Ужгородський селекціонер вивів закарпатський сорт ківі

Сказати, що їм це вдалося, було би перебільшенням. З натяжкою до успіхів можна віднести хіба що появу карпатського чаю. Та відносні невдачі не розхолодили інших. Так, ужгородський селекціонер Генріх Стратон півтора десятка років тому захопився вирощуванням стійкого до місцевого клімату ківі. І нині, на відміну від селекціонерів 50-х, може спокійно стверджувати, що своєї мети досяг.

– Інтерес виник ще на останньому курсі біологічного факультету, коли я й узявся за селекціонування ківі та його адаптацію до клімату й ґрунтів Закарпаття, – розповідає Генріх. – Зацікавився вирощуванням саме цієї рослини, бо знав, що предок тих  сортів, які культивували в Новій Зеландії, ріс на Далекому Сході, а значить, був морозостійкий. Так з’явилася гіпотеза, що ця рослина може прижитися й у нас. Тож, відштовхуючись від цього, я й розпочав роботу. І нині, вважаю, завдання вирішене – ківі в наших умовах можна вирощувати задля товарного урожаю. Рослини спокійно витримували морози близько мінус 20 градусів. Були часи, коли серйозно пошкоджувалися десертні сорти винограду, а з ківі нічого не траплялося.

Розпочав я з батьком цю справу 1994 року і відтоді продав не од­ну тисячу саджанців – багато хто вже має вдома рослини, які плодоносять. Тож нині ківі на Закарпатті є не лише в мене. Я ж планую відкрити фермерське господарство, щоб можна було вирощувати ківі вже в промислових обсягах.

– Невже закарпатські ківі нічим не поступаються привозним?

– Так, на вигляд їх не відрізниш від новозеландських. А на смак же наші плоди ще кращі. Річ у тім, що привізні збирають ще недозрілими, а найсмачніші ківі тоді, коли стають стиглими.

Ще один серйозний плюс у вирощуванні тут – у нас немає ні хвороб, притаманних цій рослині, ні шкідників. Ківі – нехарактерна для нашого краю рослина, тому й природних ворогів наразі не має. Відповідно, не потрібне оброблення хімікатами, а отже, можна вирощувати екологічно чисті плоди.

Крім того, основна маса сортів ківі, які мені відомі, належать до дводомних, тобто є чоловічі й жіночі рослини. Таким чином, для плантації потрібно саджати і ті, й ті. Чоловічі плодів не приносять, вони ростуть тільки для запилення, але площу, звісно, займають. Сорт, виведений мною, самозапилювальний

– Бджоли допомагають?

– Так, я завів на ділянці дві бджолосім’ї спеціально з цією метою.

– То в перспективі можливий ще й мед з ківі?

– Чому б і ні?

– Виходить, з ваших слів, особливих знань для вирощування ківі не потрібно?

– Ні, абсолютно. Я б сказав, що його значно простіше виро­щувати ніж виноград. Не треба ніяких спеціальних знань. За типом росту ківі схоже на виноград. Тобто його можна пускати на лугош. Натомість, на відміну від винограду, ця рослина потребує поливання, особливо якщо говоримо про промислове вирощування. Річ у тім, що ківі має поверхневу кореневу систему. Якщо виноград проростає досить глибоко, то ківі розгалужує коріння до 20 сантиметрів. Тому якщо рік засушливий, треба мати можливість поливати рослини. Ще один нюанс – не бажано обкопувати ківі в радіусі 1,5–2 метрів. Спеціальних вимог до ґрунту нема, хоча, звичайно, підживлення органічними добривами не зашкодить.

– Яким урожаєм похвалитеся?

– Наприклад, цього року вдома зібрав близько 700 кілограмів. Може бути й більше, просто я не ставив собі за мету збирати максимум.

– Чим корисні плоди?

– Вони містять багато вітаміну С – більше ніж у лимонах. Чимало корисних мікроелементів. Список такий, що його важко запам’ятати.

– Плоди можна закладувати, наприклад, робити компоти?

– Безумовно. Я заготовляю і компот, і варення. Пробував цьогоріч навіть настоянку зробити.

– Скільки коштує саджанець?

– У мене – 100 гривень. Садити їх можна в будь-який час, навіть тепер. Я використовую пакетну систему, тобто просто в глині. Можна виростити саджанець із насіння, але за часом це довший процес, а з готового саджанця плодів можна чекати через 4–5 років.

– А зможе, на вашу думку, вирости ківі в гірських районах Закарпаття?

– Не впевнений. Там, де вирощують виноград, приживеться й ківі. Думаю, морози рослина витримає і на Рахівщині чи Міжгірщині. Проблема не в самих холодах, а в тому, що вони там приходять раніше, ніж у низовині, а дозрівання плодів відбувається десь у такий же період, як у пізніх сортів винограду, тобто наприкінці осені. У горах ківі, виходить, просто не встигнуть дозрівати.

– Чи зареєстрували ви свій сорт офіційно?

– Поки що ні, але вже подав документи. Якось не ставив такої мети, однак якщо виходити на промислові обсягице варто зробити – авторські права слід захистити.

– Які, на вашу думку, перспективи в закарпатського ківі?

– Мені здається, що прекрасні. Вони спокійно можуть конкурувати з привізними. Оскільки немає транспортних витрат, плоди будуть дешевші. До того ж, повторюся, екологічно чистіші.

Теги: ківі, біологи, селекціонер, Генріх Стратон

9 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати