Закарпатський Перечин: чи є життя в оцті?

Реторта Перечинського лісохімкомбінату. Помітний викид парогазової суміші

Перечинський лісохімічний комбінат знаходиться на півночі Закарпаття. Заснований він був ще в 1893 році австро-угорською компанією, і, як й інші лісохімічні підприємства, робив деревне вугілля, ацетон, метиловий спирт, оцтову кислоту й т.ін. Попит на таку продукцію майже все минуле століття був високим, тому комбінат працював безперебійно, не зупиняючись навіть під час Другої світової війни.

З 1993 по 1997 рік через розвал СРСР й економічну кризу, що наступила з ним, комбінат майже зупинився. У 1998 році більшість його акцій викупило науково-виробниче підприємство "Поліпром" (Дніпропетровськ), яке відновило виробництво. Уже в 2006 році комбінат виробляв 13482,5 тонн карбамідо-формальдегідних смол, 18297,9 тонн етілацетату, 19833,2 тонн деревного вугілля. Сьогодні продукція комбінату експортується до 18 країн миру, у тому числі, до Австрії, Білорусі, Бельгії, Німеччини, Іспанії, Італії, Латвії, Молдови, Росії, Словаччини, Франції, Чехії й Югославії.

На жаль, відроджувався комбінат із серйозними порушеннями екологічних і санітарних норм. Так, в 2004 році будівництво 2 черги цеху із виробництва деревного вугілля (другої реторти) було почато без позитивного висновку державної екологічної експертизи, а ділянка для розміщення цеху була обрана без дотримання санітарної зони. Через відсутність висновку екологічної експертизи екологічна інспекція призупинила будівельні роботи. Але незабаром позитивний висновок був отриманий, а будівництво відновлене на тій же самій ділянці (хоча санітарна зона завдяки цьому не з’явилася).

^{Вугільний пил, що випав за одну ніч (лежить на поліетилені)}

Слідом за порушенням екологічних норм логічно було очікувати забруднення навколишнього середовища. Воно й відбулося. За словами лідера перечинської ініціативної групи, хіміка за фахом, В. Іваника, за часів СРСР викидів практично не було, зараз вони відбуваються кожні 10 хвилин. Така ситуація може бути пов'язана зі зміною виробничих пріоритетів комбінату. Лісохімічну продукцію можна розділити на дві частини: деревне вугілля й інша органіка. І, якщо при СРСР комбінат орієнтувався на виробництво "іншої органіки", зараз пріоритети змістилися на деревне вугілля. Інші ж органічні сполуки попитом не користуються, чому й перейшли до категорії відходів.

За інформацією ініціативної групи, комбінат щодоби викидає парогазову суміш, що складається з оцтової кислоти (обсяг - близько 2 т на добу), метанолу, мурашиної кислоти, ацетону й фенолів. Крім цього, у нічний час при вакуумізації мочевино-формальдегідної смоли (добове виробництво становить 40 т) в атмосферу викидається близько 2,7 т мурашиного альдегіду. До 90% викидів відбувається вночі. "Фахівці, які раніше працювали на комбінаті, стверджують, що для зменшення викидів паро-газів їх варто спалювати. Проте, у силу технічних проблем спалюється не більше 50% паро-газів".

Тепер під час атмосферних опадів люди в Перечині задихаються. А. Іваник (брат В. Іваника): "у березні 2005 року я потрапив під дощ. Це був чистий оцет, а не дощ. Почав задихатися, а очі стало сильно щипати, пекти, потім цілу ніч був нестерпний біль, до того ще й голова розболілася, на що ніколи скаржився. Я пішов до районного окуліста. Доктор дав напрямок на операцію. З лівого ока видалили штучний кришталик, - тепер його зір нульовий, а, щоб бачити правим оком, доводитися носити окуляри +6".

До речі, цього року комбінат своєрідно поздоровив місцевих жителів з Різдвом: уже 6 січня в оцтовій хмарі було важко дихати.

Із заяв ініціативної групи: "останні три роки практично не плодоносять фруктові дерева, обсипаються не тільки квітки, але й зав'язі плодів, листя навіть на лісових деревах скручується й обсипається, чорніє листя картоплі; помідори й огірки хворіють внаслідок випадання кислотних дощів", "усередині літа 2004 року ліс між селами Зарічево та Дубриничі пожовтів".

Тепер про скиди комбінату: "Відходи виробництва лісохімкомбінату скидаються в ріку Уж без належної фільтрації. У спекотну погоду вода в річці віддає хімікатами, поблизу стоків у ріці навіть риба гине, а дно вкрите слизистою масою". А з Ужа п'ють воду і Перечин, і Ужгород.

^{Стоки Перечинського лісохімкомбінату}

"Протягом останніх декількох років, з часу запуску другої реторти, у Перечині різко зросла смертність, причому не тільки серед людей старше 70 або 80 років. Хоча місто й невелике - у ньому живе більше 7 тисяч чоловік, - але майже щодня кого-небудь ховають. Торік по вулиці Толстого вмерло четверо людей у віці від 22 до 52 років зі страшними діагнозами: рак, цироз печінки, туберкульоз".

"Сімейний лікар Еліна Анталовська констатує, що "викиди в повітря призводять до того, що отруйні речовини осідають на ґрунт, воду, рослини і таким чином потрапляють в організм тварини і людини. Найболючіше шкідливий вплив відчувається вагітними жінками, що нерідко призводить до внутрішньо-утробної смерті плоду, викликає вроджені вади новонароджених, також є підвищений ризик смертності немовлят до року. Дихаючи забрудненим повітрям, у дорослих підвищується ризик хронічних захворювань дихальної, травної, ендокринної та серцево-судинної систем, частішають алергічні хвороби, гостра ниркова недостатність, діабет та злоякісні утворення в організмі".

І щодо заготівлі сировини для комбінату виникають небезпідставні підозри: "Нас хвилює масова вирубка лісів, що ведеться з порушенням екологічних норм, а, виходить, істотно впливає на екологічний стан у Перечинському районі: висихають лісові джерела, колодязі, падає рівень води в річці Уж".

По таких заявах перечинців екологічна інспекція кілька разів перевіряла діяльність лісохімічного комбінату, причому в 2005 році - за дорученням Прем'єр-міністра. І їхня позиція в цілому така: "Виробництво оцтової кислоти з часу створення ВАТ "Перечинський лісохімічний комбінат" припинено. Оцтова кислота використовується, як сировина, у виробництві етилацетату. Основними джерелами викидів парів оцтової кислоти в атмосферне повітря є горловини залізничних цистерн при їх вивантаженні, "дихальні" клапани ємностей при зберіганні оцтової кислоти, періодичні залпові викиди з верхніх затворів реторт при їх завантаженні. Під час проведення перевірки запахів парів оцтової кислоти на території міста Перечин як і на території комбінату не відчувалося". Отож, на думку офіційних "екологів", викиди незначні і є наслідком дрібних порушень технології.

Комбінат, полемізуючи в мас-медіа з опонентами, взагалі оперує сміховинними аргументами: "кислотні дощі не можуть бути побічним продуктом Перечинського лісохімічного комбінату з тієї причини, що кислотні хмари утворюються не в нас, а в Німеччині, Франції або Росії й випадають у нас залежно від того, звідки дує вітер". Тобто, цього не може бути тому, що цього не може бути ніколи!

Теги: Перечинський лісохімкомбінат, стоки, викиди, лісохімічний, екологічний

17 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати