Для закарпатців актуальне питання реалізації права власності на землю

– Куди повинні звернутися люди і на чиє ім’я подати заяву, щоб безкоштовно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку?

     – Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844 та Регламенту, затвердженого Головою Держкомзему, на їх виконання, громадяни, які бажають безкоштовно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку згідно з прийнятим рішенням про приватизацію, подають відповідну заяву до управління (відділу) Держкомзему в районі (місті). Однак подають не самі безпосередньо, а через органи місцевого самоврядування, які здійснюють організований прийом і передачу таких заяв до відповідного територіального органу Держкомзему за актами приймання-передачі.

     Підставою для укладання договору на виготовлення технічної документації із складання державного акта на право власності на земельну ділянку та договору на виготовлення та державну реєстрацію такого державного акта буде саме заява громадянина до того органу, який і укладає такі договори.

     У випадку, якщо заява буде подана до органу місцевого самоврядування і звернена саме до нього, у територіального органу Держкомзему не буде підстав для укладання вищезазначених договорів.

     – Чи можуть спадкоємці особи, якій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92, передано у приватну власність земельну ділянку, але державний акт не видано, отримати державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім’я?

     – Абзацом другим пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 „Про приватизацію земельних ділянок”, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

     Відповідно до Цивільного кодексу України спадкування відбувається за законом, за заповітом або за спадковим договором.

     У випадку спадкування за законом спадкоємець (спадкоємці) подає заяву про виготовлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку. До заяви додається свідоцтво про право на спадщину (на інше майно). У зазначеному свідоцтві вказується, що майно успадковується спадкоємцем повністю або в певних частинах. Якщо повністю – державний акт видається на таку особу, у випадку успадкування частини майна, із заявою мають звернутися всі спадкоємці та отримати у спільну часткову власність земельну ділянку, передану у власність спадкодавцю за рішенням місцевої ради згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92.

     У випадку успадкування за заповітом, питання повинно вирішуватися з огляду на те, чи перейшло за заповітом до спадкоємця нерухоме майно, яке розміщене на цій земельній ділянці. У випадку відсутності на земельній ділянці майна – питання вирішується у судовому порядку.

     Питання спадкування майна за спадковим договором є більш складним питанням і можливість виготовлення та видачі такому спадкоємцеві державного акта на право власності на земельну ділянку має бути підтверджено судовим рішенням.

     – Чи дозволяється видати державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку громадянину за рішенням ради, прийнятим згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 у випадку, якщо житловий будинок вже не є власністю такого громадянина?

     – Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

     Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено розмір земельної ділянки, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
     Таким чином, у громадянина, який продав або іншим способом здійснив відчуження житлового будинку, немає права на виготовлення та видачу йому державного акта на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, оскільки останній йому вже не належить. У такому випадку на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий його покупцеві, орган місцевого самоврядування має прийняти рішення про те, що рішення про передачу у приватну власність громадянину згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 втратило чинність. Право на оформлення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у власність або у користування має новий власник житлового будинку на загальних підставах.

     – Чи має право громадянин добровільно звернутися до землевпорядної організації, яка має ліцензію на відповідний вид робіт, про виготовлення за його кошти технічної документації та державного акта на право власності на земельну ділянку?

     – Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844 передбачено можливість безоплатних оформлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку за спрощеною процедурою. При цьому можливість скористатися наданим правом виникає у громадян, які вже мають рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про передачу їм у приватну власність земельних ділянок. Але це не обов’язок громадян, а їх право, яким вони можуть скористатися або ж ні. У випадку, коли громадянин за різних обставин бажає добровільно укласти договір на виготовлення технічної документації та оформлення і видачу державного акта право власності самостійно із організацією, яка має ліцензію на відповідні види робіт, і оплата за таким договором здійснюватиметься безпосередньо самим громадянином, ні територіальний орган Держкомзему, ні структурний підрозділ Центру ДЗК не вправі чинити перешкоди здійсненню цих робіт. Разом з тим, з метою унеможливлення в подальшому звинувачень щодо неправомірності дій або невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844, доцільно брати відповідну заяву (розписку) від громадянина про добровільність його дій.

     Забороняється призупиняти реєстрацію та видачу державних актів громадянам, які уклали відповідні договори з Центром ДЗК до набрання чинності цієї постанови Кабінету Міністрів України.

     – Чи є безкоштовним виготовлення технічної документації у випадку прийняття рішення після 1 січня 2002 року?
     - У даному випадку рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки мало прийматися вже за наявності розробленої землевпорядною організацією, яка має ліцензію на проведення відповідних робіт, технічної документації або проекту відведення земельної ділянки і в такому випадку безоплатним є тільки виготовлення та реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку.

     – У випадку передачі у власність земельної ділянки громадянину за рішенням ради до 2002 року для ведення особистого підсобного господарства в межах населених пунктів та у розмірі, що не перевищував 0,6 га, виникає питання: за яким цільовим призначенням виготовляти державний акт на право власності на земельну ділянку? Якщо у цьому випадку у державному акті на право власності на земельну ділянку необхідно вказувати цільове призначення „для ведення особистого селянського господарства”, то чи не буде це порушенням статті 116 чинного Земельного кодексу України при прийнятті райдержадміністрацією розпорядження про безоплатну передачу громадянину земельної ділянки за межами населеного пункту у розмірі до 2 гектарів?

     – Статтею 56 Земельного кодексу України в редакції 1992 року було встановлено, що громадянам України в межах населених пунктів можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки площею до 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства.

     Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України „Про особисте селянське господарство” громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектарів, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

     Таким чином, законодавчо визначена можливість отримати одним громадянином безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства.

     Разом з тим, при прийнятті рішення про безоплатну передачу громадянину земельної ділянки із цільовим призначенням „для ведення особистого підсобного господарства” таке право власності згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 уже виникло, однак виготовити державний акт та провести його державну реєстрацію за таким цільовим призначенням на сьогодні технічно не можливо. Тому, органом місцевого самоврядування за заявою громадянина приймається рішення про уточнення цільового призначення земельної ділянки, яка вже знаходиться у власності цього громадянина. У державному акті зазначаються два рішення ради – про передачу у власність земельної ділянки згідно із вищезазначеним Декретом Кабінету Міністрів України та про уточнення цільового призначення цієї земельної ділянки.

     При цьому право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з врахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, цей громадянин не втрачає.

     – Який орган має право вносити зміни до рішення ради, прийнятого згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 в частині уточнення площі або цільового призначення, якщо відповідної ради вже не існує (об’єднання декількох рад в одну, включення в територію міста тощо), або ж земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту (садівництво)?

     – Відповідно до Земельного кодексу України в редакції 1992 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками як в межах, так і за межами населених пунктів мали відповідні ради. Ці повноваження до 12 червня 1997 року (дня набрання чинності Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні") могли делегуватися виконкомам цих рад.

     На сьогодні згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, які не передані у приватну власність та на яких не розміщені державні підприємства, що підлягають приватизації, належать органам місцевого самоврядування (сесіям), а за межами – відповідним органам виконавчої влади (районним, обласним державним адміністраціям, Кабінету Міністрів України).

     У випадку злиття двох і більше рад в одну або включення території сільських рад в межі міста, рішення про уточнення як площі, так і цільового призначення земельних ділянок приймають діючі органи місцевого самоврядування або ж відповідна міська рада, в межі якої включена сільська, селищна ради.

     У випадку прийняття радою (її виконавчим органом) відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 рішення про передачу громадянину у приватну власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва певної площі, а при виготовленні технічної документації було виявлено розбіжність між фактичною площею земельної ділянки та площею, зазначеною у рішенні, районна державна адміністрація має прийняти розпорядження про уточнення площі цієї земельної ділянки (не про внесення змін). При цьому у державному акті на право власності на земельну ділянку має зазначатися як рішення ради, так і рішення районної державної адміністрації.

     – Чи можуть територіальні органи земельних ресурсів брати заяви безпосередньо у громадян на безоплатні оформлення та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки у випадку блокування або затягування передачі таких заяв органами місцевого самоврядування?
     – Як виняток такі дії можуть мати місце, однак, при виникненні будь-яких непорозумінь із зазначеного питання територіальний орган земельних ресурсів має терміново повідомити про такі факти Держкомзем.

     – Як бути, коли до заяви громадянина на безоплатні оформлення та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки додається технічна документація (одна книжка) на декілька громадян? Чи потрібно у цьому випадку розшивати таку технічну документацію?

     – Якщо технічна документація розроблена на декількох осіб, таку технічну документацію розшивати не потрібно. Разом з тим, до такої документації мають бути додані заяви на безоплатні оформлення та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки тих громадян, яким розроблялася ця технічна документація.

     У випадку, коли не всі громадяни зможуть за різних обставин одночасно подати заяви на безоплатні оформлення та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки, вони зможуть скористатися своїм правом пізніше, оскільки така технічна документація після видачі державних актів громадянам, які подали заяви, зберігається в територіальному органі земельних ресурсів.

Теги: Ужгород, земля, право власності, Державні акти на землю

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати