Сьогодні сьома частина Закарпаття - заповідна

Минулого четверга на Міжгірщині, на території НПП "Синевир" пройшла виїзна колегія Держуправління охорони навколишнього природного середовища за участі представника Мінприроди Ігора Довбаня. На ній ішлося про розвиток заповідної справи. Про те, що вже зроблено і що наразі у планах екологів, ми розпитали начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Андрія Погорєлова.

 – Андрію Вікторовичу, останні кілька років в Україні активно триває розширення площ природно-заповідного фонду. Яка ситуація на Закарпатті?

– Менш ніж за рік, з листопада 2008-го відсоток заповідності площі області зріс на 0,7 %, тож зараз 13,4 % території Закарпаття є заповідною зоною. З останніх рішень, спрямованих на її розширення, назву три найважливіші. По-перше, торік обласна рада визнала більшою на 28 гектарів площу 5 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення. По-друге, у квітні нинішнього року у Воловецькому районі на площі 1215 га створено лісовий заказник місцевого значення "Темнатик". І по-третє, на території Берегівського, Виноградівського, Мукачівського та Ужгородського районів створено регіональний ландшафтний парк "Притисянський" загальною площею 10,3 тисяч гектарів.

– А як просувається створення парку "Зачарований край"?

– Указ про створення на Іршавщині національного природного парку "Зачарований край" президент підписав у травні нинішнього року. Уже підготовлено положення про національний природний парк, визначено кандидатуру на посаду директора та місце розміщення адмінбудинку парку. До речі, площа "Зачарованого краю" також немала – 6101 гектар. Ми просимо облуправління лісового та мисливського господарства до першого листопада, відповідно до чинного законодавства, визначитися з передачею до складу НПП "Зачарований край" майна та земель від землекористувача.

– Чи можна прогнозувати, що площа заповідного фонду Закарпаття буде й далі збільшуватися?

– Так, пропозиції розширення територій природно-заповідного фонду надходять і тепер. Однак, з іншого боку, не все із запланованого вдається зробити. На сьогодні найбільш проблемна ситуація з розширенням площі Карпатського біосферного заповідника, в тому числі віднесенням до природно-заповідного фонду усієї території Говерли.

– В чому ж проблема?

– Є протистояння територіальних громад. Проект розширення території передбачає отримання нових погоджень внаслідок втрати чинності попередніх висновків. До речі, приклад Карпатського біосферного заповідника дуже показовий. На жаль, люди не до кінця розуміють важливості створення природно-заповідних територій. Тому екологам у районах треба більше й активніше спілкуватися з місцевим населенням. Людям слід пояснювати, що створення чи розширення заповідника — це не зло. Що заповідник — це не заборонена зона, куди не можна ступати, а необхідність, продиктована реаліями. Це один із небагатьох дієвих способів збереження нашої природи для майбутніх поколінь.

– До речі, про порозуміння з місцевим населенням. Торік на Міжгірщині я дізнався, що є серйозні суперечки між селянами та адміністрацією парку щодо того, кому належать землі… 

– Ця проблема давня. Ще з 2007 року винесення внутрішніх меж у натурі по НПП "Синевир" призупинено, оскільки ці межі ніяк не можуть узгодити сільські ради. Люди заявляють, що землі належать їм з дідів-прадідів, що вони традиційно використовують їх як сільгоспугіддя. Тому наразі для вирішення проблеми робоча група Міжгірської райдержадміністрації та дирекція національного парку розглядають можливості взаємозаміни територій. Звичайно, узгодивши її з громадами сіл.

– Андрію Вікторовичу, а яка ситуація у заповідних зонах з ліквідацією наслідків минулорічної липневої повені? Якщо не помиляюся, на територіях НПП "Синевир" та біосферного заповідника вона фінансується з держбюджету? 

– Має фінансуватися, це правда. Але питання не вирішується. На колегії ми рекомендували біосферному заповіднику та НПП "Синевир" повторно звернутися до Мінприроди щодо фінансування ліквідації наслідків липневої повені 2008 року. П’ять з половиною мільйонів гривень, необхідних для ліквідації наслідків повені (4 млн. 300 тис. грн. треба Карпатському біосферному заповіднику і 1,28 млн. грн. – НПП "Синевир" – Авт.), з держбюджету не виділено до сьогодні.

 P.S. Мінприроди визнало роботу держуправління позитивною, в результаті чого Андрія Погорєлова відзначено нагородою за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток природоохоронної діяльності та високий професіоналізм.

 

Теги: заповідники, Закарпаття, Андрій Погорєлов, екологія, Мінприроди

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати