Кар’єра без бар’єрів не буває
Практично щорічно з “білокам’яної”, де нині мешкає верховинець, приїжджає з сім’єю на малу батьківщину. Планував візит і на теперішні різдвяні свята, але через скупу на сніг зиму вирішив відпочинок відкласти на щедріше літо. І все-таки я подався у далекі гори, де народився і ріс актор та режисер, на побачення з його матір’ю. У старенькій у зруб хатині на груні, що мов присіла на довгий спочинок, з 73-річною Анастасією Василівною, яка все трудове життя віддала сільському поштовому зв’язку, початкуємо бесіду з спогадів про дитинство сина. За її словами, з-поміж сільських хлопчаків Віктор особливими рисами не виділявся. Був слухняним і працьовитим — косив, дрова колов, навіть корову доїв. До всіх ґаздівських робіт змушувала братися і та обставина, що він, як і сестра-близючка Оксана та старший брат Михайло, жили і виховувалися з малих літ майже при одній ненці. Шлюб з чоловіком Іваном тривав лічені роки і Анастасія Василівна воліє про невдале подружнє життя не згадувати. “Судилося сину народитися артистом”, — каже мати і розповідає про його захоплення з першого класу, коли подався у шкільну і клубну художні самодіяльності. Не лише декламував з сцени вірші та поеми, але й сам писав поетичні рядки. Якось за районного фестивалю народної творчості забажав прочитати власний твір “Моя земля” та цензор — другий секретар райкому партії забракував, безпідставно звинувативши юного аматора-театрала у плагіатстві. Як блід і червонів партфункціонер через два роки, коли без його згоди — сміливе “добро” на виступ дала завідувач райвідділом культури Тамара Карпович — у райцентрівському будинку культури на огляді місцевих талантів Тереля все-таки пафосно рецитував свою душевну поезію, пожинаючи порцію гучних овацій. Знав би тепер кого тоді блокував, то ще й не так осоромився б колишній сановитий чиновник за свій ганебний вчинок.
Вітя-артист — таке по-дружньому сільське прізвисько приклеїли однолітки-друзі — після 8 класів навчання самостійно забажав поступати у Дніпропетровське театральне училище. І за цієї примхи не обійшлося без прикрощів. На цей раз викликав гнів вчителів школи за те, що не міг миритися з тим, що вважав несправедливістю. Дали учню характеристику, м’яко кажучи, без кучерявих слів, а один педагог на дорозі матері не то співчував, не то просторікав, що матиме син нелегку ношу.
Але і без поблажливого рекомендаційного папірця реалізував намір, ставши студентом лялькового відділення. Щоправда, вибір йому потім не сподобався. Просив у матері дозволу вернутися, а та наполягала, аби вчився. Вороттю сприяло запрошення на проводи в армію брата — так і скінчилося першим курсом навчання на ляльковика. Пояснював відтак, що почувався некомфортно серед чужих і старших за віком. Справжні університети Віктора наступили після його строкової служби у війську — ази кіно і театральної науки здобував у Ленінграді та Москві.
Рідна сторона — свята земля
Як магнітом тягне у верховинський край Віктора Терелю, якому вже 46 років і зіграв ролі у 20 кінофільмах, 5 спектаклях, став режисером 3 театральних робіт. Тут дух дитинства, який змусив одягнути акторську мантію, стати слугою Мельпомени. Фанатично манить у Новоселицю, бо навколишні мальовничі гори надихають бути творчим у мистецтві. Торік, сповіщає Анастасія Василівна, ледь все не Закарпаття обколесив, міняючись з дружиною Людою кермом своєї автівки, в салоні якої була і єдина 10-річна доця Настя. Навіщав як родичів, друзів, серед яких особливо цінить земляка Андрія Сербайла, так і поклонявся пам’ятним місцям кровного краю. Невістка — за фахом викладач у столичному медичному університеті, доктор біохімічних наук, предки якої з Житомирщини — так і сказала: “Вітя хоче мені показати і те, що сам ще не бачив”.
З горища стягнув гуню і попросив матусю, щоб вона весь час висіла на стіні дерев’яного будинку. Брат Михайло доповнює, що за відвідин вітцизнини, як правило, Віктор говорить по-нашому, не обмовившись бодай одним російським словом. “Я забув деякі слова місцевої говірки, а він хоч би що”, — каже. До речі, молодший Тереля відмінно знає англійську мову, не кажучи вже і про циганську, із-за якої мав серйозні суперечки з постановниками фільму, бо настоював її ввести в “Кармеліту”. “І узбецькою володіє”, — доплюсовує в актив поліглотства мати.
За приїздів любить нишпорити по смерічках за грибами — на здогад рідні приходить ще одне хобі Віктора. Присутній сільський лікар Петро Запотічний теж пам’ятає його стихію: “Бувало, як мав канікули, з вудицею на рибалку через гори йшов аж у Ялинкуватий або Рожанку” (територія сусідньої Львівської області — авт.).
Старший брат, який мається у білому світі по заробітках, розповів і приємну річ за вояжів. У Ленінградській області, де він будував, була не лише праця, але і відпочинок. Віктор постійно запрошував на спектаклі з своєю участю в Ермітаж або інші санкт-петербурзькі театри, до всього його близько познайомив з корифеєм театрального мистецтва Львом Додіним.
А Анастасія Василівна, з гордістю показуючи сімейні фотоальбоми, у свою чергу виокремлює світлину із зображенням акторського дуету — сина з народним артистом Росії Миколою Лекаревим (у “Кармеліті” грає роль Баро), який з любов’ю і повагою на звороті пише: “Мила Анастасія Василівна! Спасибі Вам за такого сина, як Віктор. Ви виховали справжнього Цигана! Дай Бог Вам здоров’я і всіх благ у житті!”
Достеменно пересвідчуюсь за нашої зустрічі-знайомства: мати бажає бачити сина частіше вдома, ніж на телеекрані.
Украдене циганське щастя?..
Наразі Віктор Тереля несподівано перестав грати роль Лекси у “Кармеліті”. З приводу цього спалахнув галас. Режисер фільму Циплакова у російських ЗМІ пояснювала, що ніби наш верховинець видохнувся і йому потрібен відпочинок (за 2 роки знято майже півтора сотні серій, яких планується під 300). Відома циганська танцівниця театру “Ромен” Ольга (Ляля) Жемчужная встигла вже запропонувати на заміну свого чоловіка — заслуженого артиста Росії Романа Грохольського. Сам Тереля цей кіношний “путч” поки що не коментує — у творчо обдарованого земляка і так по саме горло театральної роботи та й за рукав тягнуть на ролі в інших фільмах. Але протест робить публіка. Лиш на його сайт в Інтернет і хлинув потік прохань повернутися, бо інакше серіал виявиться нікудишнім. Ось деякі цитати. Світлана (Рамла, Ізраїль): “Любимо вас і чекаємо. Вас не замінить ніхто. Ви — єдиний”. Марія Цветкова: “Блискучий серіал!!! Справжній актор!!! Віктор Тереля був кращим у цьому серіалі”. Марія, 22 роки, Кемерово: “Віктор Тереля — найкращий актор, якого я коли-небудь знала. У мене нема слів, щоб передати справлене на мене враження… Коротко кажучи, хоч і є заповідь “не створи собі кумира”, але я все-таки піддамся спокусі!!!” Кіноглядачі майже єдині в думках: Лекса — це шедевр, заради Лекси вони дивляться серіал. Вони настільки закохані у Віктора Терелю, у не згоді з тим, що він грає злодія, радячи, що йому пасує більше роль доброго, а не злого.
Безумовно, поживемо і побачимо на екранах та сцені нашого земляка-актора і режисера ще в багатьох ролях. Бо Тереля, як не кажи, а талант! Одне власне ім’я змушує Віктора досягати професійні перемоги.
З автобіографії актора і режисера Віктора Терелі
Закінчив акторський клас ЛДІТМІК (курс Льва Додіна) і режисерський курс (“Школа драматичного мистецтва” — майстер Анатолій Васильєв). Працював актором у театрі на Таганці в Москві і в Малому драмтеатрі в Санкт-Петербурзі. Фільми, в яких знімався: “Кармеліта. Циганська пристрасть” (роль Лекса), “Криваві кайдани” (Артур Мілечін), “Залізниця” (Варенцов), “Блаженна” (Маняк), “Ліквідація” (Майданський пальчик), “Пером і шпагою” (Фрідріх), “Нишпорка Путілін”, “07-ий міняє курс” (адмірал Краудер), “Контора” (Генріх), “Синдикат” (Східнознавець), “Столипін. Невиучені уроки” (генерал-губернатор Гирс), “Сліпий-2”, “Пани-присяжні” (полковник Дворжинський), “Танцор”, “Агентство” “Золота куля”", “Квітень” (Григорій Лимон), “Ревізор” (Держиморда), “Розкол” (Піп Гапон), “Дюба-дюба” (Григорій), “Під маскою “Чорного кота”.
Спектаклі: “ Старик”, “Тамлет” (Клавдій), “Діалоги Платона” (Сократ), “Брати Карамазови” (Чорт),” “Ідіот” (Рогожин). Театральні роботи в якості режисера: “Вигнанець” (С. Беккет), “Парадокс про актора” (Д. Дідро).
P.S. Автор висловлює вдячність синевирцю Івану Леднею за сприяння автотранспортом у підготовці публікації.
прірва 2010-08-13 / 19:36:00
фуфло
ЮРКО 2010-01-18 / 20:58:00
Поздравляю Наши Закарпатские таланты и талантливых людей, как говорят с Верховины. Знаю про Аржевитина, а теперь и про Вас.
СУПЕР !!!!!!!