Головний лісівник Закарпаття про вихід на міжнародні ринки, кризу і нові методи господарювання

-- Валерію Івановичу, що зі зробленого у вашій галузі за останні  п’ять років ви би виокремили?

-- Однозначно виділити щось одне важко. Можливо, те, що Закарпаття перша область в України, усе лісогосподарювання в якій отримало міжнародний сертифікат FSC. Ми пройшли міжнародний аудит відповідно до принципів та критеріїв Лісової наглядової ради (FSC) у 2005 році, проміжкові аудити у 2006, 07-му та 08-му роках, до чергового, у вересні, зараз готуємось.
Аудит, тобто комплексне вивчення стану справ, включає перевірку розсадників, методів вирощування лісу, як проводяться заготівлі, чи відповідають європейським стандартам, як здійснюється охорона лісу. Дуже велика увага приділяється тому, чи мають вплив на господарювання у лісі місцеві громади. Оцінка проводиться за 50-ма критеріями.

-- Що він дає?

-- Сертифікат свідчить, що рівень ведення лісового господарства відповідає міжнародним стандартам. З початку 2010 року Європа не прийме жодного виробу з України, якщо деревина не буде сертифікована. Тому Закарпаття має гарний шанс…

-- Пригадую значний "прорив" позаминулого року – держава дала чималі кошти на будівництво лісових доріг. Ви навіть журналістам їх показували…

-- Так, за останні роки завдяки Державному комітету лісового господарства значно розширено сітку лісових доріг – майже 100 кілометрів тільки нових доріг, не кажучи вже про ремонти, відновлення існуючих. 70 відсотків усіх робіт зроблено за бюджетні державні кошти і 30% -- власними силами.

Дає держава гроші чи ні, а ми мусимо продовжувати спорудження доріг. Бо це і доступ до лісового фонду, можливість застосовування нових технологій, поліпшення охорони лісу від пожеж, самовільних рубок, можливість розвивати туристичну інфраструктуру.

-- Мало яка сесія обласної ради чи колегія облдержадміністрації обходиться без теми лісового господарства. То йдеться про лісозаготівлю підприємницькими структурами, то про аукціони з реалізації деревини…

-- Ми першими взялися залучати суб’єктів господарювання до лісозаготівлі. А після скарг на зловживання у цій сфері одні з перших започаткували тендери, конкурси на заготівлю лісу. При цьому враховували, хто із приватних підприємств має кращі технології, більш природозберігаючу техніку, як сплачують податки.
Відтак розділили тендери на заготівлю та на купівлю продукції. Першими почали  проводити біржові торги на закупівлю деревини, на основі нашого досвіду згодом  вийшов відповідний наказ Держкомлісгоспу.
Якщо у 2005 році на ведення лісового господарства було використано 25 мільйонів гривень, то вже у 2008-му -- 65 мільйонів. Це гроші, зароблені нашими підприємствами. Бо як тоді, так і зараз держава на ведення лісового господарства дає лише 5-6 мільйонів у рік, насамперед для лісової охорони.

У 2005 році закарпатські лісгоспи реалізували продукції на 90 мільйонів гривень, а у 2008 -- вже на 187 мільйонів, при зменшенні лісозаготівель на 15 відсотків. І не за рахунок зростання цін -- вартість деревини не надто зросла, бо її диктує ринок. Також завдяки спільній роботі нашого управління з обласною владою і Держкомітетом введено сертифікат походження деревини, що дало змогу зменшити самовільні рубки. Без такого сертифікату лісопродукцію нині неможливо реалізувати за кордон.

-- Розповідають, лісники тепер по лісу ходять з комп’ютерами, GPS… Якось читала, що лісник десь на Тячівщині збудував хатинку, за якимись міжнародними програмами встановив там Інтернет, навіть ведмідь приходив "читати"…

-- Завдяки співпраці  зі швейцарсько-українським проектом Форза на всіх лісових підприємствах запроваджено (знову ж ми єдина в Україні область) Географічні інформаційні системи (ГІС). Відтак програмне забезпечення та геофізичні карти дають можливість на високому технологічному рівні виконувати облік та відведення лісосік, вносити за допомогою GPS таксаційні зміни в картографічні матеріали ділянок лісу за їх цільовим призначенням, виносити запрограмовані ділянки в натуру, проектувати маршрути прокладання майбутніх доріг, туристичних шляхів тощо.

Взагалі співпраця  з Форзою дала Закарпаттю надзвичайних ефект. Не тільки тому, що придбані якісь засоби для виробництва, ми вивчали європейський досвід. Найбільше досягнення – вдалося переломити ситуацію, провести своєрідну революцію у головах як лісівників, так і населення. Люди, особливо поблизу експериментальних з Форзою лісгоспів, зокрема у Хустському, Рахівському районах, відчули свою значимість у роботі лісового господарства. Ми навчилися бути відкритими для громадськості, залучати населення до робіт, які проводимо. Раніше було значно більше скарг від населення, люди перекривали дороги, кричали, що рубаємо ліс мало не для того, аби красти. Зараз вони розуміють, що зрубали – значить заплатимо зарплати, податки і вкладемо у той же ліс. Плануючи рубки, будівництво доріг абощо, ми йдемо до громад, місцевої, районної влади і радимося, як краще діяти.

Один із головних постулатів, який почали застосовувати  в роботі, -- громада, котра живе біля лісу, теж повинна мати з нього  користь. Лісові дороги важливі не тільки для лісівників, а й для туризму, власни-ків зелених садиб, які  водять ними своїх відпочивальників, для того, аби місцеві мешканці могли збирати гриби, ягоди. До прикладу, у Нижньому Бистрому лісівники допомогли громаді із закупівлею деревини для спорудження підпірних стінок, укріплення берегів річок.

-- Справді, тепер значно менше говорять і пишуть про те, що  лісівники рубають, а це призводить до повеней.

-- Поступово ми  змогли переконати громадськість, що рубаємо небагато, зате багато садимо, до того ж разом з дітьми – в рамках акцій "Майбутнє лісу", "Паросток майбутнього". Шкільні лісництва працюють нині практично при кожному лісгоспі. Також люди бачили, що після паводку торік на місцях першими на боротьбу зі стихією стали лісівники.

-- За останні роки закарпатським працівникам галузі не раз  доводилось відстоювати, навіть на державному рівні, не одне принципове питання. Маєте гарну команду?

-- Мабуть, саме це і є найбільшим нашим досягненням. Можна сказати, я на власній шкірі і не раз переконався, що справді кадри вирішують усе. Усі пам’ятають скандали щодо Брустурянського лісництва. Ми пережили багато перевірок. Здавалося б, таке просто неможливо – за рік в одному з лісгоспів з контролюючими структурами відпрацьовано 1800 людино-днів, тобто щодня там було 3-5 перевіряльників. Однак нині Брустурянський лісгосп один із кращих, там висока культура виробництва, найвища зарплата – 1700-1800 гривень, при тому що працівники госпрозрахункових бригад отримують і 3-4 тисячі.
Велику "школу" ми пройшли з відстоюванням свого переконання, що всю деревину не можна дозволити реалізовувати через аукціон у Києві одним лотом. Його вартість складала тоді 121 мільйон, жодне закарпатське переробне підприємство не могло його придбати, і тоді наші виробники взагалі б залишилися без сировини. Тільки завдяки розумінню і підтримці обласної, районних адміністрацій, депутатів і журналістів вдалося вирішити проблему.

З огляду на все це, тішить, що з 2005 року донині середня зарплата по нашому управлінню зросла на 300 відсотків. Звісно, вона ще далеко не така, як заслуговують наші працівники, та півтори тисячі проти 450-470 гривень у 2005-му все-таки суттєве досягнення.

-- Питання болюче, але  неминуче: які корективи в усе це внесла криза?

-- Коли торік восени починали говорити про кризу, я сподівався, що вона не зачепить Закарпаття, а тим більше, нашу галузь. Проте на сьогодні попит на лісопродукцію впав більш як наполовину. Особливо на букову. Крім того, введено нові правила рубок головного користування – до 1 жовтня ми не можемо рубати.

-- Маєте  проблеми з виплатою зарплати?

-- Зарплату виплачуємо, гірше зі сплатою податків -- більше 2 мільйонів недоїмки до бюджету і 1,1 мільйона – до Пенсійного фонду. Проте наше управління напевно одне з небагатьох, яке не пішло на суттєве скорочення працівників. Вирішили скоротити робочий день, подекуди навіть на 75 відсотків, щоб зберегти фахівців. Мусимо утримати ситуацію, бо інакше якщо завтра, і я у цьому впевнений, вона поліпшиться, не буде кому працювати.

-- Як рятуєтесь?

-- Почали "розвідку" на європейських ринках. Закарпаття було повністю орієнтоване на реалізацію продукції вітчизняному виробнику, тобто тільки у Закарпатті, експортували лише близько 1 відсотка. Зараз при загальному зменшенні обсягів реалізації експорт становить близько 10відсотків. Якщо тенденція, яка є зараз, збережеться, то з початку осені ринок мав би оживитися і до кінця року ми мали б зняти усі питання з недоїмками до бюджету.

Також особливу увагу  звернули на рекреаційні ділянки. Визначено 18 місць, де є гарний краєвид, наприклад, плантація Масарика у Брустурянському лісгоспі, чи якась пов’язана з місцевістю гарна легенда або цікава історія. Проробляємо туристичні маршрути – це ми започаткували з Форзою. Прибуток від цього поки невеликий, але він буде. І не можна казати, що наші працівники збирають гроші – вони багато вкладають в облаштування місць відпочинку, територій для кострищ, наметів, прибирання.

-- Розповідають, колись, наприклад, гриби, малину та яфини у закарпатських лісах заготовляли десятками тон…

-- Ми повертаємось до так званого використання побічних продуктів лісу. Наразі шукаємо місця збуту. Колишні консервні заводи розвалилися, і будемо виходити з цим продуктом за кордон. Перші перемовини вже мали в Австрії, Італії, Швейцарії. Головне – у наших лісах є де збирати і є що.

-- Чи багато у лісовій галузі треба зробити на державному рівні, аби криза була менш відчутною?

-- Насамперед треба вирішити питання щодо правил рубок головного користування. Нині діє заборона на певний час рубок, окремі породи дерев, рубання на певних схилах. Від цього серед усіх областей Закарпаття постраждало найбільше, бо 65 відсотків наших лісів – це бук, 85 відсотків – території лісів у гірських умовах.

Держава також мусить звернути увагу на сплату платежів до бюджету. Усі наші підприємства, а вони, наголошую, державні, платять людям зарплату, податки до бюджету винятково за рахунок господарювання. Проте при цьому ще й змушені платити лісовий дохід -- за те, що використовуємо ресурс. Цей платіж іде в місцеві бюджети. Розумію, що їм дуже потрібні гроші, але вони мали б повертатися на ведення лісового господарства.

На час кризи введено спрощену систему оподаткування ПДВ для сільгосппідприємств. Просимо, аби такі ж умови були і для лісівників. Крім того, держава мала б продовжувати будувати лісові дороги і закуповувати природозберігаючу техніку.

Дуже болюче питання – 25-відсоткові гірські доплати до зарплат. Лісгоспи знаходяться більшістю у гірській зоні і платять їх, але держава мала б компенсувати.

Я дуже вдячний обласній раді і адміністрації, у яких маємо  повну підтримку. Ось і на останній сесії облради депутати підтримали наше звернення до Держкомлісу про те, що зараз в умовах кризи треба відмовитись від продажу деревини винятково з аукціонів – тут аби хоч якогось покупця знайти. Як подати чіткий план реалізації продукції на квартал, якщо жодне підприємство нині не може планувати – завтра Європа відмовиться від продукції і треба шукати нових покупців.

-- А що за революція гряде у підходах  до лісокористування?

-- Ті, хто їздив у Європу, бачив, що там у лісах немає суцільних зрубів. Закарпаття, Івано-Франківщину та інші області картають насамперед за "лисі гори" і звинувачують, що це причина паводків. Ми перші взялися за впровадження європейського методу – наближеного до природи лісівництва і рубок переформування. Завдяки йому і у нас не буде територій, не покритих лісом, дерева рубатимуться вибірково, на першому етапі треба буде забирати насамперед пошкоджені дерева і лише з часом, через 50-100 років, матимемо змогу обирати кращі, економічно доцільні дерева. Це дасть змогу природі самій сформувати ліс – різновіковий, різнопородний. Цей метод, думаю, буде на десятки років. Ефективність того, що робимо зараз, оцінюватимуть навіть не діти наші, а вже онуки.

-- Природність – то, звичайно, чудово, але хіба це економічно  вигідно? Адже  доведеться там  взяти одне дерево, а десь далеко  інше.

-- Перші 126 експериментальних ділянок, щодо яких працюємо з Форзою, показали, що це й економічно вигідно. Проте якщо повністю переходити на таку систему господарювання, треба мати розгалужену сітку лісових доріг, сучасну природозберігаючу техніку, канатно-трелювальні установки. На жаль, нині у нас сітка доріг – 3 км на 10 тисяч га, тоді як у Європі цей показник сягає 10 км.

Практично кожен  бізнес вимагає спочатку вкласти  гроші, а потім отримувати віддачу. Чомусь до лісів у нас роками підходили навпаки. І треба обирати, що ми хочемо, – тільки прибуток від зрубаного кубометра чи екологічну безпеку. Проте рішення не за нами – за державою, ми вже давно вирішили і готові так працювати. Кабмін уже затвердив правила таких рубок. Боюся тільки, аби нас вкотре не загнали винятково в економіку. Потрібна техніка – або купувати її за кордоном, або запровадити виробництво в Україні. Лісівники мусять мати зарплату, аби не поставала дилема, чи не взяти з лісу краще дерево, яке дасть більше доходу, а погане залишити. Якщо хочемо досягти результату, як Швейцарія та інші європейські країни, треба чіткий економічний розрахунок пов’язувати і з ефектом екологічним. Та саме в цьому оптимістичне майбутнє Карпатських лісів.

Теги: ліс, лісівник, Карпати, мисливський, Мурга

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати