лише по одному слідчому. Пригадую березнянського слідчого на прізвище Безега.  Протягом року він зумів довести до логічного завершення і направити в суд  76 кримінальних справ! Це був тоді своєрідний рекорд для області.

Мали ми й своїх  корифеїв. Серед них   нині покійний Іван Машіка, який тривалий  час працював слідчим у прокуратурі. З прокурорського слідства прийшли в міліцію й досвідчені Матвійчук та Небрат, В.Мороз.  А як не згадати  Івана Свереняка, який створював міліцейське слідство на Закарпатті.  

Кого можу назвати своїм вчителем? Це, насамперед, нині покійний майор  Рябченко. Він  був чудовим оперативником, який на всьому розумівся.  Не маючи економічної освіти, цей оперативник міг на допиті так “розкрутити” фахового бухгалтера,  що з того піт  аж ішов... Водночас це був висококультурний чоловік.

У слідстві я  багато чого навчився у  досвідченого Степана Ключинського. Це була  пунктуальна людина, професіонал своєї справи. Правда, він не дуже хотів передавати комусь власні таємниці  слідства...

Завжди ділився з молодими своїм досвідом  перший начальник слідчого відділу  Іван Свереняк. Багато допомагали  тодішній прокурор Мукачівського району Ілля Железняк,  його заступник Горват.

Стосовно моїх учнів, то чимало з них й самі стали пізніше керівниками.  Іван Муска очолював Свалявський райвідділ міліції, Михайло Василиндра -- слідство УМВС. Юрій Гошовський  нині --  заступник голови Апеляційного суду Закарпатської області. Іван Гамор був начальником Рахівського райвідділу міліції, Юрій Марущинець свого часу  очолював Іршавський РВ УМВС. Серед моїх учнів--Богдан Праничук, Василь Петрик, Юрій Декет, Юрій Гойзан, Юрій Плега.  

У СЛІДСТВІ НІКОЛИ ЛЕГКО НЕ ПРАЦЮВАЛОСЯ        

-- Які категорії справ у ваш час розглядали слідчі, й коли було легше працювати:  тоді чи тепер?

-- Однозначно не можна сказати, коли було легше працювати. Тоді в країні не існувало  такого напливу криміналу, як нині, та й люди були законослухняні. Якщо слідчому треба було когось викликати на допит, то спробував би той чоловік не з’явитися за повісткою чи за телефонним викликом...

У наші часи слідчий був більше самостійний, ніж тепер. На нього не мав впливу начальник райвідділу міліції,  де  він працював. Без слідчого ніхто не міг  розпочинати огляд місця події, навіть начальник райвідділу.  Мене  мав право покарати лише начальник слідчого відділу УВС. Щоправда, тоді могли впливати партійні “боси”.  Вони викликали  слідчого “на килим” у райком партії й давали прочухана. Скажімо, за те, що слідчий “накопав” кримінал на  якогось злодійкуватого голову колгоспу -- члена партії... З іншого боку, начальство вимагало від нас показників роботи, резонансних справ. Мені запам’яталася з тих часів  справа  щодо дитячого  санаторію “Човен” у Свалявському районі, де  виявили  велике розкрадання коштів. У газеті “Закарпатська правда” вийшов фейлетон відомого журналіста О.Підгорного  під назвою “Човен” на рифах наживи”. Так от мене особисто викликали по цій справі в обком партії, в грізний відділ адміністративних органів. Я біжу, а з другого поверху УВС іде начальник  тодішнього ОБХСС Сержанов, якого теж туди викликали... Там, мушу зізнатися,  на нас чинився відвертий тиск, аби “зам’яти” цю справу. І це на рівні області, а що вже казати про райони?!    

Слідчих доводилося  навчати тоді на місцях. Щомісяця  викликали їх з районів, бо мало хто з  них мав  вищу юридичну освіту. Стосовно специфіки кримінальних справ, то вони тоді були такими ж, як і тепер. Хіба що нині додалися прокурорські справи  стосовно вбивств та  зґвалтувань.  Зате тоді ще були справи  щодо  спекуляцій, яких тепер немає. Були й цікаві та гучні справи з розкрадання державного майна в особливо великих розмірах.

-- Відома  “розстрільна” стаття 86 “прім” радянського Кримінального кодексу...

-- Так.  Пригадується з цього приводу гучна справа щодо  Перечинського сокового  комбінату, де виявили нестачу  трьох мільйонів  тодішніх рублів.  За цією справою притягнули   до відповідальності  близько 30 осіб,  в тому числі й директора підприємства. Звичайно, допомогу під час розслідування цієї справи нам надали з слідчого управління МВС, але й самі ми теж давали собі раду.  В оперативній групі у нас працювало до 30 осіб  з усієї Закарпатської області. 

-- І на завершення, Іване Івановичу, що хочете побажати своїм нинішнім колегам-слідчим?

-- Передовсім бажаю усім міцного здоров’я,  любові та добробуту в сім’ях. Професійного успіху  та належного стимулювання державою вашої нелегкої праці!

Теги: міліція, слідство, Мукачево, оперативник, слідчий

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати