Спекулянти продають квитки до Ужгорода за 300 гривень

Вечір привокзальної площі Києва. Мокра холодна каша під ногами не заважає вокзальним ділкам різної спеціалізації хлюпати замерзлими ногами і пропонувати: хто таксі, хто квартиру. Можливо, десь, у недоступному для світла ліхтарів місці, очікують свого "клієнта" лохотронщики або видивляються жертви дівчата-клофелінщиці. Звичайне вокзальне життя, склад якого правоохоронці не можуть порушити не одне десятиліття.

Але є окрема бригада спекулянтів-"бариг", які є доречними, якщо в касах немає необхідного квитка. За винагороду вони вирішують такі питання. Ось тільки квитків найчастіше немає, якраз завдяки масовій скупці цими ж спритними "бізнесменами". Такій касті не доводитися місити неприбраний сніг біля вокзалу. Вони знаходять свого клієнта прямо в залі з касами. Коло їхнього інтересу – люди, які не поклопоталися про квиток за півтора-два тижні. Адже під час святкового дефіциту вже за тиждень придбати його звичайним шляхом практично неможливо.

"Здрастуйте, а яким чином я можу виїхати до Ужгороду 30 грудня", - запитую касирку за скляною перегородкою. "О, вам пощастило, є ще декілька квитків на додатковий потяг. Бічні плацкарти за ціною близько 90 гривень", - відповідає співробітниця залізниці. Її здивуванню не було кінця, коли я відмовився, посилаючись на те, що потяг, який відправляється близько півночі, мені не підходить. "Іншого не буде", - співчутливо нагадала касирка.

Маятися і тинятися по касовому залу довелося недовго. Двоє чоловіків, років за сорок, самі запропонували свої послуги. Один – в потертій куртці і кепці, з швидко бігаючими очима, уникав прямих поглядів і постійно оглядався. Другий, більший, одягнений майже так само, вдивлявся в мене, але говорив менше. Вони не ховалися і почувалися на своїй території.

"Так, мені потрібно три квитки до Ужгорода на 30 число, але тільки не пізні потяги", - в дні дефіциту вимовити таку фразу, напевно, нахабство. "Та без проблем, - відповів той, що нижчий. - 300 гривень за квиток, і питання вирішене". "А квитки у вас вже з собою?", - запитав я, хоча ні сумки, ні теки у них не побачив. "Ви вирішуйте, давайте гроші і будуть вам квитки", - резюмував спекулянт. Вони проводжали мене поглядами, поки я не покинув приміщення.

Спекулятивна цинічність

Десятки додаткових потягів, які "Укрзалізниця" додала до Нового року, трохи розрядили обстановку. Але і додали прибутку спекулянтам, оскільки триста гривень – максимум, за який пасажири, що зневірилися, згодні зі скрипом придбати квиток. Більше цієї суми - дешевше буде їхати своїм комфортабельним автомобілем.

Спекулянти ні від кого не приховуються. Наряди міліції, патрулювання яких у передноворічний час підсилили, здавалося б, не звертають на них ніякої уваги. "З грудня лінійне управління на Південно-Західній залізниці МВС України підсилить патрулювання на залізничному вокзалі Києва з метою припинення спроб спекуляції квитками", - повідомив начальник Управління МВС на Південно-Західній залізниці генерал-майор міліції Павло Гуцол.

Але, очевидно, подібні заходи не дали ніякого результату. А справді, чого боятися, час не радянський, за спекуляцію "цифру" вже ніхто "не припаяє", та й у міліціонерів зарплати знаходяться на досить низькому рівні. Адже спекулянти підвищують ціну на 300%.

Масла у вогонь підливають і турфірми, які бронюють або скуповують квитки в перший час після їх надходження до продажу. Адже в умовах кризи люди почали відмовлятися від закордонних авіаперельотів, вважаючи за краще доїжджати до кордону потягом і продовжувати шлях за допомогою автобуса. Економія доларів у 300. "Щоб поїхати додому в Запоріжжя на Новий рік, мені довелося купувати квиток за три тижні, і це був уже додатковий потяг, - скаржиться студентка-художниця Тетяна. – І хто не встиг – той запізнився. Звичайно, залишається ще варіант з пересадкою в іншому місті на маршрутку, або прямий автобус. Але це украй незручно".

Квитки від Бабая

І хоч офіційна причина, чому міліція на вокзалі закриває очі на діяльність "бариг"-спекулянтів, неясна, але близько місяця тому було арештовано людину, яка, можливо, кришує весь нелегальний бізнес на вокзалі. Його називають Бабай, і, на думку слідства, є всі шанси заховати цього кримінального авторитету за грати.

Примітно, що Бабай починав свій шлях на вокзалі саме як керівник групи "білетників". Далі, йому нібито почали підкорятися продавці, перевізники, таксисти, лохотронщики і всі, хто так чи інакше намагався заробити на вокзалі в Києві. З чуток, він жив у мармуровому палаці і любив читати журналістські публікації про власну персону.

Невідомо, чи розпадеться "вокзальна імперія Бабая", але у будь-якому випадку, доки залізничники і правоохоронні органи не візьмуться за вирішення проблеми спекуляції на святкових дефіцитах квитків, громадяни і далі штовхатимуться в чергах біля кас, платитимуть утридорога і піклуватимуться про своє дозвілля як мінімум за місяць.

Теги: Ужгород, залізна дорога, поїзд, квитки

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати