Василь Лендєл: "70 відсотків випускників хімічного факультету УжНУ знаходять собі роботу по спеціальності"

Пройшовши довгий шлях науковця та керівника, Василь Георгійович зумів чимало досягти в науці, створити міцний і високопрофесійний колектив. Він є спеціалістом високої кваліфікації в галузі експериментальної органічної хімії, автор 122 наукових праць, семи винаходів. Під його керівництвом були захищені дві кандидатські дисертації. Нагороджений знаками "Відмінник освіти України", Подякою Президента України, численними державними подяками та грамотами. Василь Лендєл продовжує свою плідну наукову діяльність, а також прикладає усіх зусиль для розвитку факультету, у планах якого – відкриття нової спеціальності "товарознавство", по професійному спрямуванні "Товарознавство та експертиза в митній справі". Вже у наступному році буде оголошено набір студентів на нову спеціальність. Про це та інше – у розмові з Василем Георгійовичем.

— Василю Георгійовичу, як наразі живеться факультетові?

— Якщо брати до уваги матеріальну базу хімічного факультету, то за останні роки ми якогось її суттєвого покращення не досягли, тобто якогось цінного приладу тощо не закупили, так як це потребує значних витрат. Раніше від Міністерства освіти і науки висловлювалась ідея об’єднати вузи для створення на базі цих вузів крупних науково-навчальних центрів, та на жаль, все це -- поки що в проектах. Але відомо, що спеціальність вимагає більше коштів для навчання, ніж якась інша. Якщо ти гуманітарій, маєш крейду, дошку, стіл, стільці, комп’ютери, бібліотеку – все, необхідним для засвоєння знань ти забезпечений. Але нам, хімікам, цього мало, нам потрібні реактиви, лабораторії, витяжні системи, треба знати, куди виливати реактиви, тому що просто у раковину його не виллєш. До того ж наш факультет, окрім хіміків, обслуговує ще сім факультетів, у нас лабораторні заняття проходять медики, стоматологи, біологи, інженери, фізики. До прикладу, такого розчинника як етилового спирту, для лабораторних робіт на факультеті треба 25-30 літрів щомісяця. Добре, що ректорат йде нам у цьому питанні назустріч. Ректор мені у таких випадках каже, мовляв, добре, не купимо зайві два комп’ютери, закупимо реактиви. Ось, у мене на столі лежать рахунки на реактиви. Без реактивів, без експериментів – як навчати студентів? Вивчати хімію без досліджень неможливо.

— Чи затребувана нині спеціальність хіміка?

— Сьогодні ця спеціальність особливо затребувана, це стосується і екологів, і хіміків. До мене часто приходять керівники і просять спеціалістів на підприємства, в управління екології тощо. Наприклад, з Перечинського лісохімкомбінату ми отримуємо конкретні замовлення на спеціалістів. Ми з ними домовилися, що вони нам кажуть, в яких галузях їм потрібні спеціалісти, і ми, відповідно до їхніх потреб, будемо вводити додаткові курси для підготовки спеціалістів. Взагалі, 70 відсотків наших випускників знаходять собі роботу по своїй спеціальності, інші 30 – йдуть до аспірантури або створюють родини (вагітні мами тощо). Нині готуємось до введення на факультеті нової спеціальності на факультеті "товарознавство", вже у наступному році наберемо на цю спеціальність студентів, які зможуть отримати цю професію вдома, не виїжджаючи за межі області.

— Ви вже досить довго очолюєте факультет, маєте значну підтримку серед колег?

— Якщо декана не підтримують, він не буде деканом. Вперше мене обирали на посаду декана збори трудового колективу. Там були і викладачі, і співробітники, і студенти. Вдруге мене обирала Вчена рада факультету, тоді вже було менше людей. Але голосування таємне, і вперше, і вдруге мене обрали одноголосно, тобто підтримка є однозначно. Без підтримки колективу мені було б важко працювати, ким би ти не був. Тому що у роботі бувають всякі ситуації, особливо тепер, коли ми економічно не сильні, і ідеологія не найвищому рівні. Тепер важче тримати дисципліну і керувати, це стосується у першу чергу студентів. До прикладу, коли ми дозволили студентське самоврядування у студентських гуртожитках, це обернулося у повну відсутність дисципліни, тому довелося знову повернути чергування у гуртожитках викладачів тощо. Але хочу зазначити, що наші студенти – досить толерантні та розважливі, можливо, дається взнаки спеціальність. Хімія вимагає вдумливості, тут потрібно тричі подумати, перш ніж щось зробити, це вчить і в житті бути вдумливим.

— Ви є розважливий керівник?

— З одного боку мені вдалося створити сильний науковий колектив, усі наші викладачі – доктори та кандидати наук, усі – випускники нашого факультету. З іншого боку, студенти завжди прислухаються до нашої думки, думки викладачів та керівництва, з громадським деканом працюємо в унісон. Я взагалі не маю проблем з порозумінням зі студентами, я завжди підтримую їхні ідеї. Наприклад, три роки тому ми започаткували кубок декана по футболу, який щороку проводимо перед 8 березням, тобто, присвячуємо цей кубок жінкам. Наш факультет займає друге-третє місце по успішності серед інших факультетів університету, третє-четверте місце займаємо по спорту серед університету. Я вважаю, що це досягнення не лише студентів, а й викладачів, адже студентів часто треба зорганізувати. Хочу додати, що жоден конфлікт, непорозуміння чи непередбачувана ситуація, яка траплялася на факультеті, не виходила за його рамки. Усе вирішувалося одразу, на місці. Згадую, коли мене вдруге обирали на декана, покійний ректор Василь Сливка однозначно підтримав мою кандидатуру. Його пояснення своєї позиції було таке: "З того часу, поки він декан, скарг з факультету немає ніяких. Це означає, що кроки декана і його колег продумані та розважливі".

— Як складається співпраця з нинішнім ректором?

— Микола Миколайович – більш ліберальний ректор. Він більше дозволяє деканові самостійності, ніж це робили його попередники. Микола Миколайович каже так - ти декан, ти керуй, а коли будеш робити щось не те, і я буду про це знати, я тебе підправлю. Він і в кадровому питанні нас підтримує, і допомагає нам з покращенням матеріальної бази, як я вже казав.

— Ви цими днями святкуєте 60-річчя. Маєте наукові та професійні плани на майбутнє?

— Наука ніколи не закінчується. Не можна казати, що ось це я зробив, а далі вже нічого робити не буду. Так, мені вже виповнилося 60 років, але життя не закінчилося, і наука буде продовжуватися, і книги будуть видаватися. Поки буде здоров’я, до тих пір буду працювати. Людство потребує нових лікарських препаратів, нових пестицидів, інших речовин – все це треба робити, вдосконалювати, при чому робити це все з точки зору екологічної нешкідливості. Тому життя, так само і в хіміків, не закінчується. У світі сотні тисяч органічних речовин, у які ми робимо свій вклад. Цього року наш факультет чекає на патенти на винаходи трьох нових речовин, таких патентів на факультеті немало.

— Родина вас підтримує?

— Те, чого я досяг, без родини би не було. Зранку я хочу йти на роботу, бо я знаю, що принесу користь на роботі, і я хочу йти додому, бо я знаю, що мене там на мене чекають. Маю порозуміння на роботі, маю порозуміння і в родині. Тому своїм життям я задоволений і змінювати нічого б не хотів. У мене кожен день зранку до пізнього вечора розписаний, я встигаю і робочі справи вирішити, і з колегами, друзями зустрітися. Ось маю у сумці патент, котрий треба вичитати, може встигну сьогодні, а може – вже завтра. І так щодня, допізна.

Теги: УжНУ, хімічний, випускники, реактиви

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати