З 2005 року "Сільські вісті" тричі (12 квітня, 20 вересня та 3 листопада) били на сполох: треба вивезти з екологічної перлини нашої держави - Закарпаття - небезпечні токсичні відходи - так званий "премікс", злочинним шляхом завезений з Угорщини фірмою "Озон". З цього приводу ухвалювали рішення найвищі державні інстанції. На жаль, марно.
ЧОМУ ТРИВАЄ ТЯГАНИНА? ХТО В НІЙ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ?
Перш ніж відповісти на ці запитання, нагадаємо суть справи.
"Премікс" проник на Закарпаття з дебреценського філіалу відомого у світі транснаціонального концерну "Елтекс". Завезла його сюди приватна фірма "Озон", яку очолював підприємець із Великої Бакти Берегівського району Йосип Гал. Цей порошок бурого кольору з неприємним запахом став злим "подарунком" цього чоловіка своїм землякам.
У великих поліетиленових мішках його вивантажили посеред села та на землях Закарпатського інституту агропромислового виробництва. Значився "премікс" під кодом 2530, ніби якась така собі мінеральна речовина. Керівництво інституту та Йосип Гал навіть "пояснювали" селянам, що це один із різновидів мінеральних добрив. Доки дійшло до того, що незабаром люди стали масово хворіти, а причину біди лікарі ніяк не могли визначити.
Мабуть, зваживши на цю обставину, Гал дещо змінив легенду: ситуація, що склалася з "преміксом", мовляв, тимчасова: просто партнер із Донбасу, котрий замовив цей матеріал, потрібний при виробництві автомобільних шин та інших товарів, підводить, вчасно не забрав належну йому продукцію, та незабаром усе владнається...
Як не прикро, баєчка тимчасово спрацювала і "премікс" з'явився ще в кількох місцях - у селі Шом, у Мужіївському кар'єрі, на територіях Боржавського цегельного заводу, Берегівської райспоживспілки, в Ужгородському і Мукачівському районах.
Тож знову запротестували бактянці, та їхній голос розбивався об глуху стіну чиновницького мовчання. Дивно, але й директор уже згадуваного Інституту
агропромислового виробництва Ануш Балян включилася у війну проти законних вимог селян. Допоміг їй у цьому і районний суд, тому люди свою правоту не можуть довести й до сьогодні. Хоча прокуратура області змушена була порушити
кримінальну справу, оскільки спеціалістами Київського інституту гігієни імені О.М.Марзєєва було доведено, що "премікс" - небезпечна речовина найвищого класу. Тоді на одній із прес-конференцій в облпрокуратурі прозвучало, що
покровитель "Озону" - не хто інший, як Іштван Гайдош, тодішній народний депутат України. Він вважався на Закарпатті відомим чільником СДПУ(о), яка безроздільно хазяйнувала в краї під час кучмівського режиму, а коли режим упав, Гайдош переметнувся до соціалістів і заходився каятися, що його діяльність у медведчуківському клані - велика помилка, відтак він дає слово, що подібне ніколи не повториться, чесно служитиме громаді й державі.
Повірили йому соціалісти, повірили й берегівці. Тому на минулих виборах Гайдош обійняв крісло міського голови Берегового. Після цього здалося, що правоохоронці зайнялися-таки "преміксом" і тими, хто його завіз на Закарпаття. Тодішній генпрокурор України Святослав Піскун, визнавши, що на територію Закарпаття фірмою "Озон" завезено два потяги з 4 тисячами тонн отрути, навіть наголосив: за діло вже взялася Генпрокуратура, винні у незаконній оборудці будуть покарані, а зловісний порошок вивезуть із краю й знищать...
Справді, у Велику Бакту та Шом прибули військовики з Міністерства з надзвичайних ситуацій на чолі з заступником міністра генералом Григорієм Марченком, який став запевняти, що "премікс" не такий страшний, як про нього
говориться. Людей це дивувало: бо якщо порошок безпечний, то чому підлеглі генерала екіпіровані так, як того вимагають роботи з надзвичайно токсичними препаратами?
Про це занепокоєння написали "Сільські вісті". Через деякий час у львівському корпункті пролунав телефонний дзвінок. Говорив генерал Марченко. Повідомив, що бригада рятувальників завантажила частину "преміксу" у вагони, відправила їх на станцію Боржава. Звідти порошок мають вивезти на спеціальні заводи, але через публікацію в газеті робітничі колективи підприємств, куди адресувався
"премікс", категорично відмовилися його приймати.
"Тепер, бачте, - дорікав генерал, - виникає складна ситуація. Щоб знешкодити порошок, потрібні великі гроші. А де їх узяти?"
Отак винною стала газета. А не Йосип Гал та його тодішній покровитель Іштван Гайдош, які мали б із своїх кишень заплатити за шкоду, заподіяну незаконним завезенням на територію України "преміксу".
За таких обставин зовсім дивним є те, що Іштван Гайдош намагається взагалі всі збитки від оборудок, до яких він причетний, перекласти на державу.
Кримінальна справа щодо горезвісного "преміксу" була порушена прокурором Закарпатської області ще 30 березня 2005 року. Пізніше її взяла в своє
провадження Генеральна прокуратура. Відтоді справа "крутиться" між Ужгородом та Києвом, і кінця-краю цьому не видно. У Закарпаття наїжджають різні комісії. Минулої осені в Ужгороді навіть відбулося спільне засідання колегій Мінприроди України та Закарпатської облдержадміністрації з участю заступника
генпрокурора Тетяни Корнякової, а також народних депутатів з Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, але результату від того - жодного. 16 вагонів з "преміксом" відтранспортовані на станцію Боржава, стоять там і досі. Начальник станції Андрій Костьо - у розпачі. "Гидота", як він називає цей вантаж, під дощами розмокла, тече, отруює довкілля.
Львівська залізниця виставляє боргові санкції за простій вагонів. На сьогодні це вже майже 5,5 мільйона гривень. Хто сплатить цю суму? Чиновники знову намагаються витрусити гроші з державної казни, обходячи винуватців біди.
Долучився до справи з "преміксом" і Президент Віктор Ющенко. Коли він перебував на Закарпатті, селяни розповіли йому про свою біду. Віктор
Андрійович у присутності журналістів зателефонував генпрокурору Олександру Медведьку і сказав таке: "Із "преміксом" поставити крапку!".
Але, схоже, генпрокурор не зрозумів Президента.
Володимир КАРПІЙ, "Сільські вісті", 2007.01.10
10 січня 2007р.
Теги: