Закарпаття: На шляху з лану до столу городина, бува, тричі дорожчає

Щосуботи після третьої години ночі в Хуст починають з’їжджатися мікроавтобуси, вщент завантажені продуктами. Це приїжджають бізнесмени, що працюють за схемою "опт-опт". Перед тим вони закуповують сотні кілограмів овочів і фруктів на гуртовому продовольчому ринку в Мукачеві. Ще перед тим мукачівські гуртовики скуповують ті ж самі продукти від селян, що їх вирощують. Або самі селяни везуть фрукти-овочі на мукачівську гуртівню і там швидко спродують великими партіями.

У Хусті о 3–4-й суботнього ранку збираються три категорії покупців. Перші – бізнесмени з інших областей. Улітку вони більше спеціалізуються на овочах, хоча черешні й полуниця також ходові. Ближче до осені питома вага фруктів починає переважати. Заїжджі перекупники отоварюються швидко і за якусь годину виїжджають. Тож коли о 9–10 ранку сонні львів’яни чи самбірці виходять на ринок по свіжу зеленину, їх уже чекають закарпатські помідори, яблука, сливи і груші.

Друга категорія – місцеві торгаші, що скуповують не дуже великі партії продуктів і далі перепродують їх на хустському базарі. Щоправда, таких небагато. Хустщина велика, в суботній базарний день сотні селян із навколишніх сіл везуть на ринок власну продукцію. Конкуренція висока, ціни низькі, тож на перепродажеві багато не заробиш.

Покупці ж третьої категорії купують овочі-фрукти в Хусті, везуть їх у… Солотвино і там реалізують місцевим жителям, відпочивальникам із солених озер та пацієнтам алергологічних лікарень. При цьому мають досить непогані заробітки. І хоча також не беруть великих партій, компенсують це асортиментом: крім місцевої городини й садовини, затоварюються й привізними заморськими фруктами.

Найцікавіше, що різниця між закупівельною ціною від гуртовиків у Хусті і продажною роздрібною на ринку в Солотвині іноді може становити навіть 4–5 гривень за кг. Переважно такий зиск якраз на бананах, персиках чи нектаринах. На кілограмі місцевої садовини й городини вдається заробити максимум 2–3 гривні. Найбільшу вигоду мають ті, хто оптимально вирахує співвідношення домашньо-привозної продукції. Бо, до прикладу, на одному торговому місці продати за день більше 20 кг бананів дуже складно, зате помідорів, картоплі чи слив – можна значно більше.

Що маємо у підсумку? Поки, скажімо, помідори з теплиці селянина Берегівщини потраплять на стіл солотвинця, вони пройдуть дві перевалкові бази (спочатку в Мукачеві, а далі в Хусті) і тричі зростуть у ціні. Тож на одній продукції заробляють четверо її реалізаторів – і виробник, і гуртовики в Мукачеві, і гуртовики в Хусті, і торгаші-роздрібники. У кінцевому підсумку така багатоповерхова схема вигідна всім, крім тих, на кого вона б мала працювати, – споживачів-покупців.

Теги: Хуст, ринок, ціни, продукти харчування, порівняння,

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати