— Ігоре Васильовичу, якими були ваші перші слова до колективу, коли минулої п’ятниці хлопці зібралися на базі після кількох днів індивідуальної роботи?
— Найперше було багато "багатосторонніх" виразів… Так не можна… А після поразок винен тренер навіть попри те, що у нас, у силу різних обставин, не було кандидатур для заміни. Бо ж якщо людина вийшла на поле, то повинна померти на ньому. Ми ж на мить розслабилися і пропустили гол. Та результат забувається, життя продовжується і потрібно якнайшвидше налаштовуватись на наступні матчі. Цим, власне, й займаємось.
— Чи поразка від "Карпат" дала підстави робити кардинальні зауваження?
—У першу чергу та гра у Львові наштовхнула мене на особисті роздуми. Однак додам, до крайнощів справа не доходить. Ми усі — професіонали, і нам не личить поводитися по-дитячому, шукаючи "відьом" у власному подвір’ї.
— Яка атмосфера панує у колективі перед складним виїздом в Одесу?
— Із хлопцями, щоденно, перед кожним тренуванням, проводжу індивідуальні бесіди: усі повинні розуміти важливість результату у зустрічі з "Чорноморцем". Бо якщо нуль після вояжу у Львів нам пробачили, то з Південної Пальміри "Закарпаття" обов’язково повинно повертатися з очками. Тож настрій відповідний.
— Ігоре Васильовичу, що, можливо, слід змінити, аби керований вами колектив закінчив полосу невдач?
— Я б не сказав, що ми демонструємо поганий футбол. Просто трішки підводить наша психологія: у Львові провели чудову першу половину, а в другому таймі мої хлопці перелякались, зрозумівши, що можуть досягти і більшого. Врешті, це все вплинуло на результат. І вже зараз мені багато хто із журналістської братії закидає не за одне втрачене очко, а обов’язковість перемоги. Дивують ужгородських журналісти, які ззовні знають більше ніж члени футбольного колективу. Та я розумію: це їхнє право усе знати і розуміти на папері.
— Дотепер складається враження, що ви експерементуєте зі складом…
— Ні, шукаю оптимальний варіант. Скажімо, останнім нашим кроком у кадровій ротації стало залучення в ігрову побудову крайніх захисників Леандро і Андроніка. До слова, обидвоє залишили приємне враження від дебюту у Львові. У нас не обходиться без проблем, які потрібно безперестанно вирішувати. І ще б пак — простіше грати із зіграною одинадцяткою! Зовсім інша справа, коли твориться новий колектив. А сказати чи написати, не знаючи ситуації зсередини — що, де, як, хто посилить, чи навпаки — як це роблять декотрі "профі" пера в Ужгороді, найпростіше. Так, Ситник на тренуваннях виглядав чудового, а вийшов на поле, відразу і розгубився. Схожа ситуація з Ксьонзом — на підготовках хороший, а в бойових умовах найкращі якості не демонструє.
— Дев’ять турів позаду, однак чи вже настала пора робити перші висновки?
— Із кожним місяцем команда додає. І нехай мені плюнуть в лице, якщо хтось не погодиться. А висновки робитимемо згодом, наразі ж варто повністю згуртуватися і вдало провести наступні ігри.
— Чи усі футболісти готуються до звітної гри?
— Проблем, на жаль, ми не уникнули — Козоріз і Невуче захворіли, тож їхня участь у десятому турі під питанням. А ось хто точно не зіграє, так це наш капітан Валентин Платонов: він ще досі не відновився після травми ноги. Та ще й плюс Владислав Микуляк, якому "карпатівець" Годвін зламав ніс — на відновлення Влада знадобиться як мінімум два тижні.
— Ігоре Васильовичу, яку роль відводите тому факту, що "Чорноморець" у турнірній таблиці перебуває нижче ФК "Закарпаття"?
— Легше від цього нам точно не буде. І я не вважаю одеситів аутсайдерами чемпіонату. У них свої завдання, у нас свої — попереду багато матчів, тож у нашій шкурі, чи того ж "Чорноморця", може опинитися добра половина команд прем’єр-ліги. А далі — результати суперника не відіграє важливу роль: у кожному поєдинку футболіст повинен викладатися на усі сто з єдиним бажанням — перемогти.
— Завдання на літньо-осінню частину сезону незмінне?
— Найперше до зимової перерви прагнутимемо здобути якнайбільше очків. А потім будуватимемо стратегічні плани на майбутню весну.
— Спасибі за розмову.