ЧОМУ МИ ТАК НЕХТУЄМО ДОВКІЛЛЯМ, В ЯКОМУ ЖИВЕМО?

Бо результати промислових викидів у атмосферу, нещадної вирубки лісів, засилля у вигляді засмічення навколишнього середовища, забруднення води, повітря, не змусять себе довго чекати.. Та
навіть уже сьогодні деякі з них стали жорстокою реальністю.

Наслідки недбалого господарювання людей довелося побачити днями в Берегівському районі Закарпаття. Споконвіку цей регіон вважався в гірському краї найтеплішим і найсприятливішим для благородної людської діяльності: вирощування ранніх культур, відпочинку... Але, як відомо, і вседозволеність буває жорстокою.

Так, з допомогою державного інспектора Боржаво-Тисянського відділу екологічного контролю Юрія Бандуровича довелося почути і побачити немало. Одна з найболючіших екологічних проблем Берегівщини нині - це відсутність очисних споруд на тамтешніх підприємствах.

Колись, за Радянського Союзу, в Берегові, як і в багатьох інших містах, збудували очисні споруди. Звели їх за 3 кілометри від міста серед чудової природи. Поряд розташували зону відпочинку: поставили більярдні та тенісні столи, відкрили кав'ярню. Навколо - посадили фруктові дерева. Сюди приїжджали відпочиваючі навіть з Німеччини, Угорщини, Голландії...

На очисні споруди потрапляли стоки з міської каналізації, які автоматично очищалися. В окремих будівлях була розташована лабораторія та інші потрібні міському господарству установи. З роками через бездоглядність очисні споруди ставали- непридатними. Насоси потребували ремонту, якого ніхто не проводив. А ласі до чужого тим часом розкрадали все, що погано лежало.

Таку ж картину довелося спостерігати і того дня, коли ми приїхали на міські очисні. З гірки
спускалася підвода, на якій сиділо троє чоловіків і дитина. Згодом з'ясувалося, що це жителі сусіднього села, які вирішили прибрати до рук бетонні східці, що вели до об'єкта.

Чотирнадцять східців вони вже везли додому і мали намір повернутися ще за десятьма, які вже готові лежали для крадіжки. Цей випадок, на жаль, ще раз продемонстрував справжній менталітет наших громадян.

Та повернімося до головного. Нині балансова вартість очисних споруд з усіма прибудовами становить 1,3 мільйона гривень. Хоча ті руїни, які довелося побачити, і ламаного гроша не варті. Бо у відновлення діючого підприємства потрібно вкласти ... 4 мільйони гривень. У бюджеті для реконструкції очисних споруд таких коштів не закладено, а інвестор поки що не поспішає турбуватися нашим довкіллям. Натомість у тих бетонних ємностях, де колись проходили аерацію та очищення стоки, сьогодні стоїть нестерпний сморід. До очисних підступити важко: сіра рідина зі згустками бродить у своєрідному басейні. Для того, щоб зробити фото, довелося затулятися шарфом...

Тепер там проходить прямий злив міських стоків, котрі у своєму природному вигляді потрапляють у ставок та канал Верке. З останнього нечистоти ппивуть у Латорицю, Тису... Неважко здогадатися, який подальший шлях стоків. Правильно, Угорщина та Словаччина.

Що ж робить міська влада? На допомогу підоспів начальник Берегівського "Водоканалу" Степан Сакалош. Він розповів, що Рівненський інститут водного господарства подав технічну пропозицію на відновлення існуючих очисних споруд. Обійтися це може у 4,5 мільйона гривень.

Та поки що керівництво комунального підприємства, яке несе відповідальність за очисні споруди, чекає ще й на інші пропозиції. Еколог Юрій Бандурович каже, що спорудження нових сучасних очисних систем обійшлося б дешевше, ніж реконструкція старих. Радить використовувати «Біотал» — засіб поглибленого
біологічного очищення, який доцільно би поставити в кінці городів, ближче до каналу. Тож у Верке потрапляла б уже очищена вода. Але коли це стане реальністю - невідомо!

Другою зупинкою екологічного «турне» став завод «чистого» вина — «Чизай», що належить СП
«Айсберг». Пройшовши кілька десятків метрів болотом, у заростях очерету побачили канал, вода в якому набула фіолетово-сіруватого кольору. А в траві пролягли дві червонуваті труби, по яких стоки з цеху зберігання винматеріалу потрапляють до каналу. Звідти - на міські очисні. Юрій Бандурович каже, що звинувачувати в тому, що тут відбувається, потрібно комісію, яка приймала завод і дала дозвіл на спуск стоків на очисні, котрих не існує.

Вдруге змусити будувати очисні споруди - вкрай важко.

Далі еколог запропонував подивитися, що ж нині коїться з очищенням води на підприємствах «Нідан +», «Котнар» та «Квадро», які розташовані на території Берегівського консервного заводу. Ще за двадцять-тридцять метрів до місця призначення у салон автомобіля почав просочуватися неприємний запах. Далі - гірше. Ми під'їхали до колишнього кар'єру цегельного заводу. Сьогодні названі підприємства зливають туди свої нечистоти: розсіл з маринованих овочів, дріжджі, брудну воду...

Поряд зі ставком розташовані житлові будинки, до яких щодня доноситься цей сморід. Жителі скаржаться, що влітку жити поблизу ставка взагалі неможливо, а вікна будинків господарі не
відчиняють вже зо два роки. Тим часом керівники заводів на приписи екологів відповідають єдино завченою разою - «немає грошей». Зрозуміло, що очисні споруди вони не побудують ніколи. А навіщо, коли й так добре...

Проте доки підприємства афішують свою безпомічність перед екологами, одночасно і заявляють про розширення свого виробництва перед громадськістю... Виявляється, гроші є, але зважаючи на що саме!

Ще одне місце, де також ігнорують очисними, популярний берегівський ресторан «Золота пава». Оскільки він розташований на набережній міста, то всі нечистоти стікають відповідно у канал Верке. А куди далі - ви вже здогадуєтеся!

Насамкінець нашого своєрідного турне довелося побувати в Мужієві - біля заводу «Берег-Фудс». Через дорогу тече невеликий потічок, в який з консервного підприємства спускають стоки. Вода, яка витікала з труби в канаву, мала колір молока. Крім того, через високу температуру вона парувала. Потічок цей аналогічним способом впадає у Верке, а далі...

Юрій Бандурович розповів, що керівництво «Берег-Фудс» у відкритий спосіб відмовилося будувати очисні споруди. Хоча їхня вартість всього 1 відсоток від суми, в яку обійшлося будівництво заводу! На сполох забили й мешканці двоповерхового будинку, розташованого поряд із переробним виробництвом. Адже стоки забруднили питну воду колодязя.

Мужіївці, яким не пощастило з таким сусідством, щоранку поспішають наввипередки один перед одним, аби набрати ще відносно чистої води. Обурені жителі викликали на місце комісію, яка офіційно заборонила заводу продовжувати діяльність. Аж допоки не буде споруджено очисні
споруди. Наступного дня після заборони підприємство ще працювало. Проте, як стало відомо згодом, через кілька днів усе ж таки робота тут була призупинена.

Пригадалося, як під час будівництва одного з підприємств Закарпаття, котре велося за гроші
Швейцарії, іноземці в першу чергу розпорядилися звести очисні споруди, а відтак - цехи підприємства. Виникає запитання: невже здоров'я нашого довкілля іноземцям дорожче, ніж нам самим? Виходить, що так! На жаль. А може й ні. Просто для іноземців це - один із проявів законослухняності. Та в нас менталітет не той...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати