В Ужгороді серед школярів і студентів провели конкурс "Якби президентом був я"

Конкурс проводився з метою „активізації громадської активності, виховання патріотизму у школярів і студентства до своєї держави і рідного краю, вироблення здатності державного і стратегічного мислення на основі аналізу проблем у суспільстві, надання юним представникам громади можливості висловити своє бачення вирішення проблем розвитку України”. І дарма дехто з дорослих налаштований скептично і зверхньо до самої ідеї конкурсу та його значення для середовища молоді. Ми за останні п’ять років самі створили ситуацію, коли Україну можна вважати країною з найбільш заполітизованим суспільством серед світової спільноти держав.

І все було б непогано, якби в сукупності дій усіх чинників переважав би рух у напрямку демократизації суспільства і влади. Насправді ж існує загроза, що штучні політизація та навіювання роз’єднаності суспільства на Схід і Захід можуть стати сходинкою для легального формування автократичної влади олігархії під гаслами демократизації, оновлення та навіть порятунку нації. Подібні випадки вже стали класикою для історії, адже той же Гітлер прийшов до влади у Німеччині у 30-ті роки минулого століття на основі виборів. Один з нинішніх кандидатів у Президенти України та ставленик крупної олігархії Арсеній Яценюк, який так не любить приїздити до Ужгорода, вже давно оголосив себе фронтовиком і поборником сильної влади. Влади тих, хто оплачує десятки, якщо не сотні мільйонів доларів на виборчу кампанію?

Шкільні і студентські творчі роботи, написані в найбільш відповідальний і переломний момент новітньої історії України та ще й на тему президентської влади – це свого роду віддзеркалення існуючого нині в країні соціуму і політикуму з усіма нашими кризами й проблемами в очах підростаючого покоління. Того покоління, якому не сьогодні – завтра доведеться жити при президентській владі, яку представлятиме хтось із нинішніх кандидатів.

І найважливішим є те, що школярі і молодь бачать проблеми суспільства такими, якими вони є, здебільшого ігноруючи вплив кривих дзеркал потужних мас-медіа, що належать тим же олігархам. Так чи слід нам зверхньо відноситись до такого бачення?

Восьмикласник Андрій Поліщук із ЗОШ №5 пише у своїй роботі: „Більшість людей говорять, що справа молодих – вчитися, а політика – це справа дорослих. Але з цим погодитись важко, бо саме від суспільної свідомості молодих залежить майбутнє України”. Не завадило б тим політикам, які роками протирають штани на різного роду телевізійних ток-шоу, прогинаючись перед олігархами і викликаючи вже алергію у мільйонів українців, прочитати і таке в роботі цього ужгородського школяра: „Важко не любити свій край, але ще важче любити його таким, яким він є сьогодні. Національно свідомі люди розуміють, як важко зараз у молоді виховувати почуття патріотизму, а без цього почуття не буде й України. Зараз Україна потихеньку розкрадається, розпродається і руйнується. Врятує її лише патріотизм і національна свідомість”.

Чи не в кожній другій конкурсній шкільній роботі йдеться про незгоду з тими аморальними явищами, якими пронизані наше суспільство і влада. І в першу чергу – з корупцією, хабарництвом, деградацією культури, нівелюванням освіти та особи вчителя, цілеспрямованим стримуванням реформ, продажністю судової системи, розгулом криміналітету.

Восьмикласник Іван Копча з тривогою пише у своїй роботі: „Життя в Україні стало достатньо легким лише для тих, хто має гроші. Треба просто знати, як заплатити і кому заплатити – це називається корупцією. Виграти суд, отримати освіту і навіть стати президентом можна за допомогою грошей. Кому потрібні талант, вміння, якщо є гроші?”

Характерним для більшості шкільних робіт є не просто констатація негативних факторів і явищ, а й проектування їх на рівень загальнонаціонального значення. Що часто ладні б „не помічати” найняті олігархами титуловані „експерти” й „аналітики”.

Та написане одинадцятикласницею із ЗОШ №16 Наталією Мушак справедливо звучить вироком нинішній олігархічно-клановій системі, яка впродовж періоду незалежності просто вкрала багатства, створені народом України: „Основу основ економіки держави – стратегічні виробництва – вкрадено. Енергетику – вкрадено. Землю, здебільшого, у неправовий спосіб, вкрадено. У нас вкрадено навіть свободу слова, яка перетворена на зомбування та нав’язування. Головними проблемами нинішньої України є злодійство і корупція. Корупція стала природною ланкою взаємовідносин у цій державі”.

І цей невтішний висновок школярка робить на основі лише доступної інформації, що безумовно є всього-навсього вершиною айсберга.

Юні ужгородці по-різному висловлюють незадоволення нинішньою президентською владою – від несприйняття політики обмивання усіх брудом до більш глибоких оцінок інституту президента.
„Якщо ж бути до кінця чесною, то я не хотіла б стати Президентом! Мені не подобається весь той бруд, яким обмиваються вищі гілки нашої влади” (Вікторія Іванюк, випускниця ЗОШ №15).

„Не важливо, що саме зробить майбутній Президент. Головне, щоб він був людиною з іншим світоглядом, іншими прагненнями і, зрозуміло, - з іншими діями, демократичнішими від тих, що належать нинішній політичній еліті України” (Оксана Кіндрат, учениця ліцею „Лідер”).

Семикласниця Ольга Стефанець, що навчається в авторському навчально-виховному комплексі, вже має цілком правильно сформоване гендерне бачення: „У суспільстві, яке значною мірою є „чоловічим”, представницям слабкої статі нелегко вибороти „місце під сонцем”. Але я впевнена, що чимало жінок, як і в далекому минулому княгиня Ольга, гідні та здатні демонструвати сильну волю, гострий розум, міцний характер – якості, які нині так необхідні українському суспільству”.

Тим не менше, результати шкільного і студентського конкурсу „Якби президентом був я” засвідчили: майбутній Президент України, цілком імовірно, нині ще сидить за партою в місті Ужгороді. І завдяки праці ужгородських вчителів і професорів формує свій новий світогляд на основі світових і європейських демократичних і моральних цінностей.

До такого висновку підштовхують надзвичайно цікаві пропозиції і думки, висловлені ужгородськими школярами і студентами в своїх конкурсних роботах задля вирішення багатьох проблем українського суспільства і влади. Ці пропозиції варті окремої публікації.

Теги: конкурс, президент, влада, суспільство

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати