Закарпатська Україна вшанувала 100-річчя Зореслава

 

Севастіян Сабол народився 7 грудня 1909 року в Пряшеві. Мати – словачка-римокатоличка; батько – словацькомовний руснак-грекокатолик. В монахи Севастіян постригся на Чернечій горі в Мукачеві 1924 року. Український національний гарт здобув у василіянських монастирях Галичини (Крехів, Лаврів, Добромиль). Вищу теологічну освіту – в Римі (1931-34). Після висвячення став професором теології в богословській семінарії в Ужгороді та редактором журналів „Благовісник” та „Місіонер”. Видав дві поетичні збірки виняткової художньої майстерності („Зі серцем у руках”, 1933 та „Сонце й блакить”, 1936). В 1938-39 роках був капелянином (священиком) Карпатської Січі в Хусті. В березні 1939 року угорська влада депортувала його із карпатської України в Словаччину, де він заснував чотири українські монастирі і став провінціяльним настоятелем василіян у Словаччині. В 1949 році, уникаючи репресіям комуністичної влади (яка у відсутності засудила його на довічне ув’язнення) він ілегально емігрував у Рим, де в Папському Григоріянському університеті за дисертацію про Мелетія Смотрицького здобув звання доктора теології. На початку 50-х років натривало переселився в США. Там видав третю поетичну збірку („З ранніх весен”, 1963) та кілька науково-популярних книжок, з яких найвизначнішими є „Католицтво і православ’я” (1955), „Від Угорської Русі до Карпатської України” (1956) та „Голгота Греко-католицької церкви в Чехословаччині (1978). Умер 19 лютого 2003 року в Детройті. 

 

 

 Для відзначення сторіччя від дня народження цього непересічного діяча української культури ужгородське видавництво „Ґражда” за підтримки Крайової округи Пласту та Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти 10 грудня 2009 року влаштувало міжнародну наукову конференцію на тему „о. Севастіян Сабол, ЧСВВ, Зореслав: століття української духовності”. Конференція проходила в рекреаційному осередку „Богольвар” в с. Анталівці під Ужгородом.

 

Відкрив її голова оргкомітету Іван Ребрик, а від імені єпископа Мілана Шашика (який знаходився в Римі) поблагословив о. Петро Береш – директор єпископської канцелярії. Після спільної молитви учасники із відеозапису прослухали зворушливе „Слово з Вічності” благопокійного єпископа Івана Марґітича.

 

Робоче засідання конференції розпочала Наталія Ребрик узагальнюючою доповіддю про життя і творчість поета. Його внесок в чеську і словацьку культуру освітлив Івана Яцканин із Пряшева. Автор цих рядків розповів про перебування Зореслава у Пряшеві 1989-90 роках та свої взаємини з ним. Окремі сегменти літературної творчості Зореслава проаналізували закарпатські дослідники його доробку: Наталія Вигодованець, Надія Ференц, Тамара Розумик, Юлія Юсип-Якимович, Петро Мідянка та Василь Горват. Певним вступом до цього блоку виступаючих була доповідь професора Львівського університету Любомира Сеника про символ сонця в поезії Зореслава. Олег Баган з Дрогобича розглянув відгуки вісниківського неоромантизму у творчості Зореслава. Сергій Федака зачитав власного вірша, присвяченого добі державотворення Карпатської України.

 

Ужгородські історики Роман Офіцінський та Володимир Фенич детально зупинилися на питанні про внесок С. Сабола-Зореслава у висвітлення процесу ліквідації Греко-католицької церкви в Україні, Чехо-Словаччині, Польщі та Румунії, а Андрій Ребрик – про його внесок у розвиток Пласту на Закарпатті.

 

 

Цікавою була доповідь учительки Любові Мандриченко про вивчення творчості Зореслава в загальноосвітній школі. Цій темі вона присвятила окрему книжку.

 

Михайло Приймич свою натхненну доповідь "Сакральне мистецтво як свідчення культурних орієнтирів населення Закарпаття" проілюстрував виставкою великоформатних кольорових фотографій ікон та дерев’яних церков – цих шедеврів народного мистецтва.

 

Шкода, що в конференції з-за непередбачених перешкод не змогла взяти участь делегація русинських науковців Сербії: Юліян Тамаш та Янка Рамача, які свою участь заздалегідь підтвердили. Не приїхали ні Наталія Імре-Коляджин з Будапешта, Любиця Бабота з Пряшева та Тарас Салига зі Львова, а також Любомир Белей, Лідія Голомб та Марія Козак з Ужгорода – доповіді яких теж були залучені у програму.

 

Головний ініціатор конференції Іван Ребрик, підсумовуючи результати конференції, розповів про видавання літературної, наукової та теологічної спадщини Зореслава в Україні. Видавництво „Ґражда”, яке він очолює, вже приступило до видання зібраних творів Зореслава у сімох томах. Дві книжки із запланованого семитомника (поезії „Бог і Україна” та наукова праця „Католицтво і православ’я”) в упорядкуванні Наталії Ребрик вийшли друком якраз до сторіччя з дня народження Зореслава. Кожен з учасників конференції одержав ці книжки в подарунок. Дальші томи знаходяться в процесі виробництва.

 

Конференція була бездоганною в кожному відношенні. Її значення зросте після видання збірника матеріалів конференції. В резолюції конференції наголошувалася потреба ініціювати створення Фонду досліджень духовної культури Закарпаття з подальшим створенням відповідного центру, сприяти дослідженню спадщини Зореслава у вузах та наукових центрах України, сприяти вивченню творчості Зореслава в загальноосвітніх школах, створити подібні конференції регулярними, залучивши до них науковців усієї України та української діяспори, назвати іменем Зореслава вулиці, школи та заклади культури тощо.

 

Міжнародна конференція „Століття української духовності” була достойним вшануванням людини, яка всі сили віддала національному і духовному відродженню найзахіднішої групи українського народу.