Як відомо, Герб Закарпаття було прийнято ще в 1991 році. Обласна рада ІІ, ІІІ, ІУ скликань підходили до вирішення питання про Прапор Закарпаття - єдиного регіону в Україні, що не мав його, але не змогла вийти на консолідоване рішення. Натомість, завдяки наполегливості і послідовності депутатів це вдалося зробити обласній раді V скликання. Для цього були проведені науково-практична конференція, „круглий стіл” за участю вчених, громадсько-культурних і політичних діячів, конкурс на кращий проект Прапору Закарпаття і т.д. У цьому році, 27 лютого, на пленарному засіданні 23 сесії облради депутати затвердили синьо-жовте знамено із гербом Закарпаття у верхньому лівому кутку. Він зрозумілий, прийнятний для всього багатонаціонального населення краю.
На цій же сесії було прийнято рішення про проведення конкурсу на кращий проект Гімну Закарпаття. З цією метою створено конкурсно -експертну комісію, до складу якої увійшли науковці, письменники, громадсько-культурні діячі. Очолив комісію заступник голови облради Василь Брензович. Для широкого залучення творчих сил до написання текстової частини гімну, проведено „круглий стіл”: „Гімн Закарпаття: історія, традиції, сучасність”. Голова облради Михайло Кічковський зустрівся із поетами - членами Національної спілки письменників України з метою їх активної участі у творчому конкурсі.
В конкурсно-експерту комісію надійшло понад 100 творів від професійних та самодіяльних авторів. Комісія, згідно з Положенням про конкурс, розглянула також подані кращі зразки поетів попередніх поколінь.
У результаті було відібрано вірш відомого поета , основоположника української літератури у Закарпатті, одного із сподвижників Августина Волошина – Василя Гренджі-Донського „Тобі, рідний краю!” Цей твір, як текстову частину гімну, було обговорено в постійних комісіях і проект рішення щодо його затвердження було запропоновано на розгляд депутатів облради. Однак, на черговій 26 сесії Закарпатської обласної ради, депутати відхилили внесення питання в порядок денний, щоб ще і ще раз попрацювати над текстом, аби він, як і Прапор, став достойним символом Закарпатської області.
Та на початку пленарного засідання 27 сесії облради, яка відбулася 22 грудня ц.р., депутат Євген Жупан несподівано вніс пропозицію повернутися до цього питання і в якості гімну Закарпаття схвалити твір Олександра Духновича „Подкарпатськії русини…”, що на початку минулого століття був офіційним гімном краю.
Після гострих тривалих дискусій, депутати все ж таки підтримали його пропозицію 46 голосами із 79 присутніх на засіданні, ухваливши цей текст і мелодію до нього, як Гімн Закарпатської області.
– Як це сталося? З цим запитанням ми звернулися до голови облради Михайла Кічковського. Ось що він розповів.
– Уже з перших хвилин відкриття пленарного засідання депутат Євген Жупан запропонував до взятого за основу порядку денного сесії включити питання щодо прийняття гімну Закарпаття в порядок денний. Я ж, як головуючий¸ висловився проти розгляду такого важливого питання в поспішній формі, закликав до виваженості та відповідальності за прийняття такого рішення. Адже гімн – це одна із найголовніших символік громади. Приймати його, не обговоривши текст та музику на засіданнях діючої конкурсної комісії, постійних депутатських комісій, президії облради, несправедливо, неетично по відношенню до всіх жителів нашого багатонаціонального краю. Однак у відповідності до регламенту роботи обласної ради я виніс на голосування дану пропозицію.За підтримки 58 депутатів із 79 присутніх це питання було включено до порядку денного.
Я також поставив на голосування пропозицію про поіменне голосування, як це мало місце при прийнятті Прапора Закарпатської області.Тоді із 78 депутатів, які взяли участь у голосуванні, 74 були за поіменне голосування. І стількома ж голосами схвалено рішення.
На цей раз дану пропозицію підтримали тільки 9 депутатів.
– Даний факт, хочу вам сказати, викликав запитання у багатьох наших читачів. Вони не розуміють, чому більшість депутатів вирішили свою позицію заховати за муром таємного голосування?
– Це, з рештою, їхнє право. Воно передбачено законодавством.
– Деякі засоби масової інформації та представники політичних сил прийняття даного тексту гімну розцінили як підтримку обласною радою проявів сепаратизму. Що б ви сказали на це?
– Я категорично проти таких обвинувачень. Адже кожен депутат обласної ради, вступаючи у свої повноваження, присягав на вірність Україні, своєму рідному краю. І протягом каденції своєю повсякденною працею підтверджував це як на депутатській ниві, так і своєю професійною діяльністю. Згадаймо лише, яку активну участь обласна рада взяла у відзначенні 70-річчя Карпатської україни. Днів соборності України.
– Рішення прийнято. А що далі?
– Так, рішення прийнято. І таких рішень що приймалися з перевагою в один голос та набували чинності, чимало.
Що стосується даного рішення, то ситуація ускладнюється тим, що на другий же день після сесії один із депутатів, який стверджує, що голосував за прийняття даного рішення, подав офіційну заяву про відкликання свого голосу.
Це – перше. Друге, мені подано офіційного листа від правоохоронних органів про факти того, що в ході 27 сесії обласної ради зафіксовано, що за окремих депутатів голосували інші, в тому числі особи, які не є депутатами облради.
Таким чином, це створюється неординарна ситуація.
У зв’язку з цим я ініціював засідання президії обласної ради, яке відбулося у четвер. Скажу щиро, що і тут думки щодо ситуації, яка склалася, були різними, як і на сесії. Члени президії, насамперед, рішуче відкинули обвинувачення про будь-яку підтримку радою проявів сепаратизму. Крім того, більшість зійшлася на тому, що додаткове вивчення і повторний його розгляд на сесії могли б внести чітку ясність.