Різдвяне послання Високопреосвященного Марка, архієпископа Хустського і Виноградівського

"І сказав їм Ангел: не бійтесь, я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям… і відразу з’явилося з Ангелом численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління"

(Лк. 2. 10, 13-14).

Явлення в світ Христа Спасителя було торжественно оспівано не лише Ангелами. Ця ангельська пісня була почута і людським слухом. Преподобний Роман Сладкоспівець, складаючи духовний гімн Рождеству Христовому, богодухновенно провозвістив: "Дева днесь Пресущественного рождает и земля вертеп Неприступному приносит. Ангели с пастырьми славословят, волхви же со звездою путешествуют: нас бо ради родися Отроча младо, Превечный Бог" (Кондак Рождеству Христовому).

Інший богодухновенний піснеспівець в стихирі на "Господи воззвах" в празник Навечерія Різдва Христового говорить, що все творіння принесло дарунок Богу: "Небо – зірку; Ангели – спів; пастухи – чудо (тобто щире благоговіння, віру і радість); волхви – дарунки; навіть земля, і та принесла в дарунок вертеп, а пустиня - ясла. А що ми принесли?! - питає дальше піснеспівець, - і сам же ж і відповідає за всіх нас: а ми, - подарували Діву".

Нині і ми, наслідуючи древнім мудрецям-волхвам та простим пастухам, приходячи до вертепу, де народився Богомладенець Христос, повинні б спитати себе: а що ми принесемо до ясел, які прийняли нині Невмістимого Бога?

Нехай же ж основним нашим подарунком, який ми, жертовно можемо принести до Віфлеємських ясел, буде любов – палка та незгасаюча любов і до Господа Бога і один до одного. Нехай заповідь Христова "Любіть один одного" (Ін.13.34; 15.12,17) стане для кожного із нас повсякчасним правилом, бо по тому і впізнають нас, що ми учні Христові, якщо буде між нами любов (Ін.13.35).

Другим нашим подарунком, який ми, жертовно можемо принести до Віфлеємських ясел, нехай буде тверда, непохитна і жива наша віра. Якщо перший дарунок, дарунок любові, потребує від кожного з нас жертовності та самозречення, то дар віри приноситься нами жертвою абсолютної самовідданості в руки Божі.

Таких прикладів твердої і непохитної віри на всесильну поміч Божу є надзвичайно багато. І взірцем віри являється не лише віра патріарха Авраама та Пресвятої Богородиці. Для кожного із нас яскравим прикладом віри в Бога являється і віра мудреців-волхвів і віра простих Віфлеємських пастухів. Не випадково, принести свої дарунки Новонародженому Богомладенцю Христу сподобились спочатку прості Віфлеємські пастухи, а вже потім вчені волхви. Тим самим Господь ще і ще раз стверджує, що "Жертва Богу – дух сокрушен: сердце сокрушенно и смиренно Бог не уничижит" (Пс.50). А тому, якщо Господь прийняв цей дар віри як від вчених так і від не книжних – то прийме Він його і від кожного з нас, якщо ця віра буде щирою.

Господу не потрібні ні наша гордість, ні наші матеріальні досягнення, ані навіть наша земна слава. Християнська віра – це не світогляд і не дипломи чи ордени. Християнська віра – це життя по Євангелію. І потрібно жити так, як вчить нас Євангеліє, а інакше кожне наше слово буде неправдивим. Сумним доріканням стануть для нас як наші суєтні помисли так і наше стремління возвиситись один перед одним.

Сьогодні, хоч і не зовсім вільно, але ми дійсно маємо можливість не лише сповідувати, але і проголошувати свою віру. І ми повинні бути в цій епосі сповідниками, сповідуючи Православну віру – віру в Бога, не лише вустами, не лише хитрословесною, а інколи і пустою проповіддю, - але сповідувати її життям своїм.

Ми повинні бути такими християнами, споглядаючи на яких, кожен із оточуючих нас, повинен би задатись питанням: "Звідкіля в цій людині ця велич духу?! Звідкіль в ньому сили так жити, так яскраво світити для інших?!"

І, якщо ми станемо для своїх сучасників живим запитанням звідки в нас сила духу, віри, життя і любові – ми зможемо відповісти: "Христос - моя сила, Бог і Господь" . Амінь.

Марк , архієпископ Хустський і Виноградівський

Теги: різдвяний, Марк,

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати